благають мешканці села Двійне, котрі тижнями (а влітку — місяцями!) потерпають без води

Хоч редакційна машина трохи запізнювалася, двійненці, не зважаючи на мороз, не розходилися. Надто важлива проблема зібрала їх на сходку — безводдя в селі, і розказати про неї, «вилити душу» вони хотіли не представникам місцевої влади, бо, кажуть, допомоги від них вже зачекалися, а газетя­рам — оскільки ще вірять, що їхній розпач, розтиражований «Трудовою славою», почують керівники району й допоможуть.

На знімку: хоч хата Ганни Михайлівни Садолінської стоїть посередині села, а не на околиці, вода в крані є далеко не завжди.

Перше ж запитання «чи давно у вас перебої з водою?» викликає у зібрання саркастичний сміх: «Вже й не пам'ятаємо, коли вона подавалася нормально!».

ДВІЙНЕНЦІ БОЯТЬСЯ ЛІТА

Постійні негаразди з во­допостачанням у Двійному почалися три роки тому, коли одна діюча із трьох наявних свердловин оста­точно «запісочилася». Пісок просочується у труби і ра­зом з водою тече з кранів, мов наждак з'їдає криль­чатку глибинних насосів, які через це регулярно ви­ходять з ладу. Насоси мі­няють практично щомісяця. На їх заміну комунальники витрачають по кілька днів, а то й тижнів — тоді все село без води. Та навіть з насо­сом півсела її не бачить: вода не доходить на кілька вулиць через старий водо­гін — подекуди дірявий, по­декуди замулений.

«Моя хата крайня на тій вулиці, — показує рукою Олександр Миколайович Азінгірєєв, спираючись на паличку, — води прак­тично ніколи не буває. — Доводиться з тарою пря­мувати на другу половину села, де вона хоч цівочкою біжить, проситися до лю­дей у двори, аби напитися. Ноги хворі, важко... Але 64 гривні на місяць, які мені за споживання води регуляр­но виставляє комунгосп, я плачу справнс!».

«А я, навпаки, перший біля водогону живу, — про­довжує розмову Володимир Федоров, — так у відрі води, що набіжить з крану, — пів­відра піску. Скажіть, таку воду можна пити?! Крім піску там ще купа різних нечистот, які всмоктуються з землі, коли при відклю­ченні свердловини створю­ється вакуум і вода разом з мулом «повертається» в колодязь, адже башти на свеолловині немає»...

Люди навперебій, нама­гаючись, аби почули кожно­го одночасно, розповідають про свою біду. Минулорічне спекотне літо стало для них справжнім жахіттям. У липні-серпні село зали­шилося зовсім без води. Бідонами та іншою тарою на машинах, мотоциклах, велосипедах, а хто й тач­ками під палючим сонцем возили її з Чкалового!.. У багатьох згоріла городи­на й сім'ї залишилися без овочів.

«Я на 350 гривень по­садкової картоплі купила, — скаржиться Віра Георгіївна Созінова, — а вона геть по­сохла, бо поливати було ні­чим. Буряк у землі «зварив­ся», помідори ще зеленими попеклися... Довелося всі овочі на зиму купувати!». «З мене комунальне гос­подарство стягувало гроші за полив 10 соток городу,

емоційно розповідає Лідія Богданівна Юданова, — а город мій поливався тільки коли дощ ішов! Зрештою я платила комунгоспу чималі гроші за краплі води, які так і не врятували овочі; питну воду купувала в магазині; платила людям, хто підво­зив мені воду для госпо­дарських потреб. Словом, вода у Двійному — «золо­та», бо-велика рідкість!».

«А як худоба влітку рев­ла! — додає хтось із жіночок.

Наносимо води заздале­гідь, бо з крана й не капне, вона нагріється — мало не кипить, корови її не напива­ються після паші, бо спрагу не тамує...». «Дітей малих вдома викупати — проблема, прання стало для нас розкішшю», — приєднується до розмови ще одна моло­да жителька Двійного. «Чув від знайомого, коли у селі Кривий Ріг трапляються пе­ребої з водою, тамтешня сільська рада (Федорівська — прим. авт.) організо­вує підвіз питної води в цистерні. Про нас жодного разу ніхто не подбав. Чим ми так завинили перед міс­цевою владою, що махнула на нас рукою?» — знизує плечима один із співбесід­ників і втирає сльози в ку­точках очей, що набігли чи то від холодного вітру, чи від образи...

«НАС ІГНОРУЮТЬ!»

«Чому наш комунгосп «Акварель» відмовляєть­ся перераховувати вар­тість спожитої води за ті дні (тижні), коли вона й не з'являлася в селі? — обу­рюються люди. — Чи мають право комунальники бра­ти стовідсоткову плату за воду, яку подають по кілька годин на день? Нещодавно сільрада затвердила нові тарифи, вода значно подо­рожчала., Скільки ж тепер нам доведеться платити за безводдя?».

