У Молдові проросійська партія та проєвропейский блок об'єдналися, аби усунути від влади олігарха.
Політична ситуація в Молдові минулого тижня змінювалася із запаморочливою швидкістю. Здавалося, все йшло до того, що в країні відбудуться дострокові парламентські вибори. Але в останній момент сталося те, про що майже ніхто не мріяв, — дві політичні сили з протилежними ідеологічними позиціями підписали Угоду про створення коаліції. Насправді альянс між проросійською Партією соціалістів та проєвропейським блоком ACUM не є чимось надприродним для Молдови. Такі неприродні, на перший погляд, союзи траплялися в новітній молдовській історії й раніше.

Однак тут підставою для об'єднання стали не високі ідеали, а цілком прагматична мета — усунення від влади Демократичної партії Молдови і її лідера Влада Плахотнюка, який у суспільній свідомості став своєрідним уособленням корупції.

Нагадаємо, що, за результатами виборів, які відбулися 24 лютого, Партія соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ), яка підтримує чинного президента Ігоря Додона й виступає за більш тісні відносини з Росією, отримала 35 мандатів. Демократична партія Молдови (ДПМ) має 30 мандатів, правий проєвропейський блок ACUM (що складається з двох партій «Дія і солідарність» (PAS) та «Платформа гідність і правда» (DA)) — 26. Ще сім отримала партія «Шор». Крім того, до парламенту пройшли три незалежних кандидати, обрані в одномандатних округах. Вибори відбулися за змішаною системою (50 депутатів за партійними списками, 51 — за одномандатними округами), яка й дала певні переваги ДПМ.

Згодом блок ACUM прийняв рішення розділитися на дві фракції: до фракції PAS увійшли 14 депутатів, до фракції DA — 12.

Партія «Шор» з початку була, фактично, вилучена з переговорного процесу. Питання не лише в незначній кількості мандатів. Проти «Шор» мали застереження європейські партнери Молдови через причетність лідера партії — бізнесмена Ілана Шора — до справи про «вкрадений мільярд». Про що, як стверджують джерела, й повідомили Влада Плахотнюка.

Оскільки блок ACUM категорично відмовлявся від створення коаліції з ДПМ, то як можливі розглядалися коаліції ДПМ—ПСРМ та ПСРМ—ACUM. Тоді як соціалісти висунули до ACUM низку політичних вимог (серед яких, наприклад, були вимоги щодо скасування закону про боротьбу з російською пропагандою на телебаченні та щодо статусу російської мови), проєвропейські праві наполягали на створенні тимчасової коаліції та ухваленні пакету щодо «деолігархізації. «Деолігархізація» передбачала, серед іншого, відставку генпрокурора, керівників Служби інформації і безпеки та Центру протидії корупції, і найголовніше — повернення до пропорційної системи виборів до парламенту.

Час, відведений на створення коаліції, невпинно спливав, а результату годі було й чекати. Слід зазначити, що зовнішнє становище за цей час трохи погіршилося. В Україні зазнав поразки на президентських виборах Петро Порошенко, якого пов'язували з Плахотнюком приязні політичні і, як подейкують, бізнесові стосунки. В Румунії отримав судовий вирок та ув'язнення ще один політичний союзник лідера демократів — керівник Соціал-демократичної партії, спікер нижньої палати парламенту Лівіу Драгня.

3 червня до Кишинева завітали відразу три високих гості: єврокомісар з питань розширення і політики добросусідства Йоханнес Хан, директор бюро Східної Європи держдепартаменту США Бред Фред і віце-прем'єр Росії, спецпредставник президента РФ з розвитку торгово-економічних відносин із Молдовою Дмітрій Козак. І, хоча формально їхні візити не були пов'язані з формуванням уряду, кожен із них висловився з цього приводу. Більш конкретним був російський представник, який порадив створити тимчасову коаліцію та змінити виборчу систему. Йоханнес Хан більш ніж прозоро натякнув на фінансові проблеми, з якими може зіштовхнутися Молдова у разі дострокових виборів. За його словами, вони можуть призвести до припинення співробітництва з МВФ.

Після того, як іноземні партнери висловилися на користь коаліції, справа нібито зрушила з місця. 5 червня партія «Дія і солідарність» погодилася проголосувати за спікера від Партії соціалістів. Проте їхні партнери по блоку ACUM «Платформа гідність і правда» погодилися на коаліцію, лише коли депутати-соціалісти дадуть їм гарантію, що голосуватимуть за весь пакет антиолігархічних законів блоку. Перемовини знову зайшли у глухий кут.

Безрезультатним виявився діалог між ПСРМ та ДПМ. Усі були переконані в тому, що попереду — дострокові вибори, які вигідні демократам. І саме напередодні вікенду Конституційний суд Молдови надав роз'яснення на запит Ігоря Додона, що три місяці, після яких у президента з'являється право розпустити парламент, слід відраховувати від дати визнання мандатів депутатів — 9 березня, а не від дати першого засідання — 21 березня, як вважалося раніше. Конституційний суд підконтрольний Плахотнюку, тож ні в кого не виникло питання, на чию користь це рішення.

