«Ми зустрілися у Відні для того, щоб забезпечити екологічно збалансоване управління ресурсами басейну ріки Дунай» — такою була ідея конференції міністрів країн-учасниць Конвенції із захисту річки Дунай, яка відбулася 16 лютого. Про головні результати цього міжнародного форуму ми попросили розповісти виконавчого секретаря Міжнародної комісії з захисту Дунаю пана Філіпа ВЕЛЛЕРА.

— Домовленість про узгоджені дії щодо поліпшення стану води в найбільшому міжнародному басейні планети стала дуже важливою подією. Конференція мала широкий резонанс не тільки в регіоні басейну Дунаю, а й у всьому світі. Ми отримали відгуки з Ванкувера, Ефіопії, Малайзії, інших країн. Це був вельми представницький форум на рівні міністрів чи їхніх заступників усіх 14 країн-учасниць Міжнародної комісії з захисту Дунаю. У конференції взяли участь міністри водного господарства країн басейну річки — Австрії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Німеччини, Угорщини, Чорногорії, Республіки Молдова, Румунії, Сербії, Словаччини, Словенії, України, а також Європейської комісії.

Головною подією заходу стало прийняття Плану управління басейном річки Дунай, у якому визначені конкретні кроки щодо поліпшення стану навколишнього середовища річки та її приток, які повинні бути реалізовані до 2015 року. План містить не просто заходи, а й технічний бік їхньої реалізації. Він створювався за басейновим принципом і відповідає ключовим вимогам Водної рамкової директиви Європейського співтовариства.

Іншою дуже важливою подією конференції стало прийняття «Дунайської декларації» — політичного документа, який забезпечує схвалення і підтримку плану на рівні держав. Це означає, що за потреби можна чинити навіть деякий політичний тиск, необхідний для реалізації того чи іншого пункту програми.

— Чим відрізняється прийнятий конференцією План управління басейном річки Дунай від інших заходів, до яких вдалася комісія раніше?

— У цьому плані мова йде не про окремі заходи, що вживаються в якійсь окремій державі. Всі пункти плану узгоджені і скоординовані країнами-учасницями Дунайської комісії і будуть здійснюватися у тісній кооперації з партнерами. Тобто йдеться не про власні інтереси кожної з країн, навпаки — учасники Дунайської конвенції беруть на себе відповідальність за ситуацію в усьому Дунайському басейні загалом. Ця спільна робота буде набагато значущішою й ефективнішою та забезпечить додатковий синергетичний ефект — ефект узгодженої взаємодії всіх частин єдиної системи.

— Як ви оцінюєте участь України в підготовці плану?

— Пан Гурський (Дмитро Гурський — заступник міністра навколишнього природного середовища України. — Прим. Ред.) і в цілому українська делегація добре представили Україну на зустрічі міністрів. Але, думаю, ще важливішою була робота з підготовки пропозицій плану, проведена як урядом, так і на рівні експертів. Пропозиції і заяви, зроблені українською стороною, свідчать про глибоку зацікавленість країни в поліпшенні екологічної ситуації і про її готовність до ефективної міжнародної кооперації.

Потрібно відзначити, що Україна не є членом ЄС і тому не повинна в обов'язковому порядку здійснювати заходи Плану управління басейном річки Дунай. Але, і це підкреслювалося в заяві української сторони, країна намагається вже цього року розпочати процес підготовки до вступу у Європейське співтовариство. Ну а з моменту початку цього процесу всі положення європейського законодавства стають для України обов'язковими. Представники української делегації висловили задоволення тим, що в рамках Дунайської комісії Україні поступово вдасться наблизитися до вимог європейських норм і законодавства. Багато в чому ці положення були узгоджені й обговорені під час підготовки заходів, пов'язаних із Планом управління басейном річки Дунай.

— Чи вдається Україні в рамках підготовки Плану управління басейном річки Дунай та інших заходів у рамках Міжнародної комісії з захисту Дунаю досягти рівня інших європейських держав?

—Думаю, цього поки що сказати не можна. Незважаючи на те, що в України, Молдови, Боснії і Герцеговини та Чорногорії є явне прагнення досягти такого рівня, існує ще ціла низка елементів роботи, які, як і раніше, не виконані. Саме ця тема активно обговорювалася на конференції. Краї-нами-учасницями Міжнародної комісії з захисту Дунаю були висловлені підтримка такого прагнення і побажання, щоб ці держави якнайшвидше досягли рівня країн Європейського співтовариства.

