Виступаючи нещодавно із щорічним посланням до Верховної Ради, Прези­дент України Віктор Янукович зазна­чив, що наша держава нині потребує якісно нову модель економіки, в основі якої — висока продуктивність праці та ефективність виробництва, активні інвестиції у впровадження технологічних інновацій, сприятливий діловий клімат для підприємницької діяльності грома­дян. Запит саме на якісні зміни сьогод­ні став ключовою вимогою до влади, бізнесу та громадськості. Разом з тим потрібні й чіткі, суспільно значущі орі­єнтири на минуле й майбутнє.

З цього приводу кореспонденти «Каховської зорі» зустрілися з головою районної ради Миколою КРУПІНИМ, тож до уваги читачів інтерв'ю з ним.

-Свої відповіді на ваші запитання я хочу передовсім адресувати молодим людям, які тільки входять у самостійне життя і му­сять сформувати власну життєву позицію і власну шкалу цінностей, аби якомога рід­ше помилятись та якомога конструктивні­ше і ефективніше діяти, бо така непроста доля випала всім нам і нашій країні.

Коли у 1993-му році постало питання про розпаювання та приватизацію землі і майна радгоспу імені Рози Люксембург, я, молодий тоді директор цього господар­ства, гостро збагнув: діється дурня! Уявіть собі нормальну працьовиту сім'ю... Кому в голову прийде недолуга думка раптом по­ділити між членами родини житлову площу, майно, кошти?! Адже кожен розуміє — сім'я сильна своєю єдністю, чітким розподілом обов'язків поміж її членів, матеріальною та духовною спадковістю. Всяке розмежу­вання — то крах сім'ї. Образно кажучи, ве­ликою і єдиною родиною була колгоспнорадгоспна система господарювання на землі. Ми не лише годували всю країну, ми щодня створювали для селян, тобто для себе, безплатні соціальні блага: школи, лі­карні, будинки культури, стадіони, їдальні, газові та водопровідні мережі, житлові са­диби тощо. Два десятиріччя минули, як ми живемо за іншого соціально-економічного устрою, але результати плідної праці колгоспно-радгоспної системи й досі ба­чимо в кожному селі як Каховського, так й інших районів: асфальтові шляхи, ФАПи, переселенські будинки, багатоповерхові школи, дитсадки, будинки культури...

І ось минули «революційні» реформи на селі. Землю і майно розпайовано, а очіку­ваного результату нема. Натомість безро­біття, руїни колишніх тваринницьких ферм та об'єктів соціальної інфраструктури, по­головна втеча сільської молоді у великі міс­та та чужі країни на заробітки...

І ось на цьому розвалі на початку 2000-х керівництву Каховського району треба було знову відродити цивілізоване життя на селі. Хай молоді люди обов'язково замисляться: ми тоді мали на Каховщині 50 тисяч гектарів необробленої землі (це май­же половина всієї ріллі), із близько 60 тисяч гектарів зрошення поливалася 21 тисяча га і то незначною кратністю за сезон. Довело­ся докласти неабияких зусиль, щоб зібра­ти у потужний кулак наявних спеціалістів та техніку, підтримати найліпших землеробів та тваринників, відродити на повну потуж­ність зрошувану ниву, піднести соціально- економічну базу сільських територіальних громад, реалізувати в життя цілу низку ра­йонних цільових програм...

-Схоже, минулий рік досить красно­мовно поцінував загальні зусилля ра­йонної громади. Чи не так?

-Дійсно, за підсумками роботи в 2010 році Каховський район посів перше місце в області по виробництву сільськогоспо­дарської продукції як в цілому, так і по суто головних економічних позиціях. Ми ви­робили 186 тисяч тонн овочів, 102 тисячі тонн сої, понад 100 тисяч тонн зерна (при цьому добилися найвищої в області вро­жайності зерна — і це в рік посухи). Загалом в районі зрошувалося більше 62 тисяч гек­тарів ланів, кратність їх поливу склала 6,4 раза. Каховщина першою на Херсонщині збільшила до трьох відсотків від грошової оцінки розмір орендної плати за викорис­тання селянських земельних паїв практич­но всіма орендарями. За 2010 р. власники земпаїв району отримали орендну плату в сумі 23,9 мільйона гривень, а в 2009 р. цей показник складав 16,4 мільйона грн., тобто селяни отримали додатково 7,5 млн. гри­вень.

