У 2011 році найкращий урожай ранніх зернових у районі зібрало Державне підприємство дослідного господарства Інститут рису Національної академії аграрних наук — шістдесят два з половиною центнери з гектара. З такими показниками господарство опинилось серед лідерів жнивної кампанії в області.

Поспілкувавшись із керівником підприємства Володимиром Дудченком, я зробила висновок, що цей результат отримався не випадково. Секрет37-річний кандидат сільськогосподарських наук розкрив відразу:

-Ми повністю витримали технологічний процес вирощування ранніх зернових. Провели весь комплекс підживлення і попрацювали із захистом сходів, зберегли листовий апарат і змусили працювати його до кінця. Підтримуємо партнерські стосунки із Одеським селекційно-генетичним інститутом, де беремо нові сорти зернових культур. Цього року нам допомогла матінка-природа — дощі пройшли вчасно. Це підвищило урожайність на неполивних землях, — на зрошенні ми зажди маємо висок» показники.

Одне слово, щоб зібрати хороший урожай, треба сіяти по науці?

Так. До речі, наше господарство в області завжди займає 1 -2 місця. Тримаємо високу планку і по лінії академії аграрних наук протягом останніх 7-8 років.

Це сьогодні ви досвідчений керівник. Не страшно було очолювати підприємство після Анатолія Антоновича Ван- цовського?

Страшно не було. Відчував велику відповідальність. Анатолій Антонович особисто представив мене президенту Національноїака- демії аграрних наук. Спочатку я очолив Інститут рису. Це наукова установа, яка займається створенням, розмноженням нових сортів рису, нових технологій з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища. Раз у три роки нас перевіряють міністерства екології та охорони здоров'я.

Ви науковець?

Так. Зараз навчаюсь у докторантурі Київського інституту аграрної економіки. Для тих, хто не розуміється у тонкощах нашої роботи, скажу, що головна установа — Інститут рису, а дослідне господарство йому підпорядковується. Я очолюю обидва підприємства.

Хто вам допомагав у кар'єрному зрості?

Мій батько — викладач в антонівському технікумі, мама працює в «Укртелекомі» не на керівній посаді. Тому розраховувати на підтримку батьків, крім моральної, не доводилось. Закінчив наш технікум із червоним дипломом у 1992 році, згодом — Київський національний аграрний інститут.

Заочно?

Вчився на стаціонарі. У 1997 році прийшов працювати в Інститут рису спеціалістом II категорії. Кожні два роки підвищував свою категорію. Став молодшим науковим співробітником, завідувачем відділу... Так що все досягнув власними силами. У технікумі був старостою групи.

А в школі — піонером і комсомольцем?

Так, був. Час мого навчання в інституті вже співпав із становленням незалежності. Важкувато було.

За хороший урожай вам дадуть нагороду?

У мене є нагорода — орден «Знак Пошани». Отримав, ще коли був живим Ванцовський.

Ви кожного працівника господарства знаєте в обличчя, як звуть?

- У господарстві 280 працівників і 60 — в інституті. Кожного знаю в обличчя. Сезонних працівників не всіх знаю, як звати, а тих, хто працює постійно — так. Можливо, по батькові не кожного. Щодня стрічаюсь із працівниками у машино-тракторному парку, автогаражі, на зерновому току чи на фермах — молочнотоварній або свинотоварній. Є у нас будівельна ліцензована ділянка, робітники якої виконують замовлення господарства.

Все-таки головна культура господарства — рис. Кажуть, ви його вирощуєте за японською технологією?

Ні. У Японії 95 відсотків посівів здійснюється розсадним методом. Ми сіємо відразу у фунт.

Це дешевше?

Це пов'язано із розмірами чеків. У японців посівні площі займають 50-60 соток, а в нас — гектар.

Ви скидаєте воду у Джарилгацьку затоку?

Після того, як чеки заповнюються водою із зрошувального каналу, ми їх надійно закриваємо — є спеціальні заслінки. Частина води випаровується, а та, що лишається, спускається із чеків через 3-метровий природний фільтр — грунт. Відбувається природне біологічне очищення через кореневище дерев та глину, пісок. Довкіллю така технологія шкоди не наносить. Хочу наголосити: я відповідаю виключно за своє господарство.

Як ви прокоментуєте вирощування рису у місцевості Цу- кур?

Пам'ятаєте, на тих землях пробувало вирощувати рис підприємство «Прогрес», але йому заборонили, тому що рисові чеки знаходяться у двокілометровій курортній зоні. Це — головний камінь спотикання. Рис у тій місцевості можна вирощувати, Але безпестицидним способом. Потрібно побудувати споруду, яка б закривала водовипуски, впроваджувати окремі наукові розробки. У всіх країнах, що займаються рисівництвом, рис вирощують біля моря або річок. Наприклад, у Франції Рив'єра більш знаменита як курорт, але там же займаються рисівництвом. Треба знаходити компроміси, щоб вирощувати рис і при цьому не наносити шкоди довкіллю.

У вашому підприємстві є ферми великої рогатої худоби і свинарні. Ніби у старі радянські часи... Молоко здаєте фірмі «Данон»?

Молоко здаємо на Ка- ланчацький молочний комбінат. Давно з ним працюємо, і ціна нас влаштовує. Вони приїжджають самі за сировиною. Тваринницькі ферми опосередковано теж замкнені у циклі вирощування зернових. Щороку на поля вивозиться до 20 тисяч тонн гною. Це дозволяє зберігати родючість грунту. Ферми дають м'ясо, бичків, тут працює 60 осіб. Кожен дорожить своєю роботою. Тваринництво не можна знищувати, — таке моє переконання. Воно відіграє свою роль у рослинництві. У нас замкнений цикл виробництва сільськогосподарської продукції.

Тваринництво у господарстві рентабельне?

Коли ціна на свиней у живій вазі складала 11 грн за кілограм при собівартості 16 грн за кг, свиноферма працювала зі збитками. Сьогодні закупівельна ціна піднялася до 18 — 18, 5 грн. за кг при тій же собівартості. Тому можна говорити про рентабельність.

Ви співпрацюєте із «Таврійськими ковбасами»?

Нам вигідніше реалізувати великі партії м'яса, тому працюємо із м'ясними комбінатами Гло- бино, кримськими.

Можна сказати, Антонівці пощастило — у них є базове господарство, яке допомагає соціальній сфері.

Купуємо техніку для дитсадка і школи, даємо гроші на ремонт навчальних закладе, на благоустрій села. Нещодавно відремонтували спортзал у будинку культури.

Я вам не сказав — у господарстві сильна волейбольна команда. Ми великі волейболісти (посміхається — прим. авт.). Рівних нам у районі нема. Беремо участь в обласних змаганнях — цього року у першій аматорській лізі будемо фати. Наша команда називається «Афоспорт». Буває, набирається два склади. Тренуємось тричі на тиждень.

Ви теж граєте?