«Зараз, узимку, вода подається по графіку: дві години вранці, три уве­чері, — констатує Тетяна Миколаївна Пархомчук. — Та ми й не претендуємо в холодну пору року на ці­лодобове водопостачання. Однак її часто-густо взага­лі немає! У січні три тижні село залишалося без води, доки черговий насос міня­ли! А що влітку буде?! Ще однієї такої спеки ми не переживемо! Мені серце кров'ю обливається, коли бачу, як старенькі бабусі тягнуть повні відра з одно­го краю села в інший, як старики змушені витрачати свої копійчані пенсії на пит­ну воду з магазину. Ми іні­ціювали створення комісії, яка б фіксувала та переві­ряла стан водопостачання в селі, а комунгосп за ре­зультатами перевірки здій­снював перерахунки. І в письмовій формі звертали­ся до директора «Чкалове- Акварель» О. В. Рудакової, аби не нараховували нам плату за безводдя, сіль­ському голові скаржилися з цього приводу... Посадовці нас ніби не помічають!».

«Усні скарги посадовці до уваги не беруть — тепер кожне звертання в комун­госп та в сільську раду ми подаємо як офіційний лист, реєструємо, — продовжує Т. М. Пархомчук. — Та тіль­ки на наші листи відповідей не отримуємо і реакції — також!».

Сільський голова Воло­димир Сапрон стверджує, що перерахунки за липень- серпень комунальне госпо­дарство здійснило у листо­паді, зменшивши вартість води на 25% жителям вулиць Вишневої та Космонавтів. Двійненці цей факт за­перечують. Стверджують, що перерахунки здійснили тільки за відсутність води на цих вулицях в жовтні, коли вони написали скаргу. Чому комунгосп зволікає з перерахунками — люди не розуміють...

...Після важкого літнього сезону рішуче налаштова­ні мешканці села заявили сільському голові: налаго­джуйте водопостачання, інакше скаржитимемося в усі інстанції! У серпні мину­лого року він зібрав сход­ку громади Двійного, де й вирішили відновити іншу свердловину (поруч із дію­чою), яка стояла засипана камінням. Та чистити її тре­ба було за допомогою спе­ціальної бурильної техніки, якої у місцевому комунгоспі не було й немає. Попоїздив тоді сільський голова в об­ласть, аби знайти підтрим­ку! За сприяння заступника голови облдержадміністра­ції О. П. Ґонтаря очисні ро­боти у борг (а їх вартість — 40,5 тис. грн.) виконала Південно-Українська гідро­геологічна експедиція. А на тижневе проживання й паливно-мастильні матеріа­ли для бригади, котра при­їхала в село з громіздким буровим устаткуванням, знадобилося 5 тис. грн., які виділили з місцевого бю­джету, попередньо затвер­дивши в ньому зміни.

Коли свердловину по­чистили, В. В. Сапрон кон­статував перед сільчанами: коштів, аби купити для неї «начиння» немає. Є тільки глибинний насос. Але ж до ньоґо ще'стільки всього треба!..

Сільські активісти взя­лися залагодити спра­ву. З двору в двір ходили Т. М. Пархомчук і Г. М.Садолінська, збираючи по 50 гривень. Із 137 садиб, що в Двійному, гроші здали 132 господарі — практично всі: навіть малозабезпе­чені, пенсіонери. Декого доводилося умовляти й переконувати, але як тіль­ки звучало чарівне слово «вода» — люди віддавали останні копійки. Так назби­рали 6210 грн. Проте сума виявилася недостатньою, тож місцеві фермери А. П. Пархомчук, В. Д. Початун, О. М. Санін «доклали» ще кілька тисяч гривень.

Купували товар також самотужки. Це, кажуть Пархомчуки, котрі, в осно­вному, займалися пошука­ми інвентаря, тема окремої публікації, бо шукали його в Херсоні, Харкові, Києві, Луцьку, вивіряючи, де де­шевше, зручніше брати. Потім з'ясувалося, що потрібен ще й силовий ка­бель... Купили й кабель!

Нарешті настала «уро­чиста мить»: 28 жовтня 2010 року (напередодні місцевих виборів) при­ватний підприємець А. П. Пархомчук і комунальне підприємство «Чкалове- Акварель» в особі його ди­ректора О. В. Рудакової за­актували прийом-передачу майна: 42 м сталевої труби, дріт ВПП, болти з гайками, фланці — усього на суму 8299,47 грн. (не рахуючи кабелю).

Сьогодні добігає кінця зима, а свердловина так і не запрацювала. Її накри­ли перебитою канальною плитою, щоб не засмічува­лася. Обладнання, яке так непросто і недешево дало­ся двійненцям, припадає пилом на складі... «Чому так сталося? — обурюються люди. Листопад був доволі теплим і до зими з обсягом робіт комунальники впо­ралися б». Але сільський голова каже, що вирішили дочекатися весни, оскіль­ки на зимовий період ціл­ком достатньо було діючої свердловини...

