Брилівська дослідна станція створювалась в умовах планової економіки скоріше як науковий заклад, аніж товарне господарство. Сьогодні їй досить важко грати за жорсткими правилами ринкової економіки.

Але поки в нас є знання, а знання — це також товар, ми не пропадемо, — переконаний її директор Петро Шестаковський, корінний кримчанин. Донедавна інвесторів заманювали сюди, що називається, всім миром — і самі старалися, і район та область допомагали. І ті, переконавшись у серйозності намірів привітнянців, проінвестували проект вирощування томатів за голландською технологією для виробництва томат-пасти та кетчупів.

Агіривітнянці, супроводячи його необхідним науковим менеджментом , тактовно, по-інтелігентному надають послуги і беруть гроші навіть за науковий супровід проекту.

Після оглядин «зразково-показових ділянок» томатів більш ніж на 330 гектарах я б сміливо назвав Привітне «краєм вічнозелених помідорів». Наш гід, директор станції П.Шестаковський, розповідає, що балачки про розподіл землі насправді до його нинішнього бізнесу не мають ніякого відношення. «Наші партнери по бізнесу вкладають гроші, ми даємо землю — на умовах договору про спільну діяльність. Усе законно, — говорить Петро Григорович.

Держава, якій належить БДС, у силу своїх бюджетних можливостей намагається розвивати виробництво і науку. Але чого можна досягнути на дотаціях? Коли науковці відчувають напругу навіть із зарплатою і те, що вона значно нижча, ніж у їх колег з інших наукових закладів.

Уже зараз можна назвати експеримент по вирощуванню томатів за голландською технологією вдалим. Подібну оцінку заслужили всі, хто працює над цим експериментом ось уже чотири роки.

Старший науковий співробітник Олександр Макарчук жартома говорить, що готовий не злазити зі свого власного тракторця, аби лиш дослід удався. Як показала практика, це під силу йому та його колегам.

Олександр Михайлович усе в житті робить легко — і машиною, і трактором «рулить», і своїм селянським господарством.

А навіщо? — це він про спробу сфотографувати. — Я не буду з вами розмовляти — нема коли. Технологія...

У повітрі повисає ніяковість.

Так я ж про вас хочу розповісти!

Детальніше...

Олександр Миколайович розвертає тракторця.

- Загалом ця дослідна ділянка — сімейна лабораторія Макарчуків, — розповідає він. — Керує нею моя дружина, Ірина Миколаївна, заввідділом мікрозрошення. А допомагають їй дві наші доньки — Марина та Олена, також наукові працівники, вчорашні аспірантки.

Директор Брилівської дослідної станції Петро Шестаковський сам не любить і нікому не дозволяє без попередження заїжджати на тепер уже поля «спільної діяльності». «Ми на інший край поля, — кинув охоронцям. — Хай кореспондент подивиться...»

Адивитися і дивуватися й справді є чому. Досвід привітнянських «голландців» по-своєму унікальний. Для порівняння скажемо: за три попередні роки середній валовий збір томатів за новою технологією на крапельному зрошенні та комбінованому використанні добрив становить від 127 до 154 тонн з кожного гектара. «Ми навіть на контроль не ризикнули більше 80 тонн ставити, — говорить Петро Григорович. — А тут майже удвічі більше».

Поруч з дослідною ділянкою разом з партнерами по бізнесу на площі 330 гектарів вирощуються томати в промислових умовах. Тут за попередні три роки середня врожайність становить 67 тонн з гектара.

З моменту запровадження нової технології думки директора БДС П.Шестаковського та його колег з приводу збирання врожаю вручну змінилися на діаметрально протилежні. Свого томатозбирального комбайна станція, звісно, не має, та це й не її клопіт, а інвестора, а ось «технологічно» для механізованого збирання помідори підготовлені тут якнайкраще.

Директор, як люб'язний господар, показав нам ще посадки молодого саду, виноградників. А його озимий ячмінь, про що П.Шестаковський «відбив» нам першу жнивну телеграму, як ми вже повідомляли, дав більш ніж по51 центнерузерна з гектара.

Одне слово, в Привітному свої горизонти — наукові. І це не може не радувати.