Майже два роки тлів конфлікт навколо озера Каборга, площею водного дзеркала 112 гектарів, яке орендувало свого часу Каховське районне товариство мисливців і рибалок. Термін оренди скінчився у листопаді 2009 року і Товариство після введення нової грошової оцінки земель повинно було подовжити договір на нових умовах: якщо раніше орендна плата становила 65 гривень на рік, то тепер за 4-відсотковою ставкою її розмір становив би майже 34 тисячі гривень. Через категоричну незгоду каховських рибалок і мисливців з подібним станом речей договір не було укладено, але озеро і далі залишалося уїхньому користуванні.

Але так вічно не могло тривати. Чор- нянська сільська рада порушила клопотання перед Каховською райдержадмі- ністрацією про те, щоб передати озеро в оренду громаді села, а саме — місцевому сількомунгоспу.

Той у свою чергу укладає договір суборенди з директором ПП «Дніпро-А- Агро» Борисом Альошиним. Це рішення було схвалене на сходці жителів села переважною більшістю голосів і на сесії сільської ради — одностайно.

Реакція райради УТМР була украй негативною. Покидаючи роками наси- джене місце, п представники зруйнували альтанку, повисмикували з землі металеві труби, які служили опорою доглянутим кущам винограду з повними янтарного соку гронами. А працівники ВАТ «Каховське ХПП», виконуючи розпорядження свого керівництва, заходилися навіть демонтувати лінію електропередач. Коли ж з'ясувалося, що бетонні стовпи належать Каховському РЕЗ і ЕМ, їх (8 штук) довелося встановлювати знову. А минулої п'ятниці на засіданні районної ради УТМР зі складу її президії було виключено голову Чорнянського мисливського товариства Петра Мася і водночас зміщено з займаної ним виборної посади.

У Чорнянці ці дії були сприйнято як сваволю, помсту і розправу над шанованою в мисливських колах людиною.

Тому сільський голова Юрій Сєров, депутат районної ради Борис Альошин, депутат сільської ради Євген Кудас, мисливці Микола Плут, Віктор Гулиць- кий і Петро Мась вирішили звернутися до «Каховської зорі, щоб зробити надбанням гласності події, що відбулися, і висловити своє ставлення до них.

Ю.Серов:

-Я хочу бачити наше село квітучим, а його жителів щасливими. Але ж сьогодні чорнянці позбавлені можливості відпочивати на природі. Каборга перетворилася в болото і стала недоступною для них, навіть від наших мисливців надходили скарги.

Ще в Інституті підвищення кваліфікації я мав приємну нагоду познайомитися з міським головою Голої Пристані Анатолієм Негрою і результатами його роботи по організації зеленого туризму. І на Кіровоградщині бачив, в які гарні місцини перетворено ставки.

А ми маємо таке прекрасне озеро — і нічого не робимо. Тому й запропонував взятися за цю справу Борису Альошину. Він погодився за однієї умови: якщо цього бажає громада. А громада сказала своє слово, бо вірить в нього, цінує його внесок у розвиток села. Доказ цьому: заява від 270 мешканців села, в яких вони висловилися на підтримку нашої ідеї.

Б.Апьошин:

-Мене як депутата районної ради найбільше обурює те, що занедбане до краю озеро перетворилося у місце для «царського полювання» окремих осіб замість того, щоб бути надбанням громади. Купка людей цілком безплатно користувалася водоймою для власних потреб: ловила рибу, розводила курей і качок. Навіть на власні очі спостерігав, як підстрелили орла, бо він, бачте, полював на їхню птицю. І ніякої серйозної роботи по зарибленню озера, в той час як уряд країни ставить завдання здійснити інвентаризацію кожної водойми для її ефективного використання. Хіба це нормально, що Україна, володіючи такими багатими водними ресурсами, ввозить з-за кордону 250 тисяч тонн риби на рік?

Але громада Чорнянки прозріла і цілком резонно звернулася до сільського голови з проханням передати Каборгу ефективному користувачу, який би дбав про інтереси громади. Це ж громада повстала проти того неподобства, яке почала чинити районна рада УТМР на її території, руйнуючи все, що мала залишити. Нашому підприємству теж довелося виставити охорону, щоб припинити руйнування.

Якою я бачу Каборгу? В будь-якому разі це не місточок серед очерету, який годиться тільки для того, щоб сипати сітки. Буде реалізована програма по зарибленню озера і вже є певні домовленості з рибним господарством. Це, по- перше. По-друге, буде створено умови для того, щоб кожен бажаючий міг закинути вудочку чи просто гарно відпочити на лоні природи. Отже, треба спорудити містки, причал для човнів, обладнати місце для культурного дозвілля.

По-третє, це буде два десятки нових робочих місць і стабільні відрахування до місцевого бюджету, в тому числі й орендної плати.

Та головне в цій ситуації — не озеро, риба чи орендна плата, а те, що громада усвідомила: вона на своїй землі господар, а не гість. Власну долю і долю нашого села будемо вирішувати ми самі і співпрацювати з тими, 'хто нам допомагає. Ми вдячні голові Каховської райдержадміністрації Володимиру Сторчаку за те, що прислухався до голосу громади, пішов назустріч її побажанням і тим самим дав змогу відчути себе справжнім господарем.