В останні роки урядовці не на жарт взялися за реформування медицини. Що реформа потрібна, сумнівів не виникає. Про «хворобу» української медицини сьогодні тільки лінивий не говорить. Свідчить про це й висока смертність, мала тривалість життя українців. Особливо складна ситуація з медичним обслуговуванням населення склалася на селі.

Метою реформи оголосили оптимізацію медичних закладів. Тлумачний словник трактує слово «оптимізація» як поліпшення, удосконалення тощо. Чи стало медичне обслуговування якіснішим і доступнішим для мешканців сільських населених пунктів? Проблему досліджувала журналіст Людмила ГРИГОР'ЄВА.

Реформування медицини почали з первинної ланки — лікарських амбулаторій. У районі воно пройшло досить спокійно. Пригадую сесію, на якій приймалося дане рішення. Мову вели в основному про повне підпорядкування фельдшерсько-акушерських пунктів та амбулаторій районній лікарні.

Заперечень з боку сільських та селищних голів не було: за логікою речей воно й справді краще, «щоб черевики шив чоботар, а пироги пік пекар».

Що змінилося після реформування? У Сиваській та Громівській амбулаторіях ліквідували нічні медичні пости. Тепер у разі різкого погіршення здоров'я у вечірній та нічний часи, а також у вихідні дні люди не мають можливості звернутися за допомогою до амбулаторій. Ускладнилася процедура виклику «Швидкої допомоги»: доцільність такого виклику її з Новотроїцького зобов'язаний підтвердити сімейний лікар. Лікарі районної поліклініки приймають мешканців населених пунктів за направленням сімейних лікарів.

СУТНІСТЬ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

Реформування медицини насамперед передбачає реорганізацію системи первинної медичної допомоги, тобто запровадження інституту сімейних лікарів. За даними світової статистики, у розвинених країнах близько 80 відсотків усіх проблем, пов'язаних зі здоров'ям людини, вирішуються на етапі первинної ланки охорони здоров'я, тобто сімейними лікарями. Вони роблять усе: обстежують і лікують, спостерігають за вагітними жінками, немовлятами, виконують невеликі хірургічні операції, домовляються з лікарями вузьких спеціалізацій та клініками про додаткові консультації й обстеження своїх пацієнтів, організовують догляд за пацієнтами після їх лікування у клініках.

Працюють сімейні лікарі в своєрідних міні-поліклініках зі своєю реєстратурою, кабінетом для прийому хворих, маніпуляційною тощо. Вони ведуть історії хвороб пацієнтів в електронному варіанті, тобто мають комп'ютери і підтримують зв'язок по Інтернету зі спеціалізованими клініками своєї країни і зарубіжжя. Мають автомобілі, якими виїздять на виклики, причому стан автомобільних доріг в країнах, у порівнянні з нашими, ідеальний, а за віддаленості хворого до нього можна викликати вертоліт.

Формувався інститут сімейної медицини в розвинених країнах десятиліттями. Хоча досвід частини європейських країн, які раніше були в соціалістичному таборі, та незалежних країн колишнього СРСР свідчить, що зробити це можна й у коротші терміни. Україна поки що робить лише перші кроки на цьому шляху, причому, досить своєрідно: впровадження страхової медицини відкладається на не- визначений строк, а сімейні лікарі вже працюють.

СЕЛО І МОЛОДІ СПЕЦІАЛІСТИ

Хоча в усіх амбулаторіях введено посади сімейних лікарів, в районі немає жодного спеціаліста, який би пройшов повний курс навчання у ВУЗІ за спеціальністю лікар загальної медицини. У кращому разі на цих посадах працюють терапевти, які пройшли перепідготовку на спеціальних курсах. Саме так стали сімейними лікарями педіатри Громівської амбулаторії С. В. Нікітіна і Л. І. Антипенко, Олександрівської — терапевт Ю. Л. Дударенко, Чкалівської — педіатр Г. К. Кальченко і терапевт В. В. Буглак та інші.

Однак кадрів все одно не вистачає, за інформацією керівництва районної лікарні амбулаторії укомплектовані сімейними лікарями на 60 відсотків.

Сивашівську амбулаторію обслуговує сімейний лікар районної поліклініки Т. Л. Науменко. Приїздить вона сюди один раз на тиждень з Новотроїцького. У Сиваській амбулаторії теж немає сімейних лікарів, прийом хворих тут проводить лікар-терапевт І. І. Морозов (пенсіонер, працює на півставки). А ще сюди один раз на тиждень з Новотроїцької поліклініки приїздять приймати хворих дитячий лікар Л. А. Бойко та терапевт-ендокринолог І. О. Гаранчук.

Справедливості ради варто зазначити, що мешканці сіл двох останніх амбулаторій не позбавлені можливості звернутися до лікаря у будь-який інший робочий день тижня, але для цього їм потрібно їхати до Новотроїцького в районну поліклініку.

За нормативами сімейний лікар повинен обслуговувати 1200 чоловік. Фактично ж через нестачу спеціалістів кількість пацієнтів у кожного лікаря більша у півтори-два рази. Більшість сімейних лікарів працюють на півтори ставки. А ще вони виїздять на нічні виклики. Зрозуміло, оплата зростає. Але ж час — не гумовий. При таких навантаженнях у сімейного лікаря просто немає часу виконувати покладені на нього функції в повному обсязі.

