14 липня, в Херсоні, відбувся семінар, присвячений представленню Проекта «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». «Розвиватися» місцевим громадам допомагали експерти з 00Н та регіональні координатори Проекту. Суть «Місцевого розвитку...» в тому, що організатори допомагають маленьким громадам — сільським та селищним радам у вирішенні певних проблем.

Наприклад, якщо в селі є проблема — відсутній ФАЛ, то за ініціативи місцевої влади (селищного голови) оформлюється спеціальна заявка на участь у Проекті. Після всієї роботи, що пов'язана з оформленням паперів, спеціалісти «місцевого розвитку громади» (МРГ) роз'яснюють селянам, як правильно знайти «спільну мову» з владою на місцях, допомагають об'єднатись громаді для втілення у життя свого мікропроекту. Фінансування його є досить незвичним для нашої місцевості: 50% — кошти Міжнародної організації, 45% — кошти місцевої влади (районних бюджетів та обласного) і 5% — кошти тієї громади, де у майбутньому буде ФАП або зроблено ремонт покрівлі у школі. Для того, аби збирати з місцевих жителів кошти, треба створювати громадську організацію і вже потім працювати з громадою.

Взагалі-то розподіл коштів досить справедливий, якщо хочеш, щоб на території твого села працював новий ФАП, або було зроблено ремонт у дитсадку, треба й самому вкласти у це якусь «копійчину». Але, фахівці МРГ та голови сільських рад, які взялися за втілення мікропроектів, були спантеличені тим, що селяни зовсім не хотіли вкладати свої кошти у «якийсь там ремонт чи щось ще». Пересічним сільським мешканцям було просто незрозуміло: навіщо збирати гроші на те, що, на їхню, думку зробити неможливо. До того ж організатори — іноземці, а раптом пастка, і потім всі гроші підуть у «невідомому напрямку»? і їх можна зрозуміти, варто просто згадати скільки і коли простих провінційних людей обкрадали не тільки іноземці зі своїми «Грантами» та сумнівними ідеями, а й наші, рідні представники бізнесу та влади. Причому останні не цуралися найганебніших способів «видурити гроші», певно, що брали приклад зі славнозвісного Остапа Бендера.

Проте на ділі все виявилось не так вже й погано, але коштувало організаторам неймовірних зусиль. «Для початку ми зібрали людей в селі, щоб розповісти їм про наш мікропроект, — ділиться власним досвідом, голова Сиваської сільради, Віктор Батрановський. — Звісно, ніхто з них не повірив у те, що ми справді збираємось щось робити. Ми створили громадську організацію та відкрили банківський рахунок. Головною метою проекту було встановлення опалення у дитячому садку № 1. Адже саме там не було можливості перевести сезонну групу на постійне відвідування через відсутність тепла. Незважаючи на відсутність ініціативи у селян, ми продовжили роботу, і коли нам виділили кошти з Міжнародних організацій, то люди побачили, що ми працюємо. Головне в цьому проекті те, що він допоміг нашим мешканцям повірити у власні сили, у те, що без їхньої допомоги нам не вдасться зробити задумане. Зараз наш об'єкт — дитсадок вже здано в експлуатацію з новим опаленням».

Нині Проект МРГ вступає вже у другу фазу, що триватиме 4 роки, його бюджет складе 17 мільйонів євро. Тепер його спеціалісти допомагатимуть вже іншим сільським та селищним радам Херсонщини, адже у першій частині проекту їм вдалось організувати людей для вирішення проблем у більш ніж 1000 сільських громад. Самі ж селяни Херсонщини для своїх мініпроектів зібрали більше 14 млн гривень.

Ось таким чином звичайних людей змусили повірити у власні сили, і довели, що для досягнення конкретних результатів, потрібні зусилля всієї громади. Це, звичайно ж, гарний досвід на майбутнє, адже у держави, як і завжди, на всіх коштів не вистачає.

А от голова ОДА Микола Костяк, який теж був присутній на семінарі, зазначив: «Добре, що наших людей навчають працювати на себе. Бо зараз ніхто вам ноги переставляти не буде, і під «лежачий камінь вода не потече». Ви повинні розраховувати тільки на власні сили!».

Звичайно ж, гарна порада від влади, яка вже «привчила» громадян тільки й розраховувати, що на «власні сили», і ця «мудра» порада дається, мабуть, протягом вже 20(!) років — впродовж всього «життя» нашої незалежної держави, і саме тому шановний губернатор може навіть не хвилюватись стосовно того, що люди вже давно втратили віру у «світле майбутнє».

Та, певно, втратили не до кінця, бо знають, якщо роблять щось дійсно корисне на території своєї громади, для себе, то це принесе користь, перш за все, їм, їхнім дітям і внукам. Саме через це, ми все частіше чуємо про організованих громадян, жителів міст чи сіл, які працюють спільними зусиллями для покращення умов свого життя. Головне — у подібних ініціативах, щоб влада, по можливості, «не заважала», а робила те, що потрібно, і не відбирала у людей віру, бодай, хоч у власні сили.