Кілька років тому Світовий банк вирішив надати Міністерству освіти й науки України кредит у розмірі 86,587 млн. доларів на потреби розвитку загальної середньої освіти. Але, перш ніж виділити кошти, запропонував вивчити ситуацію ретельніше, щоб мати повну уяву про стан освіти в нашій державі. Об'єктами досліджень було обрано 6 областей: Херсонську, Житомирську, Закарпатську, Львівську, Рівненську та Чернігівську. Школи-претенденти на участь у проекті «Рівний доступ до якісної освіти» повинні були відповісти на 300 запитань.

Те, що засвідчило опитування в 187 школах пілотних районів України, вразило навіть бувалих. Найновіша опорна школа побудована... 17 років тому! Середній вік шкіл — 42 роки. Мають комп'ютери 44% вчителів. У 18% шкіл практикують навчання учнів різних класів в одній кімнаті в один і той же час... У 105 школах 206 вчителів викладають предмети не за своєю спеціальністю. І нарешті — про санітарно-побутові умови. Більшість шкіл, 92,5%, мали туалети на подвір'ї. Туалети з проточною водою та каналізацією — лише у 29% шкіл.

Усі розуміли, що рівний доступ до якісної освіти у сільських школах наразі лише декларувався. Ситуація вимагала негайних рішучих дій. І вони почали реалізуватися зокрема у нас на Херсонщині. Про це — розмова з начальником відділу освіти Новотроїцько- го району Світланою ДОРОГАНЬ.

Світлано Богданівно, наскільки мені відомо, в рамках проекту «Рівний доступ до якісної освіти» Світовий банк виділив Ново- троїцькому району 4 млн. 293 тис. гривень...

Так, хоча у проекті мали можливість брати участь всі райони області, однак проект, підготовлений нашими фахівцями, виявився кращим. І ось з 2007 року у нас діє експеримент «Оптимізація шкільної мережі під компонент оптимізації сільських шкіл». У ньому задіяні 8 пілотних шкіл, дві з них розташовані в райцентрі: Новотроїцька ЗОШ № 1 (природничо-математичний профіль навчання) та Новотроїцька гімназія (суспільно-гуманітарний), решта — сільські школи. їх визначали за вигідним географічним розташуванням: Чкалівська, Сиваська ЗОШ № 2, Гро- мівська, Сивашівська, Дивненська та Володимиро-Іллінська. Вони стали базовими школами нашого району, центрами освітніх округів. Навколо них згрупувалися малокомплектні сільські школи.

Слово «оптимізація» багатьох людей якщо не лякає, то принаймні насторожує...

Згодна з вами, але займитися оптимізацією ми змушені. Через те, що кількість учнів у сільських школах постійно зменшується, забезпечити якісну освіту в них стає проблематично. Часто вчителі викладають предмети не за своєю спеціальністю лише тому, що не мають навантаження, передбаченого нормативами, і одержують просто смішні зарплати, на які неможливо прожити. Якщо адміністрація школи не дасть вчителю додаткових годин хоча б з іншого предмета, він буде змушений шукати іншу роботу, і школа позбавиться ще одного фахівця.

Малокомплектна школа має мінімальні шанси одержати й сучасні кабінети для вивчення предметів, які потребують практичних чи лабораторних занять. Ось і виходить: навчальні програми удосконалюють, а в сільських школах, у кращому разі, є обладнання, яке фізично і морально застаріло ще кілька десятиріч тому. Всі чудово розуміють, що якість освіти страждає.

Що ж дала поява освітніх округів у Новотроїцькому районі?

Вісім базових шкіл отримали від Світового банку по кабінету фізики, математики, біології та хімії, окрім того, велику кількість різноманітного спортивного інвентарю. Шкільні бібліотеки поповнилися довідниками, енциклопедичною літературою, українською та зарубіжною класикою. Одержали ми також 8 нових автобусів «Іванів» по 25 посадкових місць кожен. Така велика матеріальна підтримки нам уже давно не надходила.

Судячи з вашої розповіді, програма «Шкільний автобус» у районі працює на 100%?

Практично так. У нас всього 14 маршрутів і 8 автобусів. Лише один автобус задіяний за наймом. У районі було дві школи, які не мали свого транспорту. Але зараз ми цю проблему вирішуємо: Сивашівська школа отримала новий автобус (старий в ремонті), райдержадміністрація виділяє кошти, і протягом літа ремонт автобуса завершать. Ми передамо його у Василівську школу. Тобто найманий транспорт вивільняємо.

