Минулорічний звіт Херсонського міського голови Володимира Сальдо, що відбувався за «зачиненими» дверима у приміщенні театру (дуже символічне місце) запам'ятався спільноті не тим, про що говорив пан Сальдо, а тим, що під час його проведення було побито журналіста, громадського діяча, голову обласного відділення Комітету виборців України Дементія Белого. Деталі цієї історії неодноразово описували не тільки місцеві але й загальнодержавні та міжнародні ЗМІ і правозахисні організації.

Ми не будемо повторюватися, лишень нагадаємо, що відомий журналіст та правозахисник і гро­мадський діяч Д. Бєлий намагався привернути увагу В. Сальдо до того факту, що на вулиці, під стінами будівлі театру, залишилося стояти кілька сотень мешканців міста, журналістів та громадських діячів, яких охорона не пустила на «звіт»,

«Заспокоїти» Дементія Васи­льовича кинулися два заступни­ки міського голови та приватний підприємець (сьогодні депутат Херсонської міської ради від Партії регіонів) Віктор Шевчук, який наніс своєму «візаві» кілька ударів.

Працівники міліції, які прибули на місце події, задокументували факти, а згодом було відкрили дві справи: перша — проти Д. Белого (за позовом В. Шевчука, який вимагає визнати його хуліганом і стягнути з нього 5 тисяч гривень), другу — проти В. Шевчука (за позовом Д. Белого, за нанесення тілесних ушкоджень), 10-го січня повинно було відбутися перше судове засідання по одній із справ (за позовом В, Шев­чука) та суддя Суворовського суду Оксана Кузьміна,, під головуванням якої слухається справа, вирішила перенести її слухання на 12 січня (чим одразу порушила кілька норм ЦПК України).

Саме на цей же день, із різницею у 10 хвили та ж сама суддя повинна була слухати і другу справу, у якій сторони «міняються» місцями.

12 січня у коридорі біля кабінету судді народу зібралося — непроштовхнутися, Бути присутніми на засіданні (крім сторін та їх представників) виявили бажання 15 осіб (журналісти, громадські діячі, члени громадських організацій міста), які відповідно до діючого законодавства мають на це право.

Але бути присутніми на процесі не вдалося нікому (окрім сторін), Коли помічник судді запросила позивачів до кабінету — перед всіма іншими у т.ч. й перед представниками преси двері закрили.

Намагаючись дізнатись, у чому справа, журналісти зайшли до приймальні і запитали у помічника судді: чому представники ЗМІ не можуть бути присутніми на засіданні,' адже рішення про оголошення су­дового процесу закритим Судом не приймалося? На що дівчина відповіла: «Это распоряжение судьи.

Оксана Ивановна сказала, что в каби­нете все желающие не поместятся. И если вы не прекратите пытаться пройти, я буду вынуждена вызвать охрану!».

Отже, суддя Кузьміна О.І. просто не пустила Журналістів на судове засідання! І вже за кілька хвилин під дверима її кабінету з'явився боєць спецпідрозділу «Грифон», який за розпорядженням судді не пропускав нікого.

Шукаючи справедливості і' законності (там де законність по­винна ПАНУВАТИ!!!), журналісти звернулись до голови Суворовського районного суду м. Херсона Тетяни Колєсміченко, Тетяна Євгенівна сказала, що не в змозі вплинути на суддю Кузьміну, але при цьому додала, що якщо Судом не ухвалено рішення про проведення закритого судового процесу, то т ньому можуть бути рисутні всі бажаючі, в тому числі і журналісти, а ще порадила пред- ітавникам ЗМІ скаржи­тись у «вищі інстанції», І (Краще б направи­ли всіх до найближчої мацапекарні», резуль- ат той же).

І Поки журналісти ігали по кабінетах — обидва засідання кінчилися.

Суд (чомусь) об'єднав дві справи у одну, і призначив на­ступне слухання на 9-е лютого. Журналісти, у свою чергу, підготували скарги до дисциплінарної та кваліфікаційної суддівських комісій.

Чи вдасться нагадати судді про те, що процес у демократичній країні Україна, що рухається якимось там шляхом у Європу, повинен бути відкритим і прозорим, побачимо за два тижні...