З-поміж багатьох чинників, які негативно впливають на життєдіяльність населення нашого району (а він не виняток в Україні) є головні фактори: рівень безробіття, здорожчання товарів першої необхідності, якість і висока вартість медичних послуг. Усе це викликає невдоволення.

Та оскільки для людини найбільш ціннимєїїздоров'я, то діяльність районної медицини на особливому рахунку. і пересічні пацієнти рідко вдаються до аналізу: не хочуть наші медики нормально лікувати чи не можуть?

У свою чергу , самі працівники галузі охорони здоров'я уже не перший рік балансують між запитаннями: хто винен? І що робити?

Справедливості заради слід сказати, що відповідь на перше запитання зазвичай коротка: винна держава. А ось на запитання що робити «рецептів» не так багато.

Дещо пробували уже кілька років тому: і ліжко-місця скорочували, і працівників, але не допомогло. Грошей все одно не вистачає, хоча, наприклад, у 2010 році обсяг фінансування галузі охорони здоров'я району склав понад 9, 7 мільйона гривень. У нинішньому році дещо менше — понад 9,4 мільйона, але у межах 300 тисяч уже виділяли з районного бюджету.

Районній владі доводиться шукати кошти, як мовиться, у пожежному порядку. Але й те слід сказати, що в силу новацій у Податковому кодексі надходження до бюджету теж зменшилися.

Один з рецептів, який, можливо, міг би порятувати нашу районну лікарню розглядали нещодавно на зборах трудового колективу у присутності представника з Києва — керівника робочої групи проекту оптимізації моделі управління медичною допомогою населення Голунова А.І. та президента Українсько-російського благодійного фонду Ідаятова В.А. У роботі зборів взяла участь і голова районної державної адміністрації Малишенко Г.В.

Суть розмови можна передати коротко: хто не рухається вперед, той рухається назад. Тому розповідали про тих, хто все-таки і в умовах обмеженого державного фінансування рухається вперед. Цінний досвід, наприклад, нагромадили медики Вознесенського району Миколаївської області. Нині його пропагують уже на рівні держави, формуючи учасників цього проекту.

Наш район теж має намір запозичити передові новації (іншого виходу керівництво не бачить). Тому нещодавно відбулася подібна розмова у Скадовську, де вже роблять конкретні кроки у реалізації цього проекту. А тепер ось і у нас.

Складових руху уперед немало, та насамперед наголос робиться на діяльності сімейних лікарів, на створенні єдиного реєстру населення району, де вводиться і екологічний фактор. Загалом, центром усієї своєї роботи вознесенці поставили надання якісних послуг, перехід колективу на економічні форми управління. Простіше кажучи: зарплату потрібно заробити! Тоді зникає зрів- няйлівка і з'являється стимул до праці і до реалізації знань та можливостей. Лікар повинен бути зацікавлений реалізовувати медичні стандарти, а населення — берегти своє здоров'я. На це і повинна бути спрямована система управління. Іншого не дано.

Удоступній формі, мовою конкретних фактів це доводила й голова райдержадмі- ністрації. Станом на 1 квітня райлікарні уже не вистачало 327 тисяч на виплату зарплати, 300 тисяч було виділено з райбюджету на оплату за енергоносії. А кінець року ще далеко. Наповнення бюджету теж стало проблемним, адже одне з джерел надходження — плата за землю- тепер переорієнтовано на сільські та селищні ради. А податок з доходів фізичних осіб дуже часто суб'єкти господарювання сплачують за межами району, тобто, за місцем реєстрації.

Якщо усього цього не буде взято до уваги і колектив не долучиться до пошуків оптимальних варіантів, перспектива невтішна. У «кращому» разі буде сформовано медичний округ, центром якого стане Скадовськ, а наші медики залишатимуться у ролі статистів. У гіршому? Але куди вже гірше, коли маємо велику лікарню і обмежені можливості її діяльності.

Отож каланчацькі «ескулапи» збираються найближчим часом ознайомитися з досвідом своїх вознесенських колег.