-Цікаво, Миколо Петровичу, три від­сотки орендної плати за пай — це скіль­ки?

-Маємо в районі 12168 земельних паїв, що орендуються. Середня площа одного земельного паю в нас складає 6,4 гектара. В 2010 році власники земельних паїв отри­мали за відповідну оренду по 1964 гривні.

-Ця сума близька до середньої мі­сячної зарплати робітника... Тобто під­вищення розміру орендної плати за землю не дуже-то відчутно впливає на зростання добробуту селян?

-Поки що це так. Але я певен, що із піднесенням ефективності роботи наших землекористувачів поступово зростати­ме до 5,10,15 та більше відсотків й роз­мір орендної плати, а значить й реальні селянські прибутки. Ось чому одне із го­ловних завдань і районної ради, і райдержадміністрації полягає в тому, щоб зараз енергійно підвищувалася в усіх агрогосподарствах ефективність виробництва, зміцнювалися його провідні підвалини, тобто висококваліфіковані кадри, новітня техніка, матеріальні ресурси... Треба на­стійно боротися за збільшення виробни­цтва сільгосппродукції на один гектар ріллі і всіляко підвищувати конкурентоспромож­ність цієї продукції. Саме в цьому полягає суть зростання якості життя на селі.

-А наскільки актуальне нині питання легалізації праці сільських трудівників, зокрема сезонних, які щодня отриму­ють «в конвертах» по сто і більше гри­вень, особливо під час збирання вро­жаю?

-На мою думку, для нашої вітчизняної економіки легалізація праці будь-яких ро­бітників є найважливішим і тактичним, і стратегічним завданням. Наведу характер­ні цифри. Населення нашого району стано­вить 36, 6 тисячі осіб, 21,5 тисячі з них — то люди працездатного віку, з яких офіційно працевлаштованими (тобто особами, які сплачують податкй і внески до Пенсійного фонду) є 7,5 тисячі громадян. Три тисячі мешканців району зараховуємо до катего­рій студентів та військовослужбовців. Пи­тається: а де ще 11 тисяч наших громадян, які ніде не зареєстровані і не рахуються? А всі вони — у нелегальній сфері вітчизняної економіки! і ось важливий висновок: коли б ці 11 тисяч працездатних жителів Кахов­щини були офіційно працевлаштовані із середньомісячною зарплатою у 1600 гри­вень (середня по району), то ми б збільши­ли районний фонд оплати праці на 211,2 мільйона гривень на рік. З цих коштів ми б отримали понад 24 мільйони грн. податку з фізичних осіб і 60 мільйонів грн. надійшло б до Пенсійного фонду. Тепер відчуваєте, що таке легалізація тіньової економіки, припи­нення видачі зарплати «в конвертах» тільки по одному нашому району?

-Як же практично цю довгоочікувану легалізацію здійснити? Що, збільшити кількість спільних рейдів «у степи» по­датківців з міліціонерами чи в кожній лісосмузі облаштувати відповідну за­сідку?

-Подібні заходи, очевидно, теж потріб­ні, але ефект від них незначний. На мою думку, куди доцільніше кожному агропід- приємцю чи землекористувачу на підставі чітких економічних чи технологічних розра­хунків доводити реальний обсяг сплати по­датків від залучених ними до праці трудів­ників та відповідних внесків до Пенсійного фонду. Що мається на увазі?

