Ми вважаємо, що піднята тема лісів вічна і не втрачає своєї акту­альності. А тому пропонуємо вашій увазі розповідь нашого кореспон­дента, який провів день з науковцями та лісівниками Степового філіа­лу УкрНДІ/ІГА, зокрема його дослідного лісництва. Навіть по зробле­них знімках можна простежити процес народження лісу — від висіяної в теплицях насінини до висадженого саджанця на ділянці лісу, яку безжально знищив вогонь.

Якщо вірити словам заступника директора Степового філіалу УкрНДІЛ ГАз наукової роботи Сергію Назаренку (а не вірити немає підстав, бо роботи вже почалися), Кострогризівське лісництво ДП «Цюрупинське ЛМГ» одержало унікальну можливість (свого роду) розмістити клонову плантацію сосни зви­чайної. Але й удостоїлось Костогризове особливої честі не випадково. # На знімку: зліва направо-кандидат сільськогосподарських наук, стар­ший науковий співробітник Степового філіалу УкрНДІЛГАС.Г.Коханий, зас­тупник директора Степового філіалу з наукової роботи С.В.Назаренко, стар­ший майстер лісу Олександр Стецюк обговорюють схему висадки кпонової плантації сосни звичайної в Костогризівському лісництві.

Ще б пак, саме на території його лісництва безустанними стараннями науковців і лісівників відкрита ще одна «лабораторія» такого рівня се­лекції, яка дасть можливість вирощувати ліси з поліпшени­ми генетичними властивостя­ми. Таким лісам не страшні ні шкідники, ні посуха. «Можли­во, ми їх і не побачимо, але на­ступні покоління — напевне!» — переконаний Сергій Володи­мирович . Аз яким ентузіазмом підійшла до підготовки самої ділянки під висадку клонів лісничий Галина Тищенко!

Коханий

У нього промовисте «лю­бовне» прізвище, і колеги зрідка жартують над цим. Ко- ханий Сергій Григорович. Кандидат сільськогоспо­дарських наук, старший нау­ковий співробітник Степово­го філіалу УкрНДІЛГА. Він уже не перший рік спеціалізуєть­ся на селекції сосни звичай­ної. З цілком конкретними цілями та результатами.

«Це не перші наукові дос­ліди з клонування лісових на­саджень, — розповідає Сергій Григорович. — Я займався се­лекцією щоглової форми білої акації». Він показує дос­лідну ділянку її саджанців. На думку науковця, це досить перспективний напрямок ро­боти. Сама «форма» висо­копродуктивна і високобоні- тетна. За міцністю деревини щоглова акація переважає нашу звичайну. Стовбур мов у сосни — рівний. Родом з Америки.

Шановний науковець зга­дує, як на початку минулого століття насіння щоглової акації виміняли на овес в Одеському порту. «Якимсь дивом вона потрапила в Гладківку Голопристанського рай­ону. Яким саме — не встанов­лено», — розповідає Сергій Григорович.

Зараз форма щоглової акації С. Г.Коханого зацікави­ла країни Західної Європи, зокрема Угорщину, Польщу, Словаччину. Його наукові праці з цієї тематики пере­кладені багатьма європейсь­кими мовами. Чотири роки тому Коханому запропонува­ли співробітництво в Польщі — саме по запровадженню щоглової форми білої акації. «Однак, — говорить Сергій Григорович, — з огляду на по­важний вік (шановному науко­вцю 73. — А.П.), я змушений був відмовитись від співроб­ітництва за міжнародними угодами». До речі, і канди­датську роботу С.Г. Коханий захистив по «акацієвій» темі. Називається вона: «Щоглова форма білої акації на Нижнь- одніпров'ї та способи її роз­множення». «Захистився, можна сказати, легко, на од­ному подиху, бо, як сам каже, «на той час ця робота була креативна».

Коханий створив маточну плантацію в дослідному лісництві свого наукового зак­ладу. «Але вона так заманливо, так рівненько росте на околиці міста, — говорить Сергій Кос­тянтинович, — що люди виру­бують акацію на держаки для лопат та грабель... Залиши­лось кілька десятків дерев цієї уособленої форми акації». Та є ще дослідна ділянка у само­му лісництві.

З 2009-го року активно займається Коханий і селек­цією сосни звичайної. Три роки тому зробив прищепи з еліт­них, або, як він каже, плюсових дерев сосни. Дуже непросто було дістати пагони з верхівок 30-40-метрових сосен. «Доводилось навіть відстрілювати пагони з рушниці. А робітнику лісництва Володі Солдатову довелося застосувати альпін­істське спорядження і проде­монструвати здібності верхо­лаза, аби дістатися до верхі­вок сосми та зрізати пагони», — з вдячністю згадує Сергій Гри­горович свого добровільного помічника.

Як наслідок, уперше на Нижньодніпров'ї здійснили щеплення сосни звичайної з елітними її частинами та ко­реневою системою. У теплич­них умовах виростили 457 саджанців, з яких зараз фор­мується перша клонова план­тація сосни звичайної в Кос- тогризівському лісництві. Кожний саджанець має свій окремий номер, під яким він і буде зростати.

«Мине певний час, і клоно­ва плантація сосни звичайної, вирощеної за оригінальною технологією та «костогризі- вською» схемою посадки, буде занесена в Держреєстр та взята на облік насіннєвими станціями. Про це не забудуть обов'язково повідомити відповідні видання», — гово­рить заступник директора Ук- рНДІЛГА з наукової роботи Сергій Назаренко.