Жителі Двійного зно­ву нарікають: таке рішен­ня сільський голова при­йняв, не поставивши їх до відома, бо неодноразово запитували причину за­тримки з уведенням у дію свердловини у нього та в О. В. Рудакової. У відпо­відь чули: «трактор зла­мався», «пориви в іншому селі залагоджуємо», «дощ пішов»... А тим часом за- пісочена свердловина раз по раз дає збій, «з'їдаючи» черговий глибинний насос. Де логіка?..

«Ми вже ситі обіцянка­ми, терпець уривається», — не вгамовувалися люди. Вони б хотіли бачити на сходці сільського голову й директора комунгоспу, але їх запрошення посадовці проігнорували, хоч місце­вий депутат В. В. Газукін запевняє: повідомляв про збори.

СВЕРДЛОВИНА ЗАПРАЦЮЄ ВЕСНОЮ

Проте зустріч із пред­ставником редакції Воло­димир Сапрон ініціював сам. Разом зі мною до ньо­го в кабінет прийшли жите­лі Двійного А. П. Пархомчук та В. І. Нирков, налаштова­ні після сходки на серйозну розмову.

Голова вибачився, що не був на сходці — про неї його повідомили телефо­ном, коли саме вирішував у Асканії-Новій «газові» пи­тання. Стосовно тарифів

та водопостачання дав такі пояснення. Підняти тарифи на воду змушений був піс­ля засідання комісії (куди увійшли представники райдержадміністрації, рай­ради, податкової), котра зафіксувала збитковість попередніх тарифів — 1,20 грн. на кожному кубові спо­житої води. Довелося тер­міново скликати бюджетну комісію, переглядати тари­фи. Після висновків дер­жавної інспекції по цінах та отримання низки дозволів «згори» сесія сільради за­твердила нові тарифи — 3,50 грн. за куб води. Але за цей час значно зросла вартість електроенергії, пального — встановлені ціни знову не покривають витрат...

Аби платили тільки за спожиту воду — сільський голова радить людям вста­новити лічильники. Плату за січневе водопостачання зі збоями, каже, «Чкалове- Акварель» обов'язково пе­регляне... Прочищена ж свердловина, запевнив, запрацює одразу з настанням тепла.

Однак представники громади села заяві не по­раділи. Кажуть, введення нової свердловини в екс­плуатацію проблеми не вирішить. Стара зношена водомережа зда«та пода­вати живильну вологу тіль­ки половині села, інша як була без води — так і буде. У гіршому разі — мережа не витримає напору, від якого іржаві труби порозрива­ються... Вихід? Пускати в дію ще одну свердловину, на протилежному «безвод­ному» боці Двійного. Вона найновіша з трьох, не по­требує вартісного очищен­ня (можна обійтися силами місцевих комунальників). Та існує інша проблема — років 10 тому зник транс­форматор, що обслугову-' вав свердловину. Де він ніхто не знає...

Під час розмови дійшли згоди, що сільський голова наступного тижня скличе сходку в селі, на якій вислу­хає всі претензії та пропо­зиції мешканців Двійного, відповість на їх запитання. Порадиться з фахівцями про оптимальні варіанти налагодження водопоста­чання в цьому населеному пункті...

Проте, додав В. В. Сапрон, фінансова участь громади у відновленні во­допостачання — річ зако­номірна. Наразі усі між­народні соціальні проекти передбачають співфінан- сування органів місцевого самоврядування та окремо -громади. Тож людям слід звикати, що вирішення по­дібних проблем — спільна справа місцевої блади і жителів, а не тільки клопіт» сільського голови...

ПІСЛЯМОВА. У ситу­ації, яка склалася, варто усвідомлювати найголовні­ше: гостру проблему без­воддя у Двійному рано чи пізно доведеться вирішува­ти. Вирішувати кардиналь­но. Не можуть чотириста його мешканців постійно потерпати без води. Адже людині день без води про­жити складно. А кілька тиж­нів? А місяць?..

Люди не відмовляють­ся допомагати сільраді та комунгоспу залагоджувати проблему, яка їх так хви­лює, навпаки — роблять усе від них залежне. Тому їх так дратують зволікання з налагодженням водопос­тачання, для якого, вважа­ють, після їхнього втручан­ня тепер достатньо лише» волі посадовців. Вони біль­ше не хочуть платити гроші за послугу, яку їм надають вкрай незадовільно, або яку взагалі не отримують. Слідкувати за водопоста­чанням та справедливо за нього нараховувати плату — обов'язок комунальників.

Двійненці ще сподіва­ються, вірять, що їх почу­ють, зрозуміють, допомо­жуть. Сподівається на це і «Трудова слава».