Наприклад, як спеціаліст сільського господарства, я стверджую, що сьогодні, аби виростити, скажімо, овочі на одному гектарі крапельного зрошення, потрібна постійна праця в середньому одного ро­бітника протягом року. З цього обгрунтова­ного посилання досить просто обрахувати всі належні сплати і податки. І так по кожній сільгоспкультурі, по кожному виду робіт. Ми знаємо, що в нашому районі офіційно овочі вирощуються на 8 тисячах гектарів, тобто вже маємо певні нарахування як мі­німум на 8 тисяч робітників, та плюс 3-4 тисячі нелегальних поливальників, сторо­жів, механізаторів, шоферів, яких теж на­лежить офіційно працевлаштувати. Чесно, законослухняно працювати — то (глибоко переконаний в цьому) має бути вигідно всім.

На жаль, нині маємо іншу картину. Взя­ти Заозерненську сільську раду. В мину­лому році всі податки з фізичних осіб тут склали 44,3 тисячі гривень. З них тільки 10 тисяч гривень отримано податків з фізич­них осіб, які на 5 тисячах гектарів вирощу­вали зернові, овочі та інші культури. Нісе­нітниця! Бо ж виходить, що в Заозерному та й в усьому районі основні наповнювачі місцевих бюджетів є вчителі та конторські службовці. Зрозуміло, насправді це далеко не так.

-Звичайно, там, де місцеві бюджети куці, не варто говорити й про зростання соціальних стандартів.

-До слова, в минулому році районний бюджет загалом отримав власних та за­кріплених прибутків в сумі 20,4 млн. гри­вень. Характерно, що із 219 суб'єктів під­приємницької діяльності Каховщини 54,8 відсотка тих прибутків забезпечили лише 11 підприємств. Йдеться передовсім про райвідділ освіти райдержадміністрації (пе­рерахували 2040,6 тис. грн.), ДПДГ «Асканійське» (1856,1 тис. грн.), УГКМК (1462,8 тис. грн.), ТОВ «Таврійська перспектива» (1097,7 тис. грн.), ЗАТ «Кримська фрукто­ва компанія» (1097,7 тис. грн.), ДПДГ «Ка­ховське» (883 тис. грн.), ТОВ «Агротекс- Миколаїв» (818,8 тис. грн.), ТОВ «Фрідом Фарм Бекон» (728,2 тис. грн.), ЗАТ «Фрідом Форм Інтернешнл» (540,8 тис. грн.), Кахов­ський державний агроколедж (441 тис. грн.), ТОВ «Тачанка» (408,1 тис. грн.)...

- А де ж вагомий внесок у райбю- джет інших 208 районних суб'єктів біз­несу? Очевидно, саме в даній ситуації доречно говорити про «тіньову» еконо­міку. Цікаво, Миколо Петровичу, а наші податківці нині в спромозі вивести із «тіні» решту економіки Каховщини?

-Думаю, в спромозі. І сьогодні саме таке стоїть перед ними головне завдання. Але найвизначальніше, аби легалізація ро­бочих місць і боротьба з тіньовою економі­кою буквально всюди в нашій країні стали державною політикою.

У Каховському районі на вказівки з Ки­єва не чекають. В питаннях чесного опо­даткування та максимально можливого розширення його бази суб'єкти підпри­ємницької діяльності і місцева влада все частіше знаходять спільну мову і доходять до спільного знаменника: від органів влади нічого не слід приховувати, натомість для підприємців мають бути створені належні умови роботи.

-Каховщина виробляє в області най­більше овочів, але для населення вони залишаються дорогими... До того ж, чимало сільських жителів постійно їз­дять до Каховки не продавати, а купу­вати овочі... Якась дивна ситуація...

