Влада готує сільському господарству «світле майбутнє», обіцяючи з наступного року запровадити в Україні ринок землі. Однак ставлення до цього у суспільстві неоднозначне: одні голосують за продаж земель обома руками, а інші побоюються, що розпочнеться процес позбавлення українського селянства землі, значне скорочення середніх і дрібних фермерських господарств, спустошення і вимирання населених пунктів у сільській місцевості.

Ринок землі ще не запроваджений, але вже сьогодні у багатьох селян немає пасовищ. Редакційний телефон буквально щодня «кричить» про цю проблему. Люди телефонують з різних куточків Херсонщини і повідомляють практично про одне і те ж: ніде випасати худобу, допоможіть!

Щоб захистити інтереси селян, в Іванівському районі створили об'єднання «Світанок», яке згуртувало навколо себе 55 землекористувачів — власників худоби.

Наше об'єднання ще зовсім юне, йому тільки кілька тижнів, — розповідає Тетяна Ніколаєнко, мешканка села Трохимівки. — Живемо у степовій зоні, за 170 кілометрів від обласного центру і майже за ЗО — від районного. Свого часу в нашому селі існував найбільший за площею радгосп «Мирний» — 10 тисяч гектарів. На початку другого тисячоліття радгосп розпався, багато землі не оброблялося, і на покинутих полях тро- химівці почали випасати худобу. Продавали молоко, заробляючи собі на прожиття.

Згодом, з подачі сільського голови, власникам худоби запропонували оформити договір оренди на земельну ділянку площею 495 гектарів: і люди мали чітко визначену ділянку для випасу своїх годувальниць, і бюджет сільради — якусь копійчину. Щоб не займатися зайвою бюрократією, оформили договір відразу на декілька років і на одну людину, свого односельця.

Щороку ціна за так званий випас зростала, — говорить Тетяна Ніколаєнко. — Цього року мешканці двох сіл — Трохимівки та Новодмит- рівки —повинні були сплатити 115 тисяч гривень. Люди піднялися, почали вимагати документи, які б підтверджували таку непосильну для селян суму. Однак документів нам не показали. Більше того, натякнули, що можуть випас взагалі відібрати...

Селяни стверджують, що при ціні молока 1,8 гривні за літр вони не мали можливості сплатити таку велику суму. Щоправда, зараз ціна молока трохи піднялася, проте його немає! «Сьогодні пройшов перший дощ за чотири місяці. Поля — сухі повністю. Корів нічим годувати. І ніхто на це не звертає увагу. Страшна посуха, як виживати людям за цих умов?».

Ми почали звертатися до рай- держадміністрації, до партій та громадських організацій з проханням допомогти нам вирішити цю проблему. Однак там нас не підтримали. Районна влада стала на бік сільського голови, хоча село ледве животіє, — стверджує Тетяна Ніколаєнко. — І якщо у нас заберуть отой шматок землі, на якому ми випасаємо худобу сьогодні, або ж заставлять сплачувати 115 тисяч, наше село взагалі вимре. Адже у нас немає роботи, немає засобів для існування. Все, що було побудовано за радянських часів, зруйновано. Двоповерхова контора колишнього радгоспу, двоповерховий садок-ясла — все розібрано по цеглині. Добротний фундамент під новий будинок культури був, сьогодні всі плити й блоки «реалізовані». Кому, за скільки? Нічого не відомо.

Не знайшовши спільної мови з місцевою владою, трохимівці почали шукати правду в інтернеті, звернулися на урядову «гарячу лінію». І дізналися, що законні підстави для створення пасовищ у них є.

Сільська рада чомусь не обговорює цю проблему на своїх сесіях, хоча ми неодноразово зверталися з таким проханням, — діляться наболілим члени об'єднання «Світанок». — Це «стіна», об яку ми б'ємося і нічого не можемо зробити. Ми знаємо, що нашому обєднанню, згідно зі статтею 123 Земельного кодексу (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування), повинні надати землю для пасовища. До речі, такі об'єднання вже успішно діють у сусідній Дніпропетровській області, ми через інтернет з ними зв'язалися, вони працюють ще з 1996 року. Є такі об'єднання й на Львівщині. Навіть у нас в Каланчацькому районі створений схожий кооператив.

