Напередодні свята «ВО» мав розмову з начальником управління агропромислового розвитку райдержадміністрації О.І.СЮЛЬЖИНИМ. Давши інтерв 'ю газеті, Олег Іванович нарешті пішов у відпус­тку. Осінню сівбу озимих в районі завершено. Пізні культури зібрано. Розрахунки за земельні паї становлять майже 90 відсотків.

Олеже Івановичу, які підсумки сільськогосподарсь­кого року?

Незважаючи на посушливе літо, район виробив майже 34 тис. тонн ранніх зернових та 9100 тонн кукурудзи. Це дало змогу відсіятись восени за рахунок власних коштів. При орендній платі за паї 5,4 млн. грн. орендодавцям уже виплаче­но 4,8 млн. грн., або 89 процентів. У тому числі грішмі^2,1 млн. грн., зерном — 2,6 млн., решту — іншою сільгосппродукцією та послугами.

А які хоча б попередні фінансові підсумки?

За нашими підрахунками, очі­кувана собівартість виручки від реалізації сільгосппродукції скла­де 115 млн. грн. при вартості вит­рат на її вирощування 108 млн. Тобто, прибуток становитиме по­рядку 7 млн. грн.

Що, крім зерна, виробив район?

Хотілося б назвати наших кра­щих зерновиків. Це ПП «Інтегровані Агросистеми», яке зібрало 2000 тонн зерна при середній урожай­ності 35 центнерів з гектара. У ПП «Дніпро-Агро» такі показники: ва­ловий збір 1600 тонн, урожайність ЗО цнт. Та найбільший валовий збір зерна у СТОВ «Робуста-Агро» 7,5 тис. тонн при середній урожай­ності ЗО цнт. Відновивши зрошен­ня, «Робуста» з 720 гектарів куку­рудзи одержала 5100 тонн зерна при урожайності 67 цнт. Це наш флагман із зерновиробництва.

Крім зерна, район виробив 157 тис. тонн овочів. До того ж, у по­вному асортименті. Найвищі ва­лові збори та урожайність овочів у «Інтегрованих Агросистем» — відповідно 11,3 тис. тонн та 439 цнт/га; «Дніпровської перлини» — 11,7 тис. тонн та 461 цнт/га. Але не менше овочів вирощують одно­осібники. Район також продав 53 тис. тонн баштанної продукції.

Олеже Івановичу, вражен­ня таке, що оренда паїв — найраща форма використання землі. Чи так це?

Головне, що той, хто прийшов працювати на землю, починає пла­нувати виробництво. А держава по­винна слідкувати, аби землю не ку­пували лише для того, щоб потім перепродати з «наваром». Я поціка­вився якось у першого власника «Робусти-Агро», литовця за націо­нальністю: яку них? Він відповів, що право купувати чи продавати зем­лю має кожний. А ось перепродати — ні. За це передбачена криміналь­на відповідальність.

А що ж робити безземель­ним селянам?

Тут думки різні. Одні заявля­ють, що вони самостійно продов­жать працювати на землі. Іншим пророкують поприще найманих робітників: продадуть пай, гроші проїдять, а далі — що? Потім вони повернуться і будуть працювати в господарствах і одержувати зар­плату. Може, краще одержувати зарплату в господарстві, що нор­мально розвивається, ніж, маючи землю, злидарювати?

Але психологія наших лю­дей така, що найманий праців­ник рівнозначний батраку. А зі становищем батрака, піднев­ільного, нормальна людина ми­ритися не хоче.

Ви знаєте, у хорошого орен­даря, скажімо, тій же «Робусті- Агро», комбайнер може заробити 30-40 тисяч гривень. У цьому смислі грошовий річний прибуток значно вищий, ніж від зданого в оренду 10-гектарного земельно­го паю. За землю власник одер­жує в сезон дві тонни фуражного зерна або в перерахунку на гроші З тис. грн. А тут ЗО тисяч — у 10 разів більше! Скажу вам прямо: я б сам розлучився з посадою начальни­ка за такі гроші і подався б «у най­ми» до «Робусти». Та не можу — все- таки держслужбовець.