-Тут справа в тому, що для населених пунктів району серйознішою проблемою залишається забезпечення водою для по­ливу присадибних селянських ділянок та городів. Загалом ми маємо 2,1 тисячі гек­тарів таких ділянок, на яких можна вирощу­вати овочі, картоплю та ягоди. Підрахунки спеціалістів засвідчують, що на згаданій площі селяни можуть зібрати 10 тисяч тонн згаданої сільськогосподарської продукції загалом на 80 мільйонів гривень на рік. На жаль, через брак поливної води 70 відсо­тків селян Каховщини вимушені дари ланів купувати або отримувати їх в рахунок зарп­лати. Ціна розв'язання в районі проблеми поливу городів та присадибних ділянок — 8,5 мільйона гривень. Де взяти такі солідні кошти? Зрозуміло, треба суттєво збільши­ти надходження (я про них вже говорив) до місцевих бюджетів. В цю справу місцеві бюджети (сільські, селищний та районний) повинні вкласти як мінімум по 15 відсотків. До збирання відповідних коштів мають підключитися й самі селяни, й агрогоспо- дарства та приватні підприємці. Думаю, не залишиться осторонь вкрай важливого діла й обласний бюджет. Тобто цілком ре­ально в поточному році значно підвищити віддачу присадибних ділянок та городів на Каховщині.

Ви, очевидно, пов'язуєте це за­вдання із запевненнями депутата об­ласної ради і начальника управління Головного Каховського магістрального каналу Юрія Ващенка в тому, що ко­лектив УГКМК в спромозі всі населені пункти району забезпечити надійним поливом городів?

У Юрія Івановича чітко розробленої відповідної районної програми ще нема, але є велике бажання неодмінно її мати. Зрозуміло, ми хотіли б, щоб колектив УГКМК якомога скоріше розробив кон­кретний план дій щодо достатніх поливів для кожного населеного пункту району, бо в кожному селі — своя специфіка, тож є можливі відразу декілька підходів до спра­ви, яку, сподіваюсь, ми реалізуємо.

-А як виконується районна цільова програма щодо відродження дошкіль­них дитячих закладів?

На Каховщині нараховується 994 ді­тей 3-6-річного віку, з них відвідують ди­тячий садок 59 відсотки. Аби розв'язати в цій галузі всі гострі питання потрібні 8 мільйонів гривень. У рамках згаданої ці­льової програми щороку на відновлення роботи дитсадків виділяється 70 % з рай- бюджету і 30% — з бюджету тієї чи іншої сільради. Вже відроджено дошкільні ди­тячі заклади в Архангельській Слободі та Мар'янівці. В цьому році почне працювати дитсадок у Волинському. Вирішуємо від­повідні питання по Федорівці, Заозерному, Новокам'янці, Сергіївці, Чорнянці... Мимоволі на згадку приходять ті не отримані від «нелегалів» до місцевих бюджетів 24 млн. гривень. Тому я не втомлююсь нагадувати, коли йдеться про додаткові наповнення бюджетів і поліпшення соціальної інфра­структури, що при будь-якому сільському голові має працювати рада місцевих під­приємців, яка б тримала під своїм контр­олем стан всього соціального ланцюжка — водозабезпечення, освітлення, комунгосп, дитсадок, клуб тощо. Дуже важливо, щоб кожен підприємець чітко знав, у вирішенні саме якого соціального питання він бере участь.

-Знову, Миколо Петровичу, сіль- чани невдоволені різким коливанням закупівельних цін на молоко... Що тут можна реально вдіяти?

-Дійсно, переробники купують у селян молоко по 2,20-2,30 гривні за літр, а в міс­ті у перекупників літр молока^коштує 6-7 гривень. Парадокс очевидний, і він цілком відбиває сутність наших нинішніх про­блем. Який я бачу вихід? Селянам треба створювати кооперативи із власників ко­рів і детально, до дрібниць продумати, як самим реалізовувати молоко в Каховці, Таврійську та Новій Каховці по вигідній ціні. Ми готові разом з міською владою надати таким об'єднанням селян всіляку допомо­гу, підключити до справи управління агро­промислового розвитку РДА, ветеринарну службу, міліцію, юристів... Очевидно, треба почати з якогось одного села і на його при­кладі для всіх інших кооперативів власників корів розробити типову методику. Це не діло, коли на невмінні селян об'єднатися заради спільної мети в нашому районі ро­ками жиріють перекупники молока.