Селяни переконані: якщо ділянка, за яку вони борються, піде під розорення, то зиск з цього матимуть 3—4 людини, а решта залишиться ні з чим... «У нас в селі три магазини, які також живуть із того ж молока. Люди здають його і купують товари. Це ж ланцюгова реакція. Варто лише припинити годувати 300 голів худоби і все... Так, у багатьох є земельні паї, за які селяни одержують 3000 гривень на рік. Але ж хіба це гроші, якщо їх вистачає лише на дві тонни вугілля? Між тим, усі землі навколо — під ріллею. Корів випасати ніде».

Дехто стверджує, що треба переводити ріллю у пасовище. Однак це робити не обов'язково. Адже згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), — підкреслює Тетяна Ніколаєнко. — Тому районній владі слід йти назустріч людям, виділити їм землю для випасу, не забирати у них останню можливість вижити в селі з населенням більше ніж 800 чоловік.

СИТУАЦІЮ КОМЕНТУЮТЬ

Микола ПІСКОХА, перший заступник голови Іванівської райдержадміністрації:

Згадана земельна ділянка поки що перебуває в оренді. Коли її строк закінчиться, тоді й вирішуватимемо проблему. І не одноосібно, а на комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації з землеустрою. Ситуацію із цією земельною ділянкою ми добре вивчили, крім того, одержали щодо неї офіційну відповідь Головного управління Держ- комзему у Херсонській області. Зазначена ділянка, площею 495,16 га, належить до земель сільськогосподарського призначення (угіддя — рілля) і надана на правах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Склад угідь земельної ділянки встановлено землевпорядною документацією, за якою ця ділянка була надана в оренду. Тож змінити статус земельної ділянки та внести зміни до статистичної звітності по формі 6-зем можливо лише на підставі землевпорядної документації, передбаченої статтею 51 Закону України «Про землеустрій» — відповідно до проекту землеустрою зі створення та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань. Також слід зазначити, що обгрунтуванням доцільності (можливості) переведення угідь з ріллі у пасовище будуть грунтові обстеження земель, передбачені ст. 36 Закону України «Про землеустрій».

Якщо коротко, то треба робити проект землеустрою, щоб перевести ріллю у пасовище.

На жаль, на території села пасовища займають всього 19 га. Свого часу сільрада пішла людям назустріч, оформивши ріллю в оренду як пасовище. Тепер же сільраду звинувачують у тому, що рілля використовується не за призначенням. Я двома руками за те, щоб проблема з випасом худоби була вирішена. Проте сьогодні поки що не бачу, яким чином. Але впевнений, що цю проблему подолаємо.

3 Тетяна МІСЯЦЬ, заступник начальника відділу Держкомзему в Іванівському районі:

— На території Трохимівської сільської ради немає землі, яку можна надати конкретно для випасання худоби. Адміністрація не має права написати в договорі оренди, що надається рілля, яка використовуватиметься для випасання худоби. За це вона буде притягнута до відповідальності. Якщо в договорі оренди адміністрація напише, що надається рілля для товарного виробництва, для чого вона і призначена, то за порушення умов договору відповідатиме орендар. До речі, орендар, за яким закріплена згадана ділянка, вже сплатив 340 гривень штрафу за порушення земельного законодавства.

Що таке рілля? Це землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнологічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур. Ми не можемо порушувати закон. Для переведення ріллі в пасовище треба обстежити грунт і довести, що рілля є малопродуктивною і підлягає переведенню у пасовище. У 2000 році, після розпаювання земель КСП, у нас у районі майже половина земель із 90 тисяч гектарів заростала бур'янами. її ніхто не обробляв. У 2005 році Інститут землеустрою обстежив кожне поле. Родючість полів у Тро- химівці, про які йдеться, дуже хороша. Ресурс урожайності, відповідно до хімічного аналізу грунту, — 20 центнерів з гектара зернових. Хто зараз напише, що ця родюча земля підлягає переведенню у пасовище?

У 2009 році Інститут землеустрою ще раз провів аналіз грунтів і знову підтвердив їх високу якість.

На території Трохимівської сільради дуже мало малопродуктивної ріллі — лише окремі клаптики площею 4, 10, 13, 14, 18 та 20 гектарів. Це балки. Решта землі хороша! Хто може взяти на себе відповідальність і сказати: забирайте родючі землі під пасовище? Це ж кримінальна справа!

