20-й день поспіль у Болгарії не вщухають масштабні антивладні протести. І передумов для їхнього завершення поки немає.
Спроба прем'єр-міністра Бойко Борисова відбутися малою кров'ю, замінивши кількох особливо непопулярних міністрів, поки що успіху не мала. Протести тривають, набуваючи форми перфомансу.
Минулої неділі маніфестанти розіграли сцену із ув'язненням Борисова та головного прокурора Івана Гешева, закидали свинячими вухами будівлю Ради міністрів, а також перетворили «трикутник влади» — площу між будівлями уряду, парламенту та адміністрації президента — на імпровізований спортивний майданчик, де грали у волейбол.
Мета карнавалу залишається незмінною — домогтися відставки Борисова та Гешева, а також дострокових виборів.
Та чи здатні протести призвести до радикальних змін у політичному ландшафті Болгарії?

Обшуки у президента

У вівторок муніципальна рада міста Бургас скасувала своє попереднє рішення, згідно з яким муніципальна дорога у парку Росенець перетворювалася на приватну.

Саме з цієї дороги, яка вела до літньої резиденції почесного голови партії «Рух за права і свободи» (ДПС) Ахмеда Догана і розпочалися протести в Болгарії, тривалість яких вже перевищила два тижні.

Розпочавшись як акція за вільний доступ до громадського пляжу, вона переросла у антиурядові мітинги зі значно ширшим антикорупційним контекстом.

Як вже писалося, Ахмед Доган та його соратник по ДПС Делян Пеєвський — не лише лідери партії, що представляє інтереси турецької меншини Болгарії. Їх вважають одними з найвпливовіших людей країни, які впливають на діяльність усіх сфер політичного та економічного життя країни, особливо судової та правоохоронної системи.

Хоча ДПС і не входить офіційно до коаліції на чолі з партією «Громадяни за європейський розвиток Болгарії (ГЄРБ), але голосує разом із нею, отримуючи за це вагомі дивіденди.

Можливо, справа так і завершилася б незначними протестами, якби у неї не втрутився президент Румен Радев, який зажадав, аби Національна служба охорони припинила охороняти Догана та Пеєвського.

Після цього правоохоронці провели в адміністрації президента обшук та заарештувала двох її співробітників.

У відповідь Радев закликав до відставки уряду та головного прокурора Івана Гешева.

Відтепер справа набула політичного розголосу.

Показово, що російські ЗМІ, висвітлюючи події, зупиняють увагу саме на протистоянні президента та прем'єра, а не на антикорупційній складовій.

Тож дорога, що веде до пляжу, тепер вільна, але Рада міністрів, відставки якої бажають протестувальники, продовжує перебувати при владі, так само, як і головний прокурор Іван Гешев.

Перші відставки

21 липня за ініціативою соціалістів відбулося вже п'яте голосування за недовіру коаліційному уряду Борисова від часу його вступу на посаду в 2017 році. І вп'яте вона виявилася невдалою.

За два дні після голосування Борисов оголосив про відставку чотирьох міністрів, троє з яких, як вважається, мають причетність до ДПС та Пеєвського. Тим самим прем'єр вирішив очиститися від звинувачень у сприянні Догану та Пеєвському.

Щоправда, для відставки кожного з міністрів були вигадані свої причини.

Так, міністра внутрішніх справ Младена Марінова звільнили формально через насильство, що проявила поліція стосовно мітингувальників. Міністра фінансів Владислава Горанова — за ситуацію, що склалася у сфері азартних ігор, а міністра економіки Еміля Караніколова — за розподіл «бонусів» у міністерстві.

Про причини відставки міністра туризму Ніколіни Ангелкової не було сказано нічого, але відомо, що вона є вельми непопулярною фігурою.

Ба більше, заміна продемонструвала, що «лава запасних» у Борисова є короткою. Нових міністрів важно назвати «новими обличчями».

Так, на посаду міністра внутрішніх справ був призначений директор головного управління Національної поліції, міністром фінансів — колишній міністр охорони здоров'я.

Чимало претензій викликала кандидатура нового міністра економіки Лучезара Богданова. За результатами журналістських розслідувань, в період, коли Богданов очолював Наглядову раду Болгарського банку розвитку, цей банк виділив 500 мільйонів левів, або третину свого кредитного портфеля — компаніям, близьким до Руху за права і свободи.

Таке «оновлення» уряду навряд чи могло задовольнити мітингувальників.

Тож протести продовжилися. У п'ятницю маніфестанти заблокували в будівлі телебачення голову парламентської фракції ГЄРБ Даніелу Доріткову, яку довелося звільняти за допомогою поліції.

А у суботу 25 липня тисячі соціалістів взяли участь у святкуванні чергової річниці Установчого з'їзду Болгарської соціал-демократичної партії, що відбувся у 1891 році.

Через коронавірус акція вперше відбувалася у столиці, і гасла, з якими йшли учасники соціалістичної маніфестації, збігалися з гаслами антиурядових акцій.

Перевибори на користь Росії

Нинішні протести поволі викликають аналогії з подіями семирічної давнини, коли Болгарію охопила хвиля протестів, яка тривала з 14 червня 2013 по 22 липня 2014 року.

Хоча вони і менші за чисельністю, але занадто багато спільних рис, починаючи від особи, що викликала протест.

Тоді все почалося з того, що парламент дав згоду на призначення Деляна Пеєвського — того самого, який став причиною нинішніх протестів, — на посаду керівника Державної агенції національної безпеки (ДАНС).

Близько 10 тисяч вийшло на вулиці Софії, скандуючи «Мафія» та «Відставка».

Протести 2013-2014 років завершилися відставкою уряду Орешанського, створеного болгарськими соціалістами разом із партією Паєвського ДПС, а згодом і парламентськими виборами, на яких перемогла партія ГЄРБ Бойко Борисова. Втім, це не завадило па ДПС де-факто залишитися при владі.

ДПС — це не просто партія, яка представляє інтереси етнічних турок, це — своєрідне осердя олігархічного режиму, що склався в Болгарії протягом останніх років. За будь-яких розкладах ця партія залишається у виграші, отримуючи солідні дивіденди за підтримку тієї чи іншої переможної сили.

Що буде, якщо й цього разу усе завершиться достроковими парламентськими виборами?

Проблема полягає в тому, що після протестів 2013-2014 років у Болгарії так і не з'явилося політичної сили, яка би базувалася на громадянській ініціативі і не була пов'язана з олігархами.

У цього є чимало причин — в тому числі трудова міграція, внаслідок якої економічно активніша і молодша частина нації залишає країну, в той час як залишаються люди соціально інертні.

Саме тому повернення до влади соціалістів — а так наразі виглядає найімовірніший результат позачергових виборів — не здатне радикально змінити ситуацію в країні, адже за ними тягнеться не менший корупційний шлейф, аніж за ГЄРБ.

Разом із тим, не виключено, що зовнішньополітичний курс Болгарії може стати більш проросійським.

Не випадково на антиурядових акціях соціалістів, що проводилися окремо від основного протесту, були помічені й російські прапори.

А тому, якщо дивитися з позицій українських інтересів, то попри співчуття антикорупційній боротьбі болгар, прихід до влади соціалістів навряд чи піде на користь нашій країні.

Артем Филипенко, завідувач сектора досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень

Джерело