Торгівельно-культурним Центром має стати колишня третя прядильна фабрика ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», для його будівництва планують залучити 200 мільйонів гривень, які підуть на так званий «редевелопмент» об'єкту (розбудова Центру).

Гроші готова вкласти одна з приватних фірм, керівники якої вва­жають, що такий Центр є не просто доцільним, а життєво необхідним на території Херсона. Дмитро Чу­маков, директор фірми зазна­чив: «Наявність та функціонування ТКЦ надасть можливість працев­лаштування мешканців регіону, формування нових точок збуту промислової та аграрної продукції, яка виробляється та реалізується в області, розвитку торгівельно- культурної інфраструктури, а також наповнення бюджетів різних рівнів».

Володимир Сальдо, Херсонсь­кий міський голова пообіцяв, що будівництвом Центру будуть займа­тися Херсонські будівельні компанії (спробуйте, вгадайте з першого разу, які саме, і хто є їхнім власником).

Микола Костяк, Голова ОДА натомість зазначив, що дирекція фірми готова виділити 200 — 300 ро­бочих місць для колишніх працівників комбінату (у якості кого там бу­дуть працювати колишні ткачихи, прядильниці, мотальниці — здогада­тися не важко).

Сам по собі проект передбачає створення: ринку сільгосппродукції; продовольчого гіпермаркету; кількох супермаркетів по продажу: побутової техніки, товарів для дітей, для занять спортом; будуть тут і меблі, і багато чого іншого.

«Культура» буде представлена дитячим розважальним центром, 6-зальним кінотеатром, катком, багатофункціональною сценою, відкритими кортами та фітнес- клубом з кількома басейнами (Нью-Васюки одним словом).

Проект виглядає надто грандіозним (за такі мізерні гроші), а тому — мало правдоподібним.

Втім, якщо фірма-інвестор збирається насправді вкладати гроші у будівництво (а не тільки має на увазі «застовпити» за собою величезну територію і земельну ділянку як таку) і буде насправді вести будівництво, то можливо через якийсь час на «задвірках» міста (а це фактично виїзд за його межі, і сьогодні там мало кого можна побачити, занадто незручне розташування) з'явиться новий супер-мега-гіпермаркет.

Самі потенційні інвестори місце розташування Центру вважають досить вигідним, обґрунтовуючи це тим, що через Херсон проїжджає велика кількість людей, і подібний за­клад дозволить місту стати не просто транзитним, а таким, «в якому люди охоче залишатимуть свої кошти, і, відповідно, робитимуть свій вклад у наповнення бюджету та розвиток самого міста».

Тут їм можна заперечити як мінімум тим, що ті, хто їдуть повз місто «транзитом», як правило на відпочинок на узбережжя морів — ніколи не їздять через Херсон, хоча б через те, що об'їзна дорога проходить на відстані щонайменше 10 кілометрів від Центру.

А ті «транзитники», які за чимось і заїздять у місто, то виїжджають з нього не цією трасою, а по вул. Перекопській — Кіндійському шосе (що саме по собі ще раз наштовхує на думку, що проект покликаний у першу чергу отримати землю). Та це їхні справи.

Чи стане ТКЦ настільки приваб­ливим місцем для самих херсонців, — що вони готові будуть іздити на «край еографії»?

Купівельна спроможність більшості міщан залишає бажати кращого, і з кожним днем вона стає все меншою і меншою. Але, будемо сподіватися, що колись «спроможність», покращиться настільки, що будемо ходити у Центр не тільки на прогулянку та екскурсію, а й за покупками.

Можливо, сам по собі Центр не -так вже й необхідний місту (як вважа­ють представники фірми-інвестора), проте керівники області упевнені, що це чи не єдиний спосіб реанімувати колишній бавовняний комбінаті?).

Тут питань більше ніж відповідей: яким чином торгівельний центр буде «реанімувати» ХБК???

Цікаво, що розробники про­екту вирішили назвати торгівельно- культурний центр «Фабрика» — мов­ляв, залишиться бодай символічна згадка про колишній гігант. І на тому дякуємо...

Під час виїзду на місце майбут­нього «гіганта» керівники області, міста, інвестори переконували журналістів, що вже до кінця по­точного року планується ввести у експлуатацію першу чергу ТКЦ, а до кінця наступного — «довести до кінцевої готовності» весь центр на площі 82 тисячі квадратних метрів.

І тут є певні питання: як за такий короткий термін, буде реалізовано такий доволі великий проект? Хоча якщо уявити, що стіни вже збудова­но (а скоріш за все стіни фабрики залишаться, як основний каркас), то побудувати кілька перегородок для великих торгівельних залів, на територіях яких будуть стояти полиці з крамом, не така вже й проблема.

Немає відповіді і на питання: а за яку суму «інвестори» отримали такий величезний майданчик? І на яких умовах?

А що з цього»проекту» вийде — подивимося. Тут є, як мінімум, два варіанти:

перший — у грудні ми станемо учасниками урочистого «перегри­зання стрічки», і перша частина почне працювати, а ще через рік і насправді буде введено у дію весь комплекс другий — вже через півроку фірма призупинить будь-які ро­боти, і ми матимемо варіант а-ля «гіпермаркет» по вул. Суворова — недобудовану споруду, у яку фірма вкладе гроші, зробить покращення на 20% від її «стартової» вартості, і через суд переведе всю споруду і територію площею 8,2 га у приватну власність, а після цього перепро­дасть.

Який з варіантів буде втілено у життя? Подивимося, Чекати недовго.