Світлано Богданівно, чи доводиться корегувати план оптимізації?

Безумовно. Адже коли він розроблявся, була одна ситуація, зараз — інша. Ось зараз ми дійшли висновку, що треба створити ще одну пілот- ну школу — Федорівську. Справа в тому, що в Новотроїцькому районі школи розташовані одна від одної надто далеко. Відстань між пілотними школами — приблизно 45—48 км. Досить значні відстані між пілотною та звичайними сільськими школами. Часто підвезення дітей економічно невигідне, окрім того, щоб дістатися на уроки, дітям доводиться дуже рано прокидатися, що позначається і на їхньому здоров'ї, і на успішності.

Але ж Федорівська школа не увійшла в проект Світового банку?

Разом із головами райдержад- міністрації та райради ми зараз розробляємо програму, яка дозволить виділити з районного бюджету додаткові кошти для придбання кабінетів для Федорівської школи. До речі, саме за районні кошти за 133 тисячі гривень вже придбано кабінет біології. Отож з нового навчального року в нашому районі на одну пілотну школу побільшає.

Наскільки болісно проходить реформування сільських шкіл?

Дуже непросто. Минулого року ми реорганізували чотири школи. Не можу сказати, що цей процес був зовсім безболісний. Звичайно, можна зрозуміти й педагогів, які вже уко- рінилися в селах, мають свої сім'ї та будинки, і батьків, які переживають за своїх діточок. Але ми проводили роз'яснювальну роботу, виїжджали у села на батьківські збори і сходи громади. Були різні виступи: і негативні, і позитивні. Але все ж таки ми змог- ли,людей переконати. Ось, наприклад, батьки учнів Софіївської школи після нашого приїзду ще двічі організовували сходи громадян. Перед ними була дилема: дуже не хотіли вони, щоб їхні діти їздили до Во- лодимиро-Іллінської школи, хоча вона входить до складу їх сільради, їм хотілося в Чкалівську, бо вони знають її тільки з позитивного боку: там багато медалістів, досвідчених педагогів. «Не хочемо у Володимиро- Іллінку, хочемо в Чкалове!».

Ми пояснювали людям складність ситуації, доводили свою позицію: «Дивіться, у вас немає викладачів фізики, інформатики, біології... І матеріальна база недостатня, і проблеми з теплозабезпечен- ням. А в Володимиро-Іллінській школі — електроопалення. І не треба дітей возити далеко. А до Чкалового удвічі далі, ніж до Володимиро- Іллінки».

Деякі батьки прислухалися до цього і потім самі скликали сход, у зв'язку з реорганізацією створили батьківський комітет. Врешті-решт обрали Володимиро-Іллінку. Ми пообіцяли батькам, що за їхнім дітьми на новому місці навчання буде організований додатковий догляд, опіка. І ось минув навчальний рік. Нещодавно була в Софіївці. Батьки задоволені. Так завжди буває, коли влада знаходить з людьми спільну мову.

Цікаво, цього року в Ново- троїцькому районі є випускники- медалісти?

Так, у шкільному середовищі престижність медалей за відмінне навчання не зменшується. Все більше молодих людей розуміють, що знання — найкращий капітал у житті. Нинішнього року в районі більше 300 випускників, 9 з них за відмінне навчання нагороджені медалями. Всі вони — вищого гатунку, золоті.

Чи покращується у вас демографічна ситуація?

Недуже. Тільки в окремих селах. Скажімо, торік у Горностаївці не було першого класу, а цього року приходить відразу 11 дітей. Ситуація зміниться в найближчі 2—3 роки. У мене є відповідні статистичні дані.

Світлано Богданівно, з якими досягненнями закінчили навчальний рік школи району?

Досягнень багато. Наприклад, учні та педагоги Одрадівської школи їздили нещодавно на Всеукраїнський конкурс «Добро починається з тебе», де стали дипломантами. Крім того, численна делегація освітян району — представники Сиваської ЗОШ № 2, Одрадівської, Чкалівської шкіл — побували на всеукраїнському форумі «Флагман освіти України». Такі поїздки дуже окрилюють.