«Я за еволюційний шлях розвитку та зміни поколінь. Революцій в університеті не буде», — Олег Мішуков, в.о. ректора Херсонського державного університету (ХДУ), завідувач кафедри історії світової літератури й культури, доктор філологічних наук, професор, академік АПСН Росії, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури України, директор Херсонського Академічного ліцею при ХДУ, депутат Херсонської обласної ради, член Національного Союзу театральних діячів України, член Національного Союзу журналістів України, член Міжнародного Союзу письменників, президент Херсонського відділення Малої Академії наук України, голова обласної організації Асоціації культурологів України, голова спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій з літературознавства.

17-го червня, у стінах ХДУ, відбулася конференція трудового колективу, першим питанням порядку денного якої було «Про висування кандидатури на посаду ректора ХДУ».

У попереднього ректора, професора Юрія Беляева, у травні закінчився контракт, у зв'язку з чим Міністерством було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади. Навколо цього питання ламали списи «людишки» від місцевої політки та інтриг.

Про те, що на посаду ректора буде висувати свою кандидатуру сьогоднішній в.о, ректора Олег Мішуков, говорили всі. Більшість розуміла, що кращої кандидатури для університету знайти важко — практично все своє життя Олег Васильович в університеті, був: студентом, аспірантом, викладачем, доцентом, завідуючим кафедрою, і ось уже майже 15 років Перший проректор — хто ще може похвалитися таким творчим, науковим та адміністративним шляхом?

Було зрозумілим і те, що переважна більшість викладачів та студентів підтримають кандидатуру саме Мішукова, Але,., будь-яка зміна влади повинна відбуватися з «революційними замахами», «інтригами», «таємними вечерями», «переговорами», «підписанням кров'ю домовленостей» і т.і. більшість із переліченого нами було, але, все це відбувалося поза стінами ХДУ.

Одразу відзначимо, що такої толерантної форми «передачі» влади, що була цього року в ХДУ, треба дуже сильно пошукати.

Те, що Юрій Беляев не буде балотуватися на посаду ректора втретє, було зрозуміло всім — вік не дозволив йому взяти участь у конкурсі. Тоді хто? «В своём Отечестве пророка — нет», — сказав класик, і його слова на озброєння взяли деякі «товариші»...

Ми невипадково наголосили на тому, що будь-яких інтриг у стінах ХДУ не було. Не було внутрішніх «розбірок» між потенційними претендентами на посаду (а внутрішні претенденти звичайно ж були).

До честі всіх учасників — вони знайшли порозуміння, їм вистачило розуму та такту не виливати один одному на голови багнюку, не шукати у шухлядах один одного «скелетів», не втягувати у «внутрішні» розбірки людей із транспарантами, і не влаштовувати парадів та маніфестацій.

Ми упевнені, що тут, у першу чергу, заслуга самого Олега Васильовича, з його тактовністю, вмінням знаходити точки дотику, його толерантність по відношенню до всіх «учасників переговорного процесу» (не тільки у цьому випадку), все це дало можливість підійти до голосування спокійно і без нервових зривів, Усі інтриги в цій історії вносилися до стін університету іззовні (які саме політичні сили вирішили «попити кров» у Мішукова та частини колективу, можемо тільки здогадуватися). Навіть у передостанній день перед голосуванням була чергова спроба розкаламутити спокійну воду у цьому ставку і здійняти бурю у склянці.

Звичайно, що без пліток не обійшлося. Хто тільки не брав участь у їх створенні та розповсюдженні (руку доклали і деякі місцеві ЗМІ). Кого тільки не пророкували у кандидати... прізвища політиків, вчених, науковців, і просто дрібної шушвалі (яка втім має наукове звання) звучали по кілька десятків разів на тиждень, упродовж 0 ) трьох — чотирьох останніх місяців. Були деякі «політики», які «по секрету всьому світу» розповідали про те, що «Питання вирішено! Ректором буде...!» і знову плітки розтікалися по місту...

Але в самому університеті, все було спокійно. Можливо, це комусь буде здаватися дивним, але більшість колективу насправді «за» Мішукова (звичайно ж не всі), але переважна більшість (це потім довели і підсумки голосування під час конференції).

«Не може цього бути!», «Залякали!», «Не дали можливості вільно висловитися!», «Зацькували!», «Прийде до влади — всіх, хто неугодний звільніть з посад!». Ці, і подібні, висловлювання звучали у деяких колах, але не серед працівників.

«Не може такого бути!», — скаже хтось, Не повірите, але відповідь до банальності проста — «може», і ось чому.

За 15 років на посаді Першого проректора ХДУ або з «подачі», або за «безпосередньої участі» Мішукова було прийнято на роботу всіх нових викладачів; за його поданням призначалися завідуючі кафедрами; при ньому, та за його участі, приходили на посади декани та директори Інститутів... То ж, у чому сенс «вчиняти» революцію після призначення? Навіщо знімати з посад тих, кого сам подавав на призначення? Навіщо власними руками ламати те, що збудовано? Де логіка?

«Я за природну зміну поколінь. Я за те, аби була наступність», — сказав у своїй промові Олег Мішуков. І більшість його розуміє. Адже і сам він є наслідувачем — приймає.університет з рук одного із своїх вчителів — Юрія Беляева (у той рік, коли Мішуков вступив на перший курс «Педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської» — Беляев став деканом філологічного факультету). А сьогодні поруч із Мішуковим працюють його учні, його випускники, які вже самі мають наукові звання, і які вже передають знання — своїм учням.

