Виробництво молока — найслабша ланка у тваринницькій галузі країни. Основні молоко виробники — це селянські та особисті господарства, які не без причин все більше відмовляються від утримання худоби.

А відтак, щороку поголів’я великої рогатої худоби у нас скорочується на півмільйона. Якщо цей процес не зупинити, через п’ять років Україна забезпечуватиме потребу в молоці лише на третину. Виправити ситуацію можна шляхом об’єднання дрібних молоковиробників у спілки та кооперативи.

Про проблему та шляхи її вирішення — на прикладі Херсонщини.

Важкі часи для пастуха

Майже 40% від усього населення нашої області проживає у сільській місцевості. Унікальність Херсонщини в тому, що вона має найбільшу в Україні кількість одноосібних господарств — понад 136 тисяч. До 90% великої рогатої худоби утримується в господарствах населення.

Експерти бачать перспективу галузі у збільшенні великотоварних господарств з впровадженням новітніх технологій. Але сьогодення вимагає уваги до дрібних і одноосібних виробників, які складають більшість.

Для власників особистих селянських господарств реалізація молока є одним з основних доходів. Левова частка його виробництва в регіональних обсягах припадає саме на ці господарства.

- Люди займаються вирощуванням худоби для того, щоб можна було навчати своїх дітей, забезпечувати свою сім’ю всім необхідним, — каже Ганна Куценко, голова сільгоспкооперативу «Марфуша» Скадовського району.

А між тим, утримання худоби обертається для селян купою проблем. Через розпаювання земель, її фактично ніде випасати. Не менше клопоту із заготівлею кормів на осінньо-зимовий період.

Юрій Петренко з дружиною ось уже другий рік поспіль пасуть не лише власних корів, але й корів своїх односельців. Зараз їм допомагають дві маленькі доньки. Робота не з легких, кажуть пастухи. На невеликій галявині з досить убогою рослинністю пасеться десятка зо три корів. Поблизу ще одна така ж ділянка — там друге стадо. Ось, практично, і всі пасовиська. Не дивно, що корів на селі стало значно менше. Це підтверджує і статистика — тільки торік у селах області кількість великої рогатої худоби скоротилася на понад 3 тисячі голів.

Юрій Петренко розповідає, що корів особливо важко тримати.

- Зараз корма дорогі. Щоб їх купити — це тільки гривень 500-600 на тонну треба мати. А що таке тонна для корови? Так… Треба тонни три, щоб корову добре викормити до весни, — каже пастух.

Дорогою ціною та задешево

Не менше проблем виникає і з реалізацією молока. Переробні підприємства — основні покупці сировини у населення. Вони, фактично, і диктують ціну на продукцію. І не завжди на користь виробникові.

Закупівельна ціна на молоко від населення, наразі, не перевищує двох гривень вісімдесяти копійок за літр. Тоді як в роздрібній торгівлі літр молока вартує майже вісім гривень.

Не маючи інших ринків збуту, селяни продають молоко за низькою ціною, іноді із затримкою у розрахунках.

- Тому що молоко здається без договорів з молокозаводами», — переконаний Олександр Шаров, начальник управління агропромрозвитку Скадовської райдержадміністрації.

Він пояснює, що молокозавод з кожним одноосібником заключить договір просто фізично не в змозі. Тому виникають при цьому і юридичні колізії з розрахунками.

І знову про молочну кооперацію

Власне, така ситуація і спонукала одинадцять селян Новомиколаївки Скадовського району об’єднатися в молочарський кооператив.

- Зараз звичайний підприємець заїжджає в село і закупляє це молоко. Тобто, людей не влаштовує те, що це чужа людина. Він може приїхати, може не приїхати. Із проплатою постає питання: можуть розрахуватися за тиждень, можуть за 10 днів... Трохи такі невчасні проплати за молоко. І щоб цього всього уникнути, і постало питання на селі займатися кооперативом, — ділиться наболілим голова сільгоспкооперативу Ганна Куценко.

Одним із шляхів вирішення проблем дрібних та одноосібних виробників молока є заготівля та збут продукції через спілки утримувачів худоби та сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Створенню таких об’єднань на Херсонщині приділяють особливу увагу.

