Український витязь слова Олесь Гончар, не раз навідуючись у ці краї, захоплено запитував: «Де, на якій планеті будуть ще оці грандіозні фрески неба? Де ще чаруватимуть людину оці могутні заходи степові?..».

Можливо, оця планетарність і віра у руко­творне багатство степу спонукала Володимира Хвостова прийти саме сюди, аби розумом своїм і трудом довести, що степовики і в наші непевні дні можуть гори перевернути!

Скажете — гори... А чому ж тоді у степах на­ших так багато руїн? Тракторний стан — руї­на, ферма — руїна і село — туди ж. І хТо знає, якби не він, Володимир Хвостов, котрий при­був у цю серцевинну Таврію, коли її по цеглині почали розбирати злидні, то ж чи вціліло б Долинське і навколишні села у спопеляючому «вогні революцій»?

Треба мати непересічний талант, щоб із дип­ломом педагога у підприємництві показати себе так, як показують випускники знаменитого Гар­вардського інституту бізнесу!

Пропрацювавши два десятиліття в агро­бізнесі, наживши неоціненного практичного досвіду, Володимир Хвостов створює і очолює знане нині в країні успішне підприємство — ТОВ «Торговий дім «Долинське».

Вірили в те, що на місці СТОВ можна щось путнє зробити?

Якби не вірив, то й не брався б! — відка­зує Володимир Вікторович. Чи вірили селяни — важко сказати: багатьох із них вже встигли по обіцяному «раю» поводити. Тому сприймали Хвостова переважно насторожено: «Подиви- мось-подивимось!..».

Невдовзі, коли побачили і відчули, з ким справу мають, казали:

Бач, таки ж знайшлася людина, яка і діло знає, і совість має!

Авторитет здобувається не за один день, а втратити його можна елементарно — за один день, одну годину, — наголошує генеральний директор «Долинського». І додає: — Ніхто про мене не скаже, що я десь вчинив непорядно: когось обманув, із кимось не розрахувався...

Компетентність, розрахунок... Цьому зрештою можна навчитися, а сбвісті... Тут уже щось одне: або вона є, або її немає! Зрештою, без цього людського фактора не було б фактора економічного.

Сьогодні «Торговий дім «Долинське» — це навіть за колишніми радянськими мірками — гігант. В обробітку товариства — 10,5 тисячі гек­тарів землі, орендованої на територіях одразу кількох сільрад —Долинської, Надеждівської, Но- вонаталівської, Шевченківської і Хрестовської. Дві тисячі власників земельних паїв довірили Хвосто­ву найдорожче, що дісталося у спадщину.

І земля ця переживає нині другу молодість, заперечуючи думку, що сили її — на межі. Аж ні! Середня врожайність зернових культур у «Долинському» становить 45 ц/га, соняшнику — 27 ц/га, кукурудзи — 95 ц/га. Багатьом такі по­казники навіть не сняться...

І цей урожай — золотий! Це підтвердило і Мінаг- ропромпотЛтики України, надавши «Долинському» статус елітного і репродукційного насінницького гос­подарства зернових культур та багаторічних трав.

У жнивну пору тік «Долинського», що своєю сучасною сушильною установкою радше нага­дує космодром, вгинається від збіжжя. Більш як по тисячі тонн одного насіння «роз'їжджається» щороку по Україні, аби повернути їй славу жит­ниці світу.

Ми входимо до трійки лідерів агровироб- ництва району, — не без гордості уточнює за­ступник директора товариства Володимир Білий. — У нас, думаю, є чому повчитися...

А завідуюча току Ольга Романько пере­ймається іншим:

Зерна щоразу стільки, що тільки встигай, щоб не засипатися!

«Долинське» — господарство, можна сказати, багатогалузеве. За якийсь рік-другий після капіталь­ної реконструкції зі старої молочнотоварної ферми постане «фабрика молока» на 1200 корів Українсь­кої чорно-рябої голштинської та Червоно-степової порід. Уже й Високотехнологічне обладнання для доїльного цеху німецької фірми «WestfaliaSurge» придбане. Завдяки такому підходу до тваринницт­ва підприємство атестоване як племінне.

Сучасна потужна техніка відомих фірм світу, сучасні технології, сучасні підходи у бізнесі... Ось вона, та Європа, про яку Україна мріє!

Роблять цю Європу, як мовиться, не чужо­земні інструктори-дорадники, а нова генерація керівників, позбавлених'рефлексу «нахлібника держави». Тут — навпаки: держава набирає сили завдяки таким людям, як Володимир Хвостов. Такі, обери їх народ до Верховної Ради, зроби­ли б куди більше (і не на словах, не на словах!), ніж деякі парламентські довгожителі-балакуни.

З радістю дізнаюся, що з'явився у нашої об­ласної ради шанс поповнитися такими людьми діла, як Володимир Вікторович Хвостов, батько трьох дітей, меценат, що взяв під своє крило дит­садок, школу, фельдшерсько-акушерський пункт, допоміг реставрувати пам'ятник...

Делегує Хвостова у обласну владу партія з промовистою назвою — «Сильна Україна».

— Для того, щоб люди на селі мали нормаль­ний рівень життя, необхідно село перетворити на зону розвитку, як про це сказано в програмі на­шого лідера Сергія Тігіпка, — говорить Володи­мир Хвостов. — У селах округу, від якого обира­юся, планую тісніше зайнятися соціальною сфе­рою: благоустроєм, школами, дитячими садка­ми, охороною здоров'я, культурою, дозвіллям молоді. А ще — вирішити надзвичайно важливу проблему — повністю газифікувати села району.