Коротка біографічна довідка: Раїса Леонідівна ХІР'ЯНОВА народилася у 1967 році у Громівці. Має дві вищі освіти, за спеціальностями інженера-механіка та бухгалтера-економіста. Землевпорядником у Новопокровській сільській раді працює 13 років. У відділі Держкомзему в Новотроїцькому районі її характеризують як компетентного і відповідального працівника.

Раїсо Леонідівно, як ста­лося, що отримавши три (і, здавалося б, досить затре­бувані у сільгоспвиробництві) професії, Ви працюєте за зо­всім іншою спеціальністю?

Все вирішив Його велич­ність випадок. Після закінчення Мелітопольського сільгоспінсти- туту я працювала в колгоспі ім. Шевченка інженером з техніки безпеки. Потім вийшла заміж і переїхала у Новопокровку. Там відразу працевлаштуватися за спеціальністю не вийшло, до того ж народила дитину. А за три роки почалося реформування АПК. Якщо пам'ятаєте, ситуація у сільгоспвиробництві тоді була кризовою. Борги для господарств стали звичним явищем, про роз­ширення виробництва і кадрів й мови не було. Навіть не знаю, як би склалася моя подальша професійна кар'єра, якби Л. В. Сєчин (а він на той час обіймав посаду голови Новопокровської сільради) не запропонував мені посаду землевпорядника. Тож, можна сказати, не я обрала про­фесію землевпорядника, а вона мене. Але жодного разу про це я не пожалкувала не боялися братися за невідому справу?

Це було на початку 90-х років, коли в Україні оголосили земельну реформу. Роздержавлення земель колективної власності, масове розпаювання їх, видача держав­них актів селянам, приватизація земель — на той час це була не­відома справа навіть для досвід­чених землевпорядників. Вчитися довелося ВСІМ.

Азами землевпорядної справи мені допомогли оволодіти Леонід Володимирович Сєчин та праців­ники відділу Держкомзему, щире спасибі їм за це. Особлива подяка Володимиру Васильовичу Чернишу, якого вважаю своїм учителем. Стали у нагоді й знання, отримані у сільськогосподарському інституті, набуте там вміння працювати з документами.

- Що вважаєте найсклад­нішим у роботі землевпоряд­ника?

Роботу з людьми. Завжди старалася виконувати посадові обов'язки на совість, бути терпи­мою і справедливою, нікого не об­разити і кожному допомогти. Але не впевнена, що мої зусилля були достатніми. Можливо не всім, хто до мене звертався як до посадової особи, я змогла допомогти і вирі­шити його проблеми. Не тому, що не хотіла — надто недосконалим на той час було саме земельне законодавство. Затіявши земельну реформу, ініціатори її не подбали про розробку чіткого механізму розпаювання земель, виділення земельних ділянок у натурі. Ке­руватися в роботі доводилося рекомендаціями, які враховували далеко не всі ситуації. Це поро­джувало нарікання, нерозуміння з боку майбутніх власників землі.

З людьми взагалі працювати непросто: вони тебе надихають до роботи своєю вдячністю, вони ж забирають у тебе енергію сво­їми проблемами, які неможливо вирішити.

Які, на Ваш погляд, плюси і мінуси Вашої професії?

До плюсів віднесла б те, що робота ця цікава і потрібна, наочно видно її результати. Саме компе­тентність, своєчасні і правильні дії землевпорядника можуть попере­дити чимало земельних конфліктів. Щодо мінусів, то це, насамперед, низький рівень оплати праці. На­приклад, мій посадовий оклад становить 990 гривень, що лиш трохи більше законодавчо вста­новленого мінімуму» заробітної плати за неквапіфікований труд.

Не найкращим чином вплинув на роботу землевпорядних органів ажіотаж, що склався з нездоро­вим попитом на землю у містах в останні роки. Це породило упе­реджене ставлення і до землевпо­рядників. Важко, коли приходять представники контролюючих ор­ганів і оцінюють твою роботу так, начебто ти завідомо злочинець і завжди мала на думці нанести шкоду чи збитки державі.

У роботі землевпорядника є ще одна особливість. Законодавство постійно допрацьовується, зміню­ється, тож треба постійно вивчати нові документи та нормативи. Для тих, хто любить і вміє вчитися — це плюс; для спеціалістів, які б воліли послуговуватися у роботі старим багажем знань — мінус.

Раїсо Леонідівно, Ви ма­єте досить солідний досвід та стаж роботи. Що порадите тим, хто лише збирається обрати професію землевпо­рядника?

Потреба встановлювати межі турбувала землевласників із давніх-давен. Цю функцію ви­конують землевпорядники. Коли з'явилися перші представники цієї давньої професії, достеменно невідомо. Але землевпорядник й нині затребуваний як у селі, так і в місті. Бажання оволодіти цією спе­ціальністю можна лише вітати.

Майбутнім студентам, які захо­чуть обрати професію, пов'язану із землеустроєм, я б порадила перед вступом до навчального закладу познайомитися з роботою по- ближче. Наприклад, попрацювати на літніх канікулах реєчником в землевпорядній проектній орга­нізації, придивитись до переваг і проблем, які є, оцінити власні можливості на перспективу і щось заробити.

А які знання та навички необхідні землевпоряднику?

Для професії землевпорядника необхідні математичні здібності, інженерний підхід, просторова уява, здатність розбиратись у законодавстві. Професія над­звичайно цікава, багатогранна, творча. Однак зважте, що не всі навчальні заклади поєднують на­дання диплома землевпорядника і відповідних знань. Тому, якщо хо­чете бути дійсно професіоналом у своїй справі, зважено підійдіть до вибору навчального закладу.

- Дякую за інтерв'ю, Раїсо Леонідівно. Щиро зичу Вам і всім працівникам землевпо­рядних установ району успі­хів у такій потрібній людям роботі, добра і благополуччя. Нехай ваше гарне ставлення до людей повертається до вас сторицею.