- Я вважаю, що на даному етапі ця робота досить важлива. Ми виконуємо декілька напрямків — це і підтримка, це і збереження села і, найголовніше, що ми піднімаємо товаровиробництво, — каже Олександр Гонтар, заступник голови ОДА з питань АПК.

Наразі, розроблена і вже втілюється регіональна концепція згуртування дрібних молоковиробників та утримувачів худоби. Ця програма активно популяризується серед селян.

- Наша мета взагалі, щоб створювалася в кожному селі така спілка і щоб в цій спілці був обов’язково приймальний пункт молока, очистка молока. Потім — пункт штучного осіменіння, ветеринарне забезпечення, — відзначає Надія Ланкіна, заступник начальника Головного управління агропромрозвитку ОДА.

Так само — завдяки спілкам — можна вирішувати і проблеми з кормовою базою. Поодинці селянам зробити це дуже важко.

Зараз на Херсонщині утворено 172 спілки утримувачів худоби і землевласників. Гуртом люди вирішують питання забезпечення кормами, ветеринарної медицини, купівлі продуктивної худоби.

Найбільша кількість спілок в регіоні діє в Чаплинському районі. Цей район посідає третє місце в області по кількості великої рогатої худоби — 8,5 тисяч. На господарства населення припадає левова частка — 90%. Районна влада допомагає їм вирішувати одне з болючих питань — виділення земель під пасовища.

- Усі землі розпайовані. Якщо не будуть землю виділяти, то не буде де пасти корів, — розповідає Ксенія Караман.

Вона з 2007 року — голова спілки утримувачів худоби та землевласників, яка об’єднує 40 односельців. Мають бажання долучитися до гурту ще кілька селян.

- У нас в районі працює 21 пункт штучного осіменіння, що значно покращує генетичний потенціал, працюють ветеринарні пункти, — каже Сергій Приходько, головний зоотехнік управління агропромрозвитку Чаплинської райдержадміністрації.

В організації спілок головне і районні управління агропромрозвитку надають всебічну допомогу — як інформаційну, так і юридичну. Але об’єднання у спілки справа добровільна. Останнє слово, звісно, за виробниками. Проте, їх бажання об’єднатися коливається відповідно до цін на молокопродукцію. До того ж, досить проблематично знайти лідера, який згуртував би людей.

- Коли падає ціна на молоко, ніби всі готові створювати спілки. А як уже трохи піднялась ціна — наче і нема питання і нема сенсу уже збиратися. Ми допомагаємо всіляко, але треба, щоб було бажання самих людей, які сьогодні утримують цю худобу, — ділиться наболілим Надія Ланкіна, заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку ОДА.

Проте, розуміння того, що гуртом все ж таки легше вистояти в нинішніх умовах, бере гору. Неабиякою підтримкою стала і започаткована нинішнього року обласним фондом «Власний дім» програма кредитування розвитку тваринництва в господарствах населення. Ця програма вперше втілюється саме на Херсонщині за ініціативи керівництва області і фінансується за рахунок місцевих бюджетів.

- Ми плануємо виділити десь 5 мільйонів для цієї мети. Думаю, що це дасть перший результат для того, щоб все-таки в другому півріччі значно збільшити фінансування даної програми, — розповідає Олександр Пронін, голова обласного фонду підтримки житлового будівництва на селі «Власний дім».

Програма кредитування на придбання тварин почала діяти від початку нинішнього року і відразу набула значної популярності.

- Ми відпрацювали положення, яке спрямоване на виділення пільгових кредитів під 5% на придбання корів. Ми сьогодні знаємо і розуміємо, що високопродуктивна корова коштує від 15 до 20 тисяч. Сім'я, яка має сьогодні потребу придбати три корови, не має можливості знайти таку кількість фінансових ресурсів. Тому ми передбачили максимальну суму виділення кредитів — 50 тисяч строком погашення до 10 років, — пояснює Олександр Пронін.

Незабаром молочарський кооператив у Новомиколаївці Скадовського району розпочне свою роботу. Вже придбано танк-охолоджувач на три тонни молока, сучасний доїльний апарат, обладнано лабораторію.

- Ми можемо закупляти оптові партії комбікормів, сіна наприклад. Тобто, гуртом краще виживати, — каже Ганна Куценко, голова сільгоспкооперативу «Марфуша».

І Ганна Куценко, і члени згуртування переконалися у старій істині: дрібні виробники можуть вижити тільки об’єднавшись.