Саме за часів Мішукова на посаді Першого проректора, педінститут спочатку став «педагогічним», а потім і класичним «Університетом». Невже у людини, яка брала участь у створенні всього цього, підніметься рука все ламати? На це здатна хіба що божевільна людина (у чому претендент помічений не був).

Ті, хто намагався із зовні організувати «революційний поштовх», явно не врахували того що більшість колективу насправді задоволена ЦЦ (покаж 'ггь мені хоч один колектив, в якому працює понад тисячу осіб, де б усі — всім були задоволені?), тим що робить Мішуков.

Найбільше люди бояться змін (особливо зовнішніх) — класика психології. А тому саме «зовнішня» кандидатура і лякала більшість колективу: чого чекати від «стороннього» варяга? Куди поведе колектив? Які напрямки «закриє», які почне «підтримувати»?..

Усі знають, що Мішуков людина різнобічна і багатогранна, що він не зациклюється тільки на господарчих, наукових чи творчих питаннях, йому вдається поєднувати все. І поєднувати так, що одне не стає на заваді іншому.

Те, що він — добрий господарник (що, до речі, закидали йому деякі віртуальні опоненти, що він-де взагалі не розуміється на питаннях адміністрування), легко довести: останні 17 років Мішуков є директором Академічного ліцею при ХДУ, а отже 17 років є адміністратором, менеджером, т.т. людиною, яка управляє колективом. Та й як Перший проректор, нехай не всі, але більшість питань господарчої діяльності він контролював.

Якщо детально розповідати про наукову діяльність Олега Мішукова, то тут не вистачить всього об'єму нашого видання, навіть для того, аби тільки перераховувати його монографії, підручники, книжки. Він же не «дутий» професор і доктор наук, як більшість сьогоднішніх можновладців. Його запрошують читати лекції у провідних вишах Москви не тому, що там немає кому цього робити, а тому, що він — кращий.

Говорити про Мішукова-митця, можна так само довго, навіть, якщо просто почати перелічувати його творчі доробки, а для аналізу мистецьких та літературних робіт — треба силу силенну місця. Його теоретичні роботи насправді цікаві, а вистави та концерти майстерні, і це визнають всі — і друзі, і вороги. І коли останні говорять, що він розпиляється, то вони йому просто заздрять.

Покажіть мені людину, яка, на вашу думку, більш успішна за мене, і я розповім вам про неї таке...

Чого тільки не говорили про особисте життя, чого тільки не говорили про те, що Мішуков «бере», і виявилося — все даремно.

17 червня, 11.00, 256 аудиторія, конференція трудового колективу ХДУ. 3150 делегатів на конференцію прибули 146.

Обираються робочі органи: президія, секретаріат, лічильна група.

У порядку денному 5 питань, перше — висування кандидата на посаду Ректора ХДУ.

Микола Братченко, заступник директора Департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами Міністерства освіти, науки, молоді та спорту, проінформував зібрання, про умови висування: наказ Міністерства про відкритий конкурс, прийом документів.

До речі. Документи на конкурс подала одна особа — Мішуков. Чому? Чому ж ніхто із тих, хто вів закулісну війну, не вийшов і не сказав відкрито: «Я готовий зробити більше, ніж претендент Мішуков. Я готовий запропонувати більше. Я готовий довести, що можу працювати краще!»?

У короткій промові Микола Братченко сказав: «У Олега Васильовича є перспективні ідеї щодо розвитку університету і всі якості, які повинен мати справжній керівник вищого навчального закладу. До того ж він має досвід роботи...».

Потім виступив сам претендент, який у ЗО хвилинному виступі розкрив основні тези того, яким він бачить шлях розвитку університету і як наукової одиниці, і як трудового та студентського колективів.

Основні напрямки розвитку ХДУ на майбутнє, на думку пана Мішукова: зберегти кращий досвід ВНЗ; навчатися кращого у Європи; поєднувати вищу освіту з наукою; спрямовувати роботу такими чином, щоб університет чим далі, тим більше, відігравав помітну роль у регіоні та країні в цілому.

На питання, з чого почне свій перший робочий день новопризначений ректор, журналісти почули приземлену відповідь: «У нас немає часу на усілякі урочистості. Тому я хотів би, щоб навіть перші мої накази були суто робочими. Зараз нам, разом з колективом, треба плідно працювати на кращий результат. Настав такий час, що ми повинні рухатись вперед набагато швидше, ніж ми рухалися у попередні роки. Але, я впевнений в тому, що на нас чекає успіх, адже в нашому університеті чудовий колектив і викладачів, і студентів».

У режимі таємного голосування «за» кандидатуру Мішукова проголосувало 143 делегати. Таким чином трудовий колектив висловив свої рекомендації Міністерству, що переважна більшість трудового та студентського колективу бажає бачити на посаді ректора ХДУ професора Олега Васильовича Мішукова.

Відповідно до процедури — Міністр повинен підписати Наказ про призначення ректора. Чи підпише? Хочеться вірити, що з цього боку проблем не буде.

А поки в.о, ректора ХДУ та трудовий колектив опікуються буденними проблемами: заробітна плата, ремонт, відпустки, вступні іспити, державне замовлення, початок нового 93-го навчального року... який ХДУ повинен буде зустріти з новим ректором, якому ми бажаємо успіхів!