Після тривалого затишшя до Кишинева знову повернулися гучні протести.
Минулими вихідними кілька сотень людей (деякі спостерігачі нарахували до двох тисяч) зібралися під стінами молдовського парламенту, аби висловити своє невдоволення арештом генерального прокурора Александра Стояногло.
Молдовська столиця бачила і набагато масштабніші акції, але тут важливий був сам привід для мітингу.
Уся Молдова в режимі онлайн спостерігала за тим, як 5 жовтня відбувався арешт генпрокурора.
Стояногло був затриманий працівниками Служби інформації та безпеки за 20 хвилин до початку брифінгу. Тим часом прокурор Віктор Фуртуне, який, власне, і порушив кримінальну справу проти генпрокурора, встиг розповісти журналістам, що вона розпочата за чотирма статтями: зловживання службовим становищем, перевищення посадових повноважень, пасивна корупція і дача неправдивих свідчень компетентним органам.
Арешт Стояногло став сенсацією, але не несподіванкою. Та одночасно він дав можливість проросійській опозиції піти у контрнаступ.
Після того як партія президентки Маї Санду «Дія і солідарність» (PAS) отримала у липні перемогу на парламентських виборах і сформувала уряд, нова політична команда взяла курс на очищення державного апарату від призначенців часів панування Демократичної партії та соціалістів.
Спершу замінили державних секретарів у міністерствах. З деякими іншими посадами все виявилося не так просто – на заваді ставали норми законодавства.
Проте, маючи парламентську більшість, в PAS пішли цілком логічним шляхом: якщо норми закону забороняють щось зробити – зміни закон.
Так, статус керівників Державної податкової і Митної служб був змінений з «державного службовця» на «осіб, які виконують відповідальні державні посади». Тепер призначати чи знімати їх з посади буде уряд за пропозицією міністра фінансів.
Також парламент отримав право звільняти керівництво таких регулюючих органів: Національного агентства регулювання в енергетиці, Нацкомісії фінансового ринку, Ради телерадіо, Ради конкуренції і Нацагентства вирішення спорів.
Щоправда, не всі новації були схвально сприйняті громадянським суспільством.
Так, представники Transparency International піддали критиці поправки до закону про Національний центр боротьби з корупцією (НЦБК), згідно з якими директора центру призначатимуть без конкурсу: висунути кандидата зможуть не менше 20 депутатів, а парламент повинен буде більшістю голосів його затвердити.
На думку Transparency International, подібні зміни порушують принцип поділу влади, а директор НЦБК, обраний на основі конкурсу, викликає у суспільства більше довіри.
Крім того, 13 неурядових організацій закликали депутатів парламенту утриматися від надто швидкого ухвалення законопроєктів без проведення публічних слухань.
Втім, на боці правлячої партії – набагато вагоміший аргумент. У суспільстві зберігається попит на очищення влади і боротьбу з корупцією, яка на практиці виглядає як боротьба з окремими персонами, які тією чи іншою мірою уособлюють попередній режим, сумнозвісний своєю корумпованістю.
Про можливість заміни Александра Стояноглу Мая Санду заявила ще до свого обрання президенткою Молдови.
Основною претензією до генпрокурора була відсутність прогресу в розслідуванні справи про крадіжку з банківської системи Молдови суми, еквівалентної 1 млрд доларів США.
Також слід нагадати, що у листопаді 2019 року саме намагання Санду змінити правила призначення генпрокурора стало причиною оголошення вотуму недовіри її уряду і розвалу коаліції між блоком ACUM та соціалістами.
Призначення Стояногло відбулося вже в умовах перебування при владі уряду, контрольованого проросійським президентом Ігорем Додоном. Тож вважати Стояногло своєю людиною Санду підстав не мала.
Так само мало підстав було вірити, ніби Стояногло може очолити «хрестовий похід» проти корупції.
У червні 2020 року генпрокурор сприяв виходу з в’язниці бізнесмена В’ячеслава Платона, який був ув’язнений на 19 років за звинуваченням у причетності до відмивання грошей. І цей епізод Стояногло також згодом пригадають.
Критика генпрокурора з боку президентки та її команди посилилася після перемоги PAS на виборах.
За ініціативою правлячої партії були внесені поправки до закону «Про прокуратуру», які спрощують процедуру звільнення генерального прокурора. Зокрема, запроваджується механізм оцінки генпрокурора та його дисциплінарної відповідальності.
Стояногло не забарився з відповіддю, звинувативши Санду в тому, що та на засіданні Вищої ради безпеки вимагала від нього порушення кримінальних справ проти лідерів опозиції.
Поступово генпрокурор перетворювався на політичну фігуру, проводячи брифінги і роблячи політичні заяви.
5 жовтня зранку відбулося екстрене засідання Вищої ради прокурорів, яка розглянула скаргу депутата PAS Ліліана Карпа на Стояногло. Карп і запропонував почати кримінальний процес проти генпрокурора. Він звинувачував генпрокурора у такому:
- у 2012 році Стояногло як депутат парламенту вніс до закону «Про боротьбу з відмиванням грошей» фразу, яка дозволила відмити через молдовську банківську систему гроші за схемою «ландромат» (у причетності до якої звинувачували В’ячеслава Платона);
- на дружину генпрокурора були оформлені дві компанії, що належали Платону;
- прокуратура незаконно відмовилася від звинувачень на адресу Платона;
- Генпрокуратура виплатила допомогу по звільненню ексглаві Прокуратури з боротьби з оргзлочинністю і особливих справ, хоча той перебував під слідством.
З цих чотирьох звинувачень мінімум два викликають питання.
Навіть якщо Стояногло і умисно вніс правки до закону, стаття 71 Конституції Молдови чітко говорить, що депутат не може бути підданий переслідуванню або притягнений до юридичної відповідальності за голосування.
А звинувачення проти дружини генпрокурора побудовано на матеріалі українського ресурсу from-ua.com, що виглядає доволі сумнівно.
Ці чи інші звинувачення стали основою порушення кримінальної справи, але факт залишається фактом: Стояногло усунений з посади, замість нього призначений в.о. генпрокурора.
Арешт генпрокурора, тим більше – такий театрально організований, дав проросійській опозиції в особі соціалістів та комуністів можливість розпочати контрнаступ.
А на додачу на підтримку арештованого генпрокурора пройшов мітинг і в столиці Гагаузької автономії Комраті.
Стояногло – гагауз, і це звільнення його одноплемінники, схоже, сприймають за принципом «наших б’ють». Цю тему підхопили російські медіа. «Независимая газета» вже жахає заголовками типу «Молдова отримала друге Придністров’я», «Арешт прокурора розколює Молдову за етнічним принципом».
Наразі суд призначив Стояногло перебування перед домашнім арештом. Але його справа ще залишатиметься у фокусі уваги.
Дії Маї Санду мають чимало прихильників.
Суспільний попит на антикорупцію та очищення влади є, і намагання його задовольнити дозволяє вживати аргументи на кшталт «з корупцією не борються у білих рукавичках».
Тим більше, що в суцільно корумпованій системі важко не потрапити в ціль – високопосадовця, причетного до якихось схем.
Але як уникнути спокуси використовувати боротьбу з корупцією як універсальний політичний інструмент?
Артем Филипенко,
завідувач сектора досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
© 2005—2024 S&A design team / 0.015Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я» |