Про «Стратегію зміни майбутнього», розроблену фахівцями Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України (НІСД), йшлося у попередній статті автора. Фахівці НІСД визначили п’ять стратегічних цілей, які мають забезпечити позитивні зміни у баченні громадянами свого майбутнього та майбутнього країни, сприяти формуванню економічної моделі, яка забезпечить реалізацію людського, підприємницького та природно-ресурсного потенціалу нації. Сьогодні йдеться про першу з таких цілей, якою є структурна модернізація економіки.
У Стратегії констатується, що невідповідність структурних характеристик української економіки сучасним потребам задоволення внутрішнього попиту, викликам конкурентоспроможності та критеріям продуктивності є ключовими передумовами неподоланного досі розриву між бажаним майбутнім країни та реальним розвитком подій. Технологічна відсталість переважної більшості секторів економіки посилюється високими рівнями монополізації в стратегічно важливих галузях економіки, значним рівнем тінізації. Структурні зміни, які все ж відбуваються, переважно стихійні та підпорядковані впливам глобальної кон’юнктури, що веде до деіндустріалізації, переважання виробництв з низько доданою вартістю, зростання залежності від зовнішніх ринків.
На заваді якісним структурним зрушенням стоїть поєднання «зачарованих кіл» системної нестачі ресурсів для реалізації структурних змін через обумовлену структурними вадами низьку продуктивність економіки – та перманентного відпливу капіталу з країни та браку інвестиційної привабливості внаслідок фундаментальних інституційних вад — слабкого захисту прав власності, корупції, недієвості судової системи, політичну нестабільність.
Між тим, структурна недосконалість економіки – не вирок, вона має і може бути подолана. Свідченнями цього є позитивний досвід реалізації стратегічних проектів потужними іноземними інвесторами та успішна реалізація низки державних інвестиційних проектів за рахунок зосередження ресурсів на пріоритетних напрямах. В країні нагромаджено критичну масу малого й середнього бізнесу, яка може стати рушієм демонополізації економіки. Поступова адаптація вітчизняного законодавства до європейських та світових вимог та позитивні зрушення в регуляторній політиці та щодо розширення фінансових механізмів підтримки підприємництва формують потенціал таких зрушень.
На думку авторів стратегії НІСД-2030, для побудови структурного підґрунтя гідного майбутнього для країни має бути вирішено п’ять ключових стратегічних завдань.
Навряд потребує доказу першочерговість завдання забезпечення гарантій недоторканності прав приватної власності суб’єктів, які працюють в рамках правового поля держави – що вимагає завершення судової реформи, підвищення ефективності виконавчої служби, гарантування фізичного захисту майна та особи. Системно з цими завданнями пов’язано антикорупційну політику, яка має реалізовуватися на основі впровадження ризик-орієнтованих інструментів на основі широкого застосування сучасних інформаційних технологій, взаємодії з бізнес-асоціаціями, суб’єктами господарювання та громадянами.
Зміни економіко-правового середовища – процес вельми тривалий, тому у стратегії йдеться про пріоритетність напрямів, які мають підвищувати продуктивність економіки — зменшення непродуктивних втрат підприємців на дотримання регуляцій на основі впровадження цифрових технологій та ризик-орієнтованої системи контролю, забезпечення ефективного застосування антимонопольних правил (із залученням бізнес-асоціацій та інших неурядових організацій до виявлення проявів монопольної поведінки) та превентивний антимонопольний нагляд за секторами економіки, в яких найбільші ризики надмірної концентрації, належний захист внутрішнього ринку від контрафактної та контрабандної продукції, інших проявів несумлінної конкуренції. Оптимізувати модернізацію економіко-правового поля дозволить розширення комунікацій бізнесу з владою через державно-приватний діалог в процесі обговорення проектів нормативно-правових актів, проведення тематичних робочих груп, створення громадських рад із залученням галузевих бізнес-асоціацій тощо.
Економіко-правове поле є необхідною, проте не достатньою умовою структурної модернізації, яка має спрямовуватися відповідними доступними державі ресурсами. Безпосередніми важелями впливу на структурні зміни автори стратегії бачать фіскальні інструменти, а саме — пакети диференційованих податкових інвестиційних стимулів залежно від типу, цілей, обсягів інвестицій, підвищення ефективності та посилення цільової спрямованості видатків бюджетів усіх рівнів на фінансування інвестиційних проєктів, в тому числі – через підтримку центральних та місцевих інститутів (агенцій) розвитку. Подальше залучення донорської підтримки, у т.ч. міжнародної технічної допомоги невід’ємне від впровадження комплексної системи забезпечення, моніторингу та контролю ефективності використання отриманих коштів.
Значно більшу фінансову потужність матиме інвестиційне кредитування з боку банківської системи, що потребуватиме заохочення – через запровадження спеціальних регуляторних та податкових норм для довгострокового інвестиційного кредитування комерційними банками, програми здешевлення інвестиційних кредитів, запровадження нових фінансових інструментів для залучення в інвестиційну сферу розпорошених фінансових ресурсів дрібного бізнесу та фізичних осіб, розвиток фінансової інфраструктури і фінансового посередництва.
