«Море годує людей», – для жителів Скадовська це аксіома. Вже багато років скадовчани розвивають туристичну галузь. І як успішно: готелі та котеджі ростуть, як гриби після дощу. Кожного літа населення міста збільшується утричі за рахунок курортників. Люди з України, Росії та Білорусі їдуть до моря відпочити та оздоровитися, витрачаючи на це чималі гроші. Зиск від туристів мають практично усі. У літню пору Скадовськ із провінційного містечка перетворюється у справжній курорт.

І все це нам надає затишна Джарилгацька затока – ідеальне місце для дитячого відпочинку та оздоровлення, – мілка, тепла і цілюща.

Лише уявіть, що не буде ні відпочиваючих, ні цілющого моря. Як тоді зміниться місто?

Багато гостей Скадовська цього літа скаржаться, що вода у затоці каламутна. Дехто з них, побувши кілька днів у місті, їде до Лазурного. Що й казати, самі скадовчани при нагоді їдуть до Лазурного на море. Однак цього року і в Лазурному море викидає водорості. Можливо, це пов’язано зі штормами та частими дощами. На острові вода значно прозоріша.

«Хвилюють скадовчан та всіх відпочиваючих питання замулення нашого моря. Звідки він узявся? Хто винен у цьому і чому винні не несуть відповідальності? Чому всі мовчать і немає ніякої інформації», – пише у листі до редакції «Ч» В.К.Завгородній, член екологічного товариства «Джарилгач».

З цього приводу начальник Скадовського райавтодору Н.А.Дзюба, організація якого проводила очистку західного пляжу, у листі до «Чорноморця» вказує, що дно затоки біля пляжу вкрито півметровим шаром мулу з камкою, і очистити його шляхом вигрібання екскаватором неможливо. «Необхідні радикальні заходи із залученням наукових спеціалістів», – такий висновок цієї служби.

Переглянувши дипломну роботу студента-еколога А.І.Істоміної по темі екологічного стану Джарилгацької затоки (на основі наукових видань) та деякі матеріали з Інтернету (статті вченого-зоолога Євгена Романа та ін.), наведу їхні припущення, чому затока замулюється.

Дослідники вважають, що мул потрапляє до затоки разом з прісною водою через скидні канали зрошувальної системи.

У залежності від напрямку вітру та вздовж берегової течії мул виноситься до глибоких частин затоки або, навпаки, викидається на поверхню берегової зони.

Внаслідок певної діяльності порту (риття дна каналу для підходу суден, робота суден з великою тоннажністю, використання старого звалища відходів) мул підіймається з глибоких частин затоки на поверхню, збаламучуючи воду на пляжах міста.

Звернемося до історії. У лютому 2005 року Скадовський порт почав вкотре поглиблювати підхідний канал (фарватер), що викликало хвилю протесту громадськості та природозахисників.

«Старожили міста кажуть, що як тільки порт чистить свій фарватер, – вода стає мутною, і літній сезон пропадає. Так сталося, наприклад, у 1996 році», – згадує мешканець Скадовська, який серйозно займався справою затоки, але не побажав називати свого імені.

У 2005-му протестуючі намагалися забов’язати порт скидати мул, який вигрібали з фарватера, не в затоку, за два км від берега, якраз навпроти дитячих таборів, а у відкрите море. Але порт не мав на це коштів. Канал поглиблювати було необхідно, щоб змогли заходити пороми, основні наповнювачі бюджету порту і району. У якості алібі пред-ставники порту вказували на те, що мул, який вони вигрібають, потрапляє у канал не через їхню провину. А отже, треба думати, через зрошувальні канали, оскільки, за даними санітарних експертів, у мулі 2005 р. виявили хімічні сполуки, які використовувалися (ються) у сільському господарстві. Представники Інституту рису, великого споживача зрошувальної системи у Скадовському районі, через наукові дослідження доводили тоді, що мул у затоці має морське походження, а тому їхньої вини у замуленні немає.

Такі ось перипетії. Треба додати, що все це закінчилось нічим: мул є, чому – можемо хіба що здогадуватися.

Працівник Скадовської санепідемстанції (без імені) розказав кореспонденту, що звалище відходів чистки фарва-тера – дампінг (існує з 1894 року) – розташоване за два км від берега, а це за «Санітарними правилами і нормами охорони прибережних вод морів від забруднення у місцях водокористування населенням» заборонено. «Добре, але як же тоді мул потрапляє до портового фарватера, звідки ж він остаточно береться?», – запитали у санітарного лікаря. «Можливо, він і заходить з прісною водою через канали. Цього я не можу сказати, оскільки потрібна незалежна експертна оцінка», – надійшла відповідь на питання.

Для перевірки цієї інформації кореспондент «Ч» звернувся до Інституту рису, який розташований в Антонівці. Заступник директора інституту В.Г.Корнбергер розповів і документально підтвердив, що науково-дослідне господарство дотримується законної і науково обґрунтованої технології вирощування рису, чого він не може стверджувати за інші господарства, які вирощують рис у нашому районі. Прагнення миттєвого прибутку іноді негативно впливає на природне середовище.

Добре. Тоді знову питання: звідки береться мул?

«Природні процеси важко пояснити. Людина втручається в них нічого не розуміючи і не здогадуючись про наслідки своїх діянь. Можливо, морська стихія розмиває береги, що викликає замулення. А може, ґрунтові води виносять землю у затоку. По всій Херсонській області, нижче Дніпра, рівень ґрунтових вод підвищений через тиск Каховського водосховища. Ось і шукає вода вихід на волю», – поділився здогадками Володимир Корнбергер.

Крім моря, підприємства, які підозрюються у замуленні затоки, також годують людей у місті та районі. І нехтувати цим не можна. Та як же все-таки наша затока? Невже залишити, все як є?

Один з учасників згадуваних подій 2005 року сказав: «Краще до природи не втручатися. Але, якщо втрутились, то необхідно приймати рішення, які не приведуть до погіршення ситуації. Не треба бути ідеалістом. Завжди необхідно знаходити шлях до консенсусу».