Вихід із ситуації лише такий: взяти в оренду як ріллю, вирощувати там кормові культури, але й платити треба як за оренду ріллі, відповідно до закону — не менше 1% від грошової оцінки. А грошова оцінка ріллі суттєво відрізняється від грошової оцінки пасовищ.

У «Коментарях до Земельного кодексу України» чітке зазначено: у межах однієї категорії земель ділянки використовуються для різних цілей. Так, наприклад, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть використовуватися як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для задоволення особистих потреб громадян у сільськогосподарській продукції. У свою чергу, земельні ділянки, які надаються громадянці для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, можуть використовуватися, наприклад, для садівництва, ведення ОСГ, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

У законодавстві, крім основного, виокремлюється ще так зване спеціалізоване цільове призначення земельних ділянок. Є український класифікатор цільового використання землі, який визначає види спеціального цільового призначення земельних ділянок по кожній категорії землі. Зазначені у цьому класифікаторі види цільового використання земельних ділянок використовуються органами влади для визначення їх цільового призначення, що фіксується у державних актах на землю та договорах оренди земельних ділянок.

Якщо земля визнана ріллею, то, відповідно до класифікатора, її й використовувати треба як ріллю, а не як пасовище.

Посилання на Земельний кодекс недоречні. Там усе коротко: 4 пункти — і до побачення, розумійте, як хочете! Ось люди й розуміють: якщо стоять в одній категорії рілля та пасовище, значить, одне й теж... Не має права адміністрація віддати хорошу ріллю під пасовище — це розбазарювання земель. Прокуратура негайно порушить кримінальну справу.

Микола РИБКА, начальник управління сільськогосподарського розвитку райдержадміністрації:

— Об'єднання «Світанок» — це громадська організація, неприбуткова. Тому вона не може брати на себе ніякі фінансові чи матеріальні зобов'язання. Ніхто не заперечує: об'єднання громадян може взяти землю, але у межах відповідної категорії. Є порядок створення громадських пасовищ, але у межах відповідного виду угідь. На ріллі створювати громадські пасовища не можна! Сійте там багатокомпонентні суміші, багаторічні трави. Перевести у пасовища ріллю, яка має 3% гумусу, ніхто не дозволить!

Налагоджуйте сівозмін, звертайтеся до дослідного господарства «Аска- нійське». Вони підберуть трави, порекомендують посухостійкі сорти. Заготовляйте зелену масу на корми. До того ж, з 2015 року всіх землекористувачів змусять запровадити сівозміни за проектом еколого-економічного обгрунтування. Тим, у кого більше 100 гектарів, сівозміни доведеться впроваджувати вже з 1 січня 2012 року.

Так, під пасовищем у Трохимівці лише 19 гектарів. Кажуть, замало. Але в Ізраїлі худобу взагалі не випасають. А надої там не 5 літрів від корови, а набагато вищі.

Днями я проїжджав цими «орендованими пасовищами» і бачив, що там не корів, а верблюдів треба випасати. Крім бур'янів, нічого немає. І їх насіння розлітається по всьому району. Люди, які орендують землю поруч із ділянкою, говорять, що через засмічення звертатимуться до суду...

ПІСЛЯМОВА

Теоретично категорію земель можна змінити. Але навряд чи хтось це зробить. Треба ж замовляти дослідну групу з Інституту землеустрою, щоб вони взяли пробу грунту. І, скоріше за все, виявиться, що рілля ця має високу якість. Люди тільки марно витратять кошти.

Орендувати землю як раніше? Значить, слід сплачувати за неї значно більші гроші, ніж за пасовище. А тепер цього ніхто не дозволить, адже про це порушення законодавства тепер знає вся область.

Скільки коштуватиме літр молока, якщо на орендованій ділянці вирощувати люцерну й годувати нею корів, можна лише здогадуватися... А якщо раптом посуха? Зорали, засіяли (якщо є техніка), а насіння не зійшло? У нас же зона ризикового землеробства!

«Світанок» зважив всі «за» і «проти» і вирішив звертатися до суду. Чи вирішить він проблему пасовищ? Поживемо — побачимо.