26 травня в селищній раді відбулася зустріч представників місцевої влади з селищним активом у складі селищних депутатів, голів вуличних комітетів, ветеранів праці, а також представників нині діючого АТОВ МТС та правоохоронних органів.
Голова селищної ради Світлана Рохальчук, яка ініціювала цю зустріч, детально охарактеризувала сьогоднішній стан справ у питанні постачання жителів райцентру питною водою та поставила підкреслені наголоси на чисельних негараздах, які стали причиною того, що водопостачальна селищна мережа вимушена працювати сьогодні у вкрай напруженому режимі.
А підстав для серйозних висновків на цю тематику дійсно маємо аж надто багато. Окрім технічних проблем (поломки дорогих у ціні глибинних насосів на свердловині, вихід з ладу елекгродвиїунів на очисних спорудах та частини основного ре- іулюючого у мережі обладнання, часті пориви) маємо ще й так званий людський фактор, який чи не найбільше впливає на порядок водорозподілу у нашому селищі.
Перейдемо до конкретики. Якщо взимку загальна селищна потреба у питній воді становить в цілому 500-600 м3 (цього цілком достатньо, і водою можна користуватися цілодобово), то сьогодні, тобто в літній період, потреба у питній воді зростає втричі. І причиною цьому не є істотне підвищення температури повітря. Сьогодні питна вода розподіляється у селищі по чотирьох зонах згідно розроблених графіків, тобто дозовано. Це вимушений захід. Багато хто з нас розуміє, що йому (як не крути!) немає альтернативи, хоча перебої з постачанням води не можуть не викли- I кати природного душевного роздратування у тих жителів селища, які тижнями марно крутять порожні крани. Куди зникає вода? Легко здогадатись: сотні кубометрів питної води витрачаються на полив городини. Окремі спритники (користуючись високим тиском води у мережі) виставляють на своїх городах одночасно по декілька (!) поливалок. Далі більше. Вже було затримано на гарячому декількох громадян, які несанкціоновано врізалися у селищний водогін і користувалися питною водою у тих кількостях, яких би вистачило не на одну вулицю. І це в той час, коли багато людей вимушені привозити воду додому у бідонах.
Щоб дотримуватись встановлених графіків подачі питної води у селищі по чотирьох зонах, працівникам АТОВ МТС доводиться не лише дуже часто відкривати та закривати основні водоза- движки (таких колонок у райцентрі понад 30), але й черіувати по ночах, щоб не допускати втручання у справи зловмисників. Дійшло до того, що у багатьох колонках задвижки навмисно виводили з ладу і цим створювали у водопостачанні (розподілі води по вулицях) цілеспрямований безлад.
У минулі роки проблеми з водопостачанням у селищі не стояли так гостро як сьогодні. Тоді для поливу городини сотні наших іромадян використовували технічну воду. А що маємо сьогодні? А маємо повністю пограбовану північну насосну станцію, сотні метрів вирізаних водогінних труб. Хто це зробив? Інопланетні пришельці? Ні — ми, люди!
-Нехай, віднині знають різного роду зловмисники про те, що за навмисне псування комунального майна на них неминуче чекатиме покарання, — наголосила голова селищної ради Світлана Рохальчук, — ніхто, окрім представників офіційних служб, не має права втручатися у справи розподілу води у нашому селищі. Крапка! При подібних порушеннях (і на перший раз) на самодіяльних регулювальників) чекатимуть попередження чи адміністративні покарання у вигляді штрафів. А при злісних, в залежності від величини нанесених комунальній власності збитків, винуватців можуть навіть волі позбавити, і в окремих випадках надовго. Про це передбачено у нових змінах та доповненнях до прийнятих законів у Карному Кодексі України. Ось так. Тож чи варто йти на крайнощі? Ми намагатимемося зробити так, щоб кожен кубометр використаної питної води не проходив повз обліку. Лічильники повинні бути встановлені у кожній квартирі та у кожному приватному житловому будинку, інакше не можна. І це треба зрозуміти кожному з нас.
Дійсно, коли б усі споживачі питної води вчасно і у повних обсягах сплачували за цю послугу за встановленими тарифами, то цим вони б зняли з експлуатаційників основний фінансовий тягар. Йдеться, насамперед, про вчасні розрахунки за використану електроенергію, погашення боргів за оплату праці тих, хто незважаючи на різні нарікання у їх адресу, робить все можливе для того, щоб нехай з перервами, а питна вода все ж надходила у селищну мережу і розподілялася згідно встановлених місцевою владою графіків. Лише не заважайте, шановні, роботі експлуатаційників. Проявами наших невдоволень та гніву (нехай і часто справедливих) питної води у селищній водопостачальній мережі не додасться. Поки що, на жаль, можливості місцевого бюджету дуже обмежені. Доводиться лише надіятися на те, що вже у найближчому майбутньому почнуть втілювати у життя заплановані державні програми соціального спрямування, які у т.ч. нарешті знімуть напругу з постачанням питної води населенню не лише у нашому селищі, районі, області, але й по всій Україні. А поки що, будь ласка, будьмо терпимішими.
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
© 2005—2024 S&A design team / 0.007Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я» |