-Миколо Петровичу, яке Ваше став­лення до проблемних питань сільської молоді?

-Недолугі реформи, про які вже мо­вилося, внесли вкрай негативні зміни в процеси виховання і громадянського ста­новлення сільської молоді. Але молодечий ентузіазм, сміливе мислення та жага знань беруть своє, і наші юнаки та дівчата взяли від своїх батьків найкраще та найцінніше. Я хочу сьогодні сказати нашій сільській мо­лоді найліпші слова за талант, настійність і добру вдачу. Не вірте тим, хто забув свою молодість і ладен вічно в чомусь докоряти юним: молодь не підведе.

В нашому районі працюють дві дитячо- юнацькі спортивні школи, 25 тренерів, створено федерацію футболу, тільки в зма­ганнях за Кубок Перемоги беруть участь вже 14 сільських команд. Розвиваємо во­лейбол, легку атлетику, теніс, інші види спорту, художню самодіяльність... Приберуть своє, і наші юнаки та дівчата взяли від своїх батьків найкраще та найцінніше. Я хочу сьогодні сказати нашій сільській мо­лоді найліпші слова за талант, настійність і добру вдачу. Не вірте тим, хто забув свою молодість і ладен вічно в чомусь докоряти юним: молодь не підведе.

В нашому районі працюють дві дитячо- юнацькі спортивні школи, 25 тренерів, створено федерацію футболу, тільки в зма­ганнях за Кубок Перемоги беруть участь вже 14 сільських команд. Розвиваємо во­лейбол, легку атлетику, теніс, інші види спорту, художню самодіяльність... При­йнято ряд цільовий молодіжних програм, для розвитку талановитих дітей району за­проваджено 10 стипендій. Зрозуміло, це тільки початок послідовної і багатогранної роботи, спрямованої на виявлення та по­дальший розвиток творчого потенціалу на­шої молоді...

-У зв'язку з оптимізацією в країні роботи шкіл чи будуть в нашому райо­ні закриті якісь загальноосвітні дитячі установи?

- Завдячуючи нашому земляку і в не­далекому минулому міністру освіти Укра­їни Станіславу Ніколаєнку, в Законі «Про освіту» чітко записано: «Ліквідація шкіл в сільській місцевості може відбутися тільки за рішенням сільської територіальної гро­мади». Тож заявляю офіційно: в нашому районі не буде закрито жодної школи — ані в Петропавлівці, ані в Червоному Поділлі.

-Яким Ви бачите район через п'ять- десять років?

-Думаю, про чимало сьогоднішніх про­блем ми забудемо, в тому числі й в соці­альній сфері. Сподіваюсь, буде в наших селах, нарешті, у повному обсязі відродже­но тваринництво і набере особливої ваги така перспективна галузь, як цілорічне ви­робництво овочів із застосуванням потуж­них тепличних комплексів, сучасних ово­чесховищ та переробних підприємств. Але для цього, зрозуміло, всім нам належить добряче потрудитись.

На мою думку, давно настав час про­вести в нашому районі ретельну інвента­ризацію людських ресурсів,бо ми, відвер­то кажучи, добре знаємо свої матеріальні та фінансові ресурси і маємо приблизну уяву про наші дійсні кадрові резерви та можливості, що є, погодьтесь, головним у будь-якій справі. Наше першочергове за­вдання — виховати висококласних спеціа­лістів, людей з постійною мотивацією на цікаву, корисну працю і творчий пошук. Аби відродити всі аграрні галузі, нам слід на­стійно впроваджувати здобутки науково- технічного прогресу, що і забезпечить Ка­ховському району і в подальшому статус обласного лідера.

-Дякуємо, Миколо Петровичу, за відверті відповіді, за все зроблене для громади і за оптимізм!