Трохи згодом стало зрозуміло, чому це рішення з'явилося саме тепер. У Плахотнюка були всі підстави побоюватися створення «антиолігархічної ситуативної коаліції. Адже три місяці, якщо брати від 9 березня, — це 92 дні. Тож у ACUM та соціалістів ще залишався час на формування коаліції. У кожному разі, Додон відмовився розпускати парламент і наголосив, що проведе консультації в понеділок.

Однак уже в суботу Конституційний суд видав роз'яснення, що останнім днем для формування нового уряду було 7 червня 2019 року... через 90 днів. Отже, терміни вичерпані, і парламент мусить бути розпущений.

Проте, всупереч рішенню КС, коаліцію було оформлено. Привертає до себе увагу те, що її, фактично, створено на основі вимог ACUM. Соціалістам дісталася посада спікера парламенту. На цю посаду була запропонована Зінаїда Гречану, Маї Санду віддали посаду прем'єр-міністра. В переліку узгоджених питань усі «антиолігархічні ініціативи акумівців. Уряд зобов'язався виконати дві пропозиції соціалістів — запровадити індексацію пенсій та материнський капітал. Усі гострі питання — про придністровське врегулювання, зовнішньополітичний курс, відносини з Росією — винесені «за дужки».

Цікавим став і розподіл посад у новому уряді, який був сформований майже при свічках. Так, лідер партії «Платформа гідність і правда» Андрій Нестасе отримав посаду віце-прем'єра та міністра внутрішніх справ. Керівником міністерства зовнішніх справ та європейської інтеграції став представник ACUM Ніколає Попеску, тоді як міністерство оборони очолив представник соціалістів.

Набагато цікавіше призначення на посаду віце-прем'єра з питань реінтеграції Василє Шова. Він очолював міністерство з реінтеграції у 2002—2009 рр. і, взагалі, добре знається на процесі врегулювання. Але те, що Шова донедавна був радником президента Молдови з питань реінтеграції, викликає певні побоювання. Ігоря Додона давно підозрюють у бажанні врегулювати придністровське питання за моделлю, яка влаштовує Москву. Днями ці підозри отримали підтвердження. Демократи оприлюднили пропозиції соціалістів щодо формування коаліції. Серед них — надання Придністров'ю широких повноважень, не виключаючи федералізацію, нейтралітет Молдови, надання російській мові статусу мови міжнаціонального спілкування, налагодження відносин із Росією.

Згодом телеканали, які належать Плахотнюку, оприлюднили три приховані відеозйомки, в яких лідер ДПМ веде перемовини з президентом. Ігор Додон на одному з відео нібито обіцяє, що в обмін на федералізацію в Росії буде закрито кримінальні справи проти Плахотнюка. На іншому президент Молдови зізнається, що Партію соціалістів фінансує Москва. Демократи стверджують, що саме пропозиція федералізації примусила їх відмовитися від коаліції з ПСРМ. У відповідь Додон звинуватив Плахотнюка в тому, що саме він пропонував федералізацію країни. Цю інформацію підтвердив Дмітрій Козак.

Тим часом на тлі взаємних звинувачень у схильності до федералізму в Молдові утворилося фактичне двовладдя. В неділю Конституційний суд тимчасово усунув Ігоря Додона з посади через відмову розпустити парламент, а відтак порушення Конституції. Такі прецеденти в молдовській практиці вже бували. Повноваження президента тимчасово передані Павлу Філіпу. Останній звернувся до Конституційного суду, який дозволив йому розпустити парламент. Як тимчасово виконуючий обов'язки президента Молдови Філіп призначив дострокові вибори на 6 вересня. Указ офіційно оприлюднений у «Моніторул офіціал».

Отже, у країні є парламент і уряд, визнані Конституційним судом нелегітимними. Є виконувач обов'язків прем'єр-міністра, якого цей суд призначив ще й т.в.о. президента. Новостворена коаліція рішення КС не визнає і висловила йому недовіру. Поліцію поки що контролює ДПМ, хоча новий уряд і призначив нового керівника поліції. Міністерство оборони оголосило, що, доки немає визначеності, підкорятиметься виключно «конституційному ладу».

У понеділок обидва уряди провели свої засідання. Будинок уряду зранку був оточений поліціянтами і мітингуючими прибічниками ДПМ. Тож Майя Санду була змушена провести засідання у приміщенні парламенту.

Молдовські політики знову опинилися у глухому куті. Жодна зі сторін не має наміру поступатися. Для Плахотнюка і його оточення йдеться не лише про політичне майбутнє, а й про свободу. Тим часом демократи розуміють і ризики, з якими пов'язаний силовий варіант і затягування протистояння.

За таких умов на ситуацію може вплинути позиція зовнішніх гравців — США, ЄС, Російської Федерації. Поки що відверто на підтримку нового уряду висловилася лише Москва. Позиція ЄС дипломатична, але дозволяє тлумачити її як прихильну до коаліції. США значно стриманіші. Переважно лунають заклики до стриманості та діалогу. Майбутнє Молдови все ще залишається в тумані, і ніхто наразі не береться прогнозувати, як розвиватимуться події.

Навіть якщо коаліція здобуде зовнішню підтримку і втримається, вона може не витримати випробування часом. У такому разі країну знову чекають дострокові вибори. Але вже за пропорційною системою, яка підвищує шанси соціалістів.

Артем Филипенко

Джерело