С.Г.Коханий ознайомив нас ще з однією своєю ціка­вою селекційною роботою — дослідною плантацією безко- лючкової гледичії.

Ліс не для піару

Намагаючись виправдати помилки 2007-2008-го років, науковці Нижньодніп- ров'я ретельніше працюють і над селек­цією. Про це зайшла мова з ди­ректором Степового філіалу УкрНДІЛГА Віктором Шевчуком. «Розмови про «ряту­вання хер­сонських лісів», навіть за участю екс-прези­дента Вікто­ра Ющенка, насправді ж, до віднов­лення не ма­ють ніякого відношення, це все пол­ітика і піар- акція, — гово­рить Віктор Васильович. — Що вийшло з того «ряту­вання лісів» — загальнові­домо». За­раз, продов­жує Віктор Шевчук, із зміною вла­ди у більшості випадків ро­бота йде злагоджена, з науковим підходом та господарськоою доцільністю. Але на думку В.В. Шевчука, лісові пожежі — це лише один бік медалі. Науковці на- пряму пов'язують втрату лісів з їх всиханням, яке на­буває загрозливих темпів. «За нашими даними, — гово­рить Віктор Васильович. — від пожеж загинуло порядку 1200 гектарів. Для наших масштабів це, звісно, біда. Але ж під загрозою всихання порядку 20-25 тисяч гек­тарів. Це — катастрофа...».

Ось попередити її і по­кликані науковці та праців­ники лісових господарств. Поруч з пошуком дієвих засобів боротьби з шкідника­ми та хворобами, зменшен­ня ризику всихання лісів від безводдя, науковці та гос­подарники називають і та­кий захід, як посадка та збе­реження нових площ лісо­вих культур.

Дальній Карабай «пилить»...

Покинувши затишні кабіне­ти, їдемо дивитись висадку лісу-кілька десятків кілометрів, урочище Дальній Карабай. Ледве розмістилися у виділе­ному «газику» — з нами їдуть ще два спеціалісти, які будуть проводити якість висадки та уточнять засаджену площу.

«Газиком» управляє Саш­ко, справжній ас, але вже че­рез кілька кілометрів по суц­ільному піску двигун на­грівається так, що пасажири просять вимкнути пічку.

На горільниках знову відновились пилові бурі, про які вже почали забувати. Роз­гул чорної стихії того і попе­реднього дня — найпереконли­віший аргумент на користь не­обхідності садити ліси.

Пісок ріже очі, неприємно тріщить на зубах. Взуття і одяг швидко покриваються пилом. Вітер піднімає ще й сажу, хоча минуло більше трьох років після пожежі. Відмовляє «мобілка». А фо­тоапарат доводиться ховати на грудях під верхнім одягом.

- Ми другий тиждень тут висаджуємо сосну-дворічку, — дивлячись на мене, не без співчуття пояснює завсекто- ром лісового господарства Степового філіалу, науковець Василь Фомін.

Дискомфорт повний. Таста- ло соромно: у мене «оглядини» (ну, знімок зробив, перекинув­ся кількома словами з його ге­роями, а потім заховався в ма­шину), алюдижпрацюють!

На допомогу підходить ще одна лісопосадкова машина — В.М.Кравченка. Закінчивши підрізку саджанців на дослідній ділянці у лісництві, Володимир Миколайович перегнав свій трактор сюди, на Дальній Карабай. І знову- в роботі.

Ще майже півтори години спеціалісти проводять зйом­ку засадженої площі, визнача­ють якість посадки. Далі ця площа буде перенесена на карту лісокористування і замість горільника з'явиться засаджена площа.

Сашко знову вміло , ірав- ляє «газиком» по піску. За час нашої відсутності в лісництві відбулися знаменні події. По- перше, завдяки старанням на­чальника відділу ДП «Цюру- пинське ЛМГ» Ольги Ложкіної клони сосни звичайної вже пе­редислокувались в Костогри- зівське лісництво — безпосе­редньо на місце висадки. По- друге, теплицю «зачищено» остаточно і передано під но­вий засів насінням лісокуль- тур. По-третє, одержані перші результати наукових дослід­жень, яких закладено цілу низ­ку — 80 варіантів із застосуван­ням найрізноманітніших агро- препаратів. Вони втішні, і зас­луга науковців тут — очевидна. Взяти, скажімо, тужпасту-гель «Антихрущ», у створенні якої брали участь наші науковці. Пе­ред поїздкою на Дальній Кара- бай нею вже обробляли коре­неву систему саджанців перед висадкою. «Новий препарат поки що захищає відхруща ко­реневу систему протягом ЗО днів, але роботи тривають», — коментує результати дослід- женьзаступникдиректора Сте­пового філіалу УкрНДІЛГАз на­укової роботи Сергій Назарен­ко. І, нарешті, четверта гюдія. «Приїздили комунальники, яким безплатно передано 1300 саджанців сосни для ви­садки в місті в рамках Всеук­раїнської акції озеленення на­селених пунктів», — повідомляє головний лісничий ВасильТкаченко.

Знищити ліс вогнем мож­на за лічені години. На його відновлення йдуть роки і роки. Але хочеться зняти капелюха перед цими людьми, яких ви бачите на знімках, і яких тут немає. Своїми стараннями вони добиваються відновлен­ня нашихлісів і повертають їх у лісогосподарське користу­вання. Вони стають наперекір пиловим бурям, які на горіль- никах сягнули вже критичної позначки, у чому переконали­ся ми, побувавши на Дальне­му Карабаї. Це вже та познач­ка, після якої природа знову починає жорстоко мстити своєму безшабашному «царю-володарю» — людині.