У РЕДАКЦІЇ«Нового дня» пролунав телефонний дзвінок: «Вас турбує Леонід Борисович Ващенко з Козачих Аагерів Цюрупинського району. Я інвалід другої групи. Мені дуже потрібен інвалідний візок. Старий отримав чотири роки тому. Та хвороба зробила мене малорухливим, через це я набрав зайву вагу, тож візок замалий. Стою в черзі на отримання нового. Але таких, як я, багато. У районному управлінні соцзахисту говорять, що в черзі перебувають 22 інваліди — на дорожні візки і 31 — на кімнатні..».

Телефонна розмова з інвалідом змусила замислитися: які перспективи одержати візок мають у нашій області люди, котрих хвороби зробили практично «невгазними» з власних домівок?

В одні руки—на 5 років

Зазвичай, коли в державі заходить мова про проблеми інвалідів, усі розмови точаться навколо слова «пандус». Однак, це лише вершина айсберга. Другими ногами для людини, яка втратила можливість самостійно ходити, стає візок. Щоб з'ясувати потреби інвалідів у засобах пересування, нинішнього року ми провели спеціальне анкетування, — розповідає начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської облдержадміністрації Євгенія Шиліна. — Виявилося, що потреба у забезпеченні інвалідними візками на 2011 рік становить 1258 одиниць, з них 46 візків — для дітей-інвалідів. З початку року на райміськуправління розподілено 54 інвалідних візки з поставок 2010 року, 1 — за індивідуальним замовленням у 2011 році. Торік, згідно з розподілом технічних засобів реабілітації, до Херсонської області надійшло 254 інвалідних візки, з них 24 — для дітей-інвалідів.

Як запевнила Євгенія Анатоліївна, в Україні інваліди та діти-інваліди безкоштовно забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації. Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно- рухового апарату. Засоби пересування та засоби побутової реабілітації видаються інвалідам в порядку черги безкоштовно, без права продажу, дарування або передавання іншій особі на терміни експлуатації. Візок в одні руки видають раз у п'ять років.

Потребу в забезпеченні технічними засобами реабілітації визначають: інвалідів — медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) з оформленням індивідуальної програми реабілітації; дітей-інвалідів та інших осіб — лікувально-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів (ЛКК) на підставі переліку діагнозів за шифрами зазначених засобів, що затверджується Міністерством соціальної політики України разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Кімнатні та дорожні

До місцевого органу праці та соціального захисту населення подається: заява, заповнена інвалідом та іншою особою або їхнім законним представником за формою, що затверджується Мінпраці; паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); висновок МСЕК про встановлення інвалідності для інвалідів (для дітей- інвалідів — висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до місцевих органів праці та соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності; індивідуальна програма реабілітації (для інваліда та ди- тини-інваліда) або висновок ЛКК щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб, інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 1 січня 2007 року як безстрокова або строк дії якої не закінчився); посвідчення про взяття на облік (для бездомних громадян); довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, які досягли 18-річного віку (за наявності номера), — зазначила Євгенія Шиліна.

Особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера, необхідно пред'явити паспорт з позначкою про наявність права здійснювати платежі без нього; довідка про реєстрацію місця проживання для дітей-інвалідів, дітей віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян); посвідчення, яке підтверджує статус особи, котра має право на пільги відповідно до законодавства.

Згідно з Порядком забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів, громадяни забезпечуються кріслами-візка- ми. Вони бувають кімнатні, термін експлуатації яких становить 4 роки, дорожні — З роки, візки малогабаритні — 1 рік та з електричним приводом — 8 років.

Інвалід чи дитина-інвалід може бути забезпечений одночасно не більш як двома кріслами колісними (кімнатним і дорожнім), зокрема кріслом колісним з електроприводом (за наявності медичних показань згідно з висновком МСЕК).

На ндержавномуи візку далеко не заїдеш

Багатьох інвалідів цікавить, де і за скільки можна придбати інвалідний візок. В Україні за індивідуальним замовленням їх виготовляють у Кіровограді, Києві, Львові та Запоріжжі. У магазині при заводі «Артемзварювання» у столиці візки коштують 2—2,8 тис. грн. З електроприводом — від 10 тис. грн. Там можна купити й запасні колеса — 66—242 грн., покришки — від 9 грн. та камери для інвалідних візків. Вони коштують від 100 грн.

Однак, як це не прикро, чимало інвалідів скаржаться на якість вітчизняних візків для людей з обмеженими можливостями. Почнемо з того, що усім інвалідам видають однаковісінькі візки, незважаючи на вид травми, вік, вагу та інші особливості людини. Не враховують українські виробники і те, що їхня продукція не підходить для наших малогабаритних квартир. Часто інваліди погоджуються на вітчизняні візки лише тому, що практично не мають вибору. Справедливості заради слід сказати, що китайські інвалідні візки, які коштують від 1,5 тис. грн., теж не ідеальні. Як стверджують самі інваліди, технічно вони слабенькі. А от про вироби німецького та американського виробництва відгуки набагато кращі — вони легші та зручніші, імпортні візки адапто- ваніші й до пересування. У них багато позицій зміни положення. Окрім зміни положення сидіння та спинки, у них можна регулювати кут нахилу. У візках виробництва заводів «Іскра» (м. Запоріжжя) та «Артемзварювання» (м. Київ) тежє подібні функції, щоправда, їх значно менше. Проте й коштують імпортні засоби пересування для інвалідів набагато дорожче. Скажімо, німецькі — від 2,4 тис. грн.

У Херсоні візки не ремонтують

Та на цьому проблеми не закінчуються. Адже, як і більшість речей, візки мають здатність ламатися. Це для інваліда додаткові проблеми, бо потрібно купити необхідну деталь, просити когось її замінити, а для людини з обмеженими можливостями кожен вихід на вулицю — справа не з легких. На жаль, у Херсоні немає жодного підприємства, яке б займалося ремонтом візків. Післягарантійним ремонтом колісних крісел займаються два миколаївські підприємства МУВП «Апекс» та ВКП «Апекс — мед» (вул. Защука, 10; тел. (0512) 47-13-42) та КП «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (м. Запоріжжя, вул.. Магістральна, 84, (061) 271-24-18; 271-25-59; 271-22-11). Вони не монополісти у цій справі, але знаходяться найближче до нас.

Статтею 27 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» передбачено грошову компенсацію інвалідам та дітям-інвалідам при реалізації індивідуальних програм реабілітації. Простіше кажучи, закон передбачає видавати інвапідам-спинапьникам не візки, а кошти на їх придбання. У такому випадку людина самостійно може обрати механізм у відповідності до своїх потреб. Однак, як повідомили редакції у головному управлінні праці та соціального захисту населення Херсонської облдержадміністрації, порядок виплати грошових компенсацій, який затверджується Кабінетом Міністрів України, відсутній...