У радгоспні часи його батько О.Ю.Пунгін був відомим на увесь район ланковим механізованої ланки. У 90-ті на хвилі набутої слави він одним із перших одержав 40 гектарів землі під фермерське господарство. Та довго фермерствувати не довелось — здоров'я підвело. З цієї причини Олександр Юхимович переоформив господарство на сина.

- Славне батьківське минуле допомагає до цих пір — з чиновниками легше домовитись, — посміхається Віктор.

За фахом він агроном. Гадав, зустріти голову селянського фермерського господарства «Восход», що в Старій Маячці, на «чорновій» роботі. Ну, скажімо, за кермом комбайна чи трактора. Та голова ФГусе рідше з'являється на «чорновій» роботі, стаючи здебільшого управлінцем, менеджером свого виробництва.

«Восход» Пунгіна середнє за мірками району господарство — 650 гектарів оранки, свиноферма. На Вікторові — технічний бік: трактори, комбайни, пальне. На його помічниці Оксані — уся бухгалтерія, договори з власниками паїв, працевлаштування робітників.

Від бажаючих попрацювати саме у Віктора Пунгіна відбою нема. За всіма вимогами трудового законодавства тут на постійну роботу оформлено 12 чоловік. А батько з правами інших робітників урівняв і свого сина Олександра, який оформлений комбайнером і нарівні з усіма одержує зарплату. Це остаточно здружило невеликий колектив. А сам Сашко сів до батька на комбайн, аби заробити собі на навчання.

- Я готовий підтримувати, але не утримувати сина, — таке життєве кредо Пунгіна-старшого. Не проти нього і Пунгін-молодший.

Того дня 18-річний Сашко викошував «людські» паї на батьківському «Джон-Дірі». До нього стояла навіть черга односельців, у яких немає техніки. А взамін власнику комбайна, як засобу виробництва, відійде частина врожаю.

Заговорили і про продаж землі. «Витівка це ризикована і для влади, і для нас, сільгоспвиробників», — вважає Віктор Олександрович. Він намагається переконати односельців у тому, що, яку б ціну не призначили на землю, гроші все одно — рано чи пізно, мов пісок, підуть крізь пальці. З чим залишитесь?

Аось із земельним паєм, якщо він залишиться у власності, завжди можна вийти з «колгоспу», як він жартома називає своє фермерське господарство, і знаити кращого орендаря. Чи й самому хазяйнувати. «Головне, що земля назавжди залишиться у твоїй власності, — говорить Віктор Пунгін. — Перейде дітям, онукам. У противному ж разі ти ризикуєш назавжди залишитись без землі».

Такі думки формують у власників паїв довіру до свого фермера. Бо він справжній господар свого села. Ще нікому не відмовив у допомозі технікою чи навіть коштами.

Особлива гордість його — власна техніка. Американські «Джон-Діри», блищать ще заводською фарбою білоруські МТЗ, волзькі «КамАЗи»... «Не машинно-тракторний парк, а повний Інтернаціонал!» — жартує Віктор. Для зберігання техніки — майданчик з твердим покриття, сучасний ангар.

У конторі селянського фермерського господарства «Восход» — мобільний зв'язок, комп'ютери, інша оргтехніка. Вразила висока технічна оснащеність, організація праці і сервісу. Приймає різних людей на роботу. Однак ходаків за «халявою» у нього нема — всі трударі!

Головна агровалюта — зерно. Врахував фермер і урок минулої осені. Після збирання зернових за- лишив попередник без оранки, сподіваючись на дощ. Та навіть не капнуло. Сіяти озимий ріпак у суху землю не ризикнув. Як наслідок, залишився без урожаю культури, ціна на яку сьогодні більш ніж удвічі перевищує ціну зерна.

Урок не минув марно. Враховуючи місцеві солончаки, які буквально затягують грунти в спекоту, одразу ж після комбайнів пустив плуги. Виорює попередник на глибину 18-25 сантиметрів. «Така оранка — класика землеробства, особливо на солончаках, ще й в посуху», — таку оцінку способу підготовки фунту під осінню сівбу дав головний агроном райсільгоспуправління Олександр Рапштинський.

Як розпорядиться зерном?

У першу чергу розрахунки з людьми, — говорить Віктор Пунгін. — Усе, що обіцяли, видамо на паї. Ате, що залишиться, піде на реалізацію.

З минулого року договори оренди переукладено під 3 проценти вартості земельного паю. Сплачує фермер за людей і земельний податок та податок на прибуток.

До контори забігла дівчина у фірмовій спортивній формі з надписом на грудях: «СФГ «Восход». Віктор Пунгін спонсорує сільську футбольну команду дівчат — одну з кращих в Україні.

Порахувавши рентабельність, працівники «Восхода» вирішили, що для нормального ведення господарства сільгоспугідь їм малувато. Що вони роблять?

Звертаємось до власників паїв, укладаємо нові договори оренди, — говорить Віктор. — Вартість оренди з року в рік зростає, наступного року ми готові платити по 5 процентів вартості паю. Тому є навіть конкуренція за паї.

Сьогодні закінчується розробка сертифікатів власників паїв ще майже на 800 гектарів, які Пунгін має намір «доточити» до тих, що в оренді. Таким чином, довести орний клин до 1460 гектарів.

О.Ю.Пунгін, батько фермера, який нещодавно справив 80-річчя, чесно відслужив радгоспній системі все життя. Його син Віктор обрав інший шлях — шлях власника землі, вільного селянина. І ніщо вже не може звернути його з цього шляху.

Прощаючись, я пошкодував, що в селі немає базового господарства.

- Як нема? — здивувався Віктор Олександрович. — А ми?

Дійсно, як це нема?..

Зійшов «Восход» над Старою Маячкою.