Інноваційній спрямованості структурної модернізації, на думку авторів стратегії, сприятиме розбудова загальнонаціональної та регіональних екосистем розвитку інновацій, зокрема — законодавче унормування умов та особливостей діяльності стартапів, впровадження екомодернізації та принципів циркулярної економіки.
Слід усвідомлювати, що головним джерелом інвестування в структурні зміни в Україні залишаються власні кошти підприємств – тому вже у короткостроковому періоді мають створюватися умови для зростання виробництва в ключових секторах економіки. Для промислового сектору такому зростанню сприятиме заохочення внутрішнього попиту на вітчизняну продукцію через державні програми енергоефективності та розвитку малої енергетики, житлового та інфраструктурного будівництва, модернізації транспортної та комунальної сфер, оснащення Збройних Сил України та інших органів сектору безпеки і оборони тощо – при цьому йдеться не лише про суто бюджетні видатки, а й про заохочення приватних інвестицій та використання коштів міжнародної допомоги.
Важливою складовою є посилення контролю за державними підприємствами у виробничій сфері з метою їх фінансового оздоровлення та концентрації ресурсів на модернізаційні інвестиції.
Розвитку аграрного виробництва мають сприяти інтеграція промислового та аграрного секторів у сферах перероблення агропродукції, аграрного машинобудування та агрохімії, забезпечення логістики (збереження та транспортування) для агропродукції, диверсифікація аграрного виробництва на основі стимулювання розвитку малих форм господарювання, постачальницько-збутової та сервісної кооперації; підтримки збуту (у т.ч. експорту) сезонної аграрної продукції.
Важливий позитивний ефект вбачається в адаптації транспортного сектору до потреб у якісних і безпечних перевезеннях, інвестиціях у його модернізацію, впровадженні сучасних організаційних та логістичних моделей.
Розподілений ефект для економічного зростання даватимуть стимулювання розвитку галузей туризму, рекреації та суміжних сфер (готельно-ресторанного бізнесу, пасажирських перевезень, крафтових господарств тощо), стимулювання створення інфраструктури для креативних індустрій у регіонах та громадах.
Впровадження та супровід регіональних стратегій смарт-спеціалізації мають сприяти збалансуванню внеску регіонів у формування національних та інтеграцію до міжнародних ланцюгів створення доданої вартості.
Сприяння прискореній інтеграції цифрових технологій у виробничі процеси, у т.ч. у галузях реального сектору економіки, має сприяти розкриттю наявних та створенню нових можливостей зростання продуктивності економіки та посилення її адаптивності до вимог та динаміки збільшення внутрішнього та зовнішнього попиту. Впровадження секторальних проектів розвитку цифрових інфраструктур (в енергетиці, транспорті, водопостачанні та водовідведенні, охороні здоров’я, освіті тощо) та впровадження на цій основі мереж «розумного» розвитку громад у ключових інфраструктурних сферах, у свою чергу, вестиме до розширення внутрішнього ринку для інтелектуальних рішень та продукції високих технологій.
Загальні умови цифровізації економіки заплановано створити шляхом реалізації триєдиного завдання: впровадження фінансових інструментів мотивації цифрової трансформації бізнесу та громад, розбудови інфраструктури інформаційних комунікацій (розширення широкосмугового доступу, покриття мобільним інтернетом, впровадження «хмарних» технологій, створення дата-центрів тощо) та сприяння розвитку цифрових компетенцій громадян у професійній сфері та побуті.
Універсальним чинником здійснення — і водночас комплексним результатом структурної модернізації має стати зміна якості підприємництва на основі зайняття МСП ключових позицій майже в усіх секторах економіки. В стратегії передбачено стимулювання залучення малого бізнесу до реалізації державних та регіональних економічних програм та стратегій: імпортозаміщення, інноваційного розвитку, розширення зайнятості, ощадливого використання природних ресурсів тощо, спрощення процедур використання малим бізнесом фінансових механізмів розвитку, сприяння участі малого бізнесу у зовнішньоекономічній діяльності. Співпраця малого бізнесу з великими промисловими підприємствами, спільне використання інноваційної та промислової інфраструктури мають досягатися завдяки сприянню утворенню та функціонування кластерів, інтеграції кластерних підходів до реалізації державних та місцевих програм і стратегій розвитку, залученню малих підприємств до державних та місцевих закупівель. Розвиток сільськогосподарського підприємництва має заохочуватися сприянням діяльності малих форм господарювання в аграрному секторі та розвитку аграрної логістики, орієнтованої на дрібнотоварних виробників, виробництву та впровадженню сучасних засобів механізації та автоматизації виробничих процесів, оптимізованих для малого аграрного виробництва, наданню консультаційних (дорадчих) послуг, поширенню аграрного страхування.
Зазначені кроки економічної політики, за задумом авторів стратегії, мають забезпечити адаптивність національної економіки до сучасних викликів та бажаних орієнтирів розвитку, завдяки цьому – відновити довіру до майбутнього країни, підвищити її інвестиційну привабливість для бізнесу та привабливість для життя громадян.
Я.Жаліло (використано матеріали Стратегії НІСД «УКРАЇНА – 2030. СТРАТЕГІЯ ЗМІНИ МАЙБУТНЬОГО»)
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
© 2005—2024 S&A design team / 0.035Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я» |