Права у сімейних лікарів обмежені, на обстеження чи консультацію вони можуть направляти хворих тільки до лікарів районної поліклініки. А вже ті приймають рішення доцільно чи ні їхати хворому до обласних медичних закладів. Про комп'ютери сімейні лікарі лише мріють. До хворих нерідко їдуть на власних автомобілях чи велосипедах. Мобільних апаратів для проведення експрес-аналізів не мають.

Хоча роботи і обов'язків у сімейних лікарів побільшало, заробітна плата залишається мізерною. Уявіть, молодий спеціаліст, який шість років навчався у вищому медичному навчальному закладі і два роки — в інтернатурі, прибувши на місце роботи в сільську амбулаторії на посаду сімейного лікаря, отримує заробітну плату 1167 гривень! Додайте до цього відсутність нормального житла, невлаштованість сільського побуту, малі статки селян, через що вони нерідко економлять на ліках і стаціонарному лікуванні... То чи варто дивуватися, що молодих спеціалістів у села й калачем не заманиш?

Утім, навіть житло та високі заробітки не завжди можуть вирішити кадрову проблему. Агрофірма «Мир» (керівник І. І. Доценко) побудувала нову поліклініку, виділила сімейному лікарю упорядковану квартиру, взяла на себе зобов'язання додатково до лікарської ставки сплачувати за рахунок господарства щомісяця таку ж суму. Але бажаючих приїхати сюди серед молодих спеціалістів все одно не знайшлося.

Керівництво районної лікарні не приховує занепокоєння: середній вік лікарів амбулаторій — 55 років, усі вони пенсіонери або люди передпенсійного віку. В. Г. Шаригінута І. І. Морозу, наприклад, більше 70 років! Пенсіонери продовжували працювати, не в останню чергу — через невисокі розміри пенсії.

ДОРОГА ДО АМБУЛАТОРІЇ

Саме незадовільне пасажирське сполучення між населеними пунктами, в результаті чого хворим складно дістатися до амбулаторій, викликає найбільше нарікання у сільського населення.

Нам набагато простіше їздити в Новотроїцьку поліклініку, ніж у Горностаївську амбулаторію, — підтримують зеленівці.

До Новотроїцького — 10 кілометрів, до Горностаївки — 12. При цьому поїхати у райцентр можна щодня і рейсовими автобусами (Кривий Ріг перетинає траса Херсон-Генічеськ), і попутками. Однак у районній поліклініці лікарі приймають криворіжців лише за наявності направлення сімейного лікаря амбулаторії. Людям із хронічними захворюваннями в період їх загострення, пенсіонерам це особливо дошкуляє. Доводиться наймати легковик, щоб дістатися до амбулаторії, брати направлення, і все одно потім їхати в Новотроїцьке, бо потрібне додаткове обстеження чи консультація профільних спеціалістів, — розповідає В. І. Бапабух.

Значно простіше дістатися до районної поліклініки, ніж до Громівської амбулаторії, куди вони прикріплені, сергіївцям та воскресенівцям. У негоду надзвичайно складно везти хворого з Ясної Поляни до Новопокровської амбулаторії, до Громівської — значно простіше.

Мешканцям Софіївки, Катеринівки, Новорепівки щоб потрапити на прийом до лікаря районної поліклініки за направленням лікаря амбулаторії взагалі треба витратити два дні, інакше не виходить, скаржаться депутати Володимиро-іллінської сільради. І цікавляться, чому це в генічеські, каховські, херсонські лікувальні заклади на прийом до лікаря мешканці нашого району можуть потрапити без ніяких направлень, а до ново- троїцької поліклініки — ні?

- Тому, що в цих закладах здійснюють платний прийом, а у Новотроїцькій районній поліклініці хворих приймають безплатно, — пояснює головний лікар району О. М. Тимченко.

ДРУГА ХВИЛЯ

Реорганізація системи первинної медичної допомоги ще не завершена, а в планах уряду -. нові, ще радикальніші зміни. 7 липня 2011 року введено в дію Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві».

Це — пілотний проект, який визначає організаційні та правові засади реформування системи охорони здоров'я в указаних регіонах. І хоча в Законі зазначено, що мета проекту -впровадження та відпрацювання нових організаційно- правових та фінансово- економічних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення, передбачає він перепрофілювання закладів охорони здоров'я, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, з урахуванням інтенсивності її надання.

Тобто на цей раз зміни торкнуться районних лікарень. Будуть створені госпітальні округи, а оскільки чисельність сільського населення має тенденцію до скорочення, то реально передбачити, що увійдуть у такі округи по кілька сільських районів. Районним лікарням вже надійшла вказівка надати пропозиції по реформуванню.

Сьогодні маємо чимало проблем з медичним обслуговуванням. А що ж буде, якщо нашими дорогами породіллю або людину з серцевим нападом чи інсультом доведеться везти в лікарню сусіднього району?!

Мені особисто реформування медицини чимось нагадує реформу агропромислового комплексу: значну частину крупних господарств розвалили, а потім стеши роз'яснювати селянам, що дрібне сіль- госпвиробництво економічно недоцільне, треба об'єднуватися. Чи не доведеться жалкувати і за лікарнями?