Ми очікуємо від України, що дуже багато чого з цієї програми буде зроблено в партнерстві і кооперації з іншими країнами. Дуже важливо також, щоб на політичному і законодавчому рівнях було досягнуто узгодження українського законодавства з вимогами законодавства ЄС, що вже саме по собі призведе до поліпшення діяльності з захисту навколишнього середовища.

— Вам добре відомо, що українські міста дельти Дунаю — Ізмаїл, Вилкове, Кілія, Рені та багато інших населених пунктів страждають у результаті сильного забруднення води, яку жителі цього регіону змушені використовувати як питну. Які конкретні заходи щодо поліпшення якості води передбачаються планом для цього регіону?

— Всі заходи, передбачені Планом управління басейном річки Дунай, так чи інакше спрямовані на зниження вмісту отруйних і шкідливих речовин у дунайській воді. Саме в цьому і полягає головна перевага плану, що робляться не окремі спроби, а об'єднаними зусиллями всіх країн виконується цілий комплекс узгоджених і добре продуманих заходів. Наприклад, уже вступили в дію і до кінця року почнуть працювати на повну потужність нові очисні споруди в Будапешті. Це дозволить значно знизити вміст органічних речовин і харчових відходів у воді і тим самим помітно поліпшити екологічну ситуацію на величезній ділянці Дунаю. Будівництво очисних споруд украй необхідне і передбачене для населених пунктів, у яких мешкає понад 10 тисяч осіб, у таких країнах, як Румунія, Болгарія й Україна, з тим щоб стічні води скидалися в Дунай тільки після очищення.

Ціла система очисних споруд і міських каналізацій буде створюватися в кількох сотнях населених пунктів Румунії. Передбачено заходи щодо збору й очищення стічних і технічних вод. Найважливіший пункт цієї системи — очисні споруди для Бухареста, які повинні стати до ладу до 2017 року. Велика частина підготовчих робіт уже виконана, зроблені солідні інвестиції в цей проект. Як підтверджують експерти, саме цей проект дозволить домогтися як поліпшення якості води в дельті Дунаю, так і умов життя мешканців Чорного моря.

Інший пункт великої міжнародної програми, який напевно буде мати дуже важливе значення для України, — це активне впровадження на всіх споживчих ринках країн-учасниць мийних засобів, які не містять фосфатів, що зараз на європейському рівні обговорюється дуже активно. Ми сподіваємося, що в найближчому майбутньому Україна також приєднається до цих планів. Хоча, на думку самих українських спеціалістів, буде потрібно деякий час і зусилля, щоб домогтися затвердження такого положення на законодавчому рівні.

— Чи передбачена Планом управління басейном річки Дунай компенсація негативного впливу на навколишнє середовище в результаті антропогенної діяльності?

— Це дуже важливий аспект програми. Розроблені заходи щодо подолання тих перешкод на шляху річки, які виникли в результаті будівництва різноманітних технічних споруд, дамб, штучних водойм, шлюзів. Для відновлення шляхів міграцій риб деякі з них можуть і повинні бути відкриті, перенесені чи реконструйовані, наприклад, у районі Залізних Воріт.

Сільське господарство — одна з галузей, де в усьому Дунайському басейні дуже багато чого потрібно зробити. Необхідно провадити роботу з фермерами і господарями лісових і сільськогосподарських угідь: вони повинні організувати своє виробництво так, щоб це не призводило до забруднення річки.

Отримано згоду і визначені регіони в різних країнах, де будуть відновлюватися заплавні луки і річкові долини, які відрізані від системи самої річки. Заплановано цілу низку заходів, пов'язаних, наприклад, з різними островами на Нижньому Дунаї чи в його дельті, де природної заплавні луки повинні бути возз'єднані із системою річки і реставровані. Повинен відзначити, що в цьому сенсі ситуація в Україні виглядає набагато краще, ніж в інших країнах Дунайського басейну.

Ця робота дуже актуальна також і для регіону Тиси. Сьогодні добре відомо, що саме зберігання заплав у їхньому природному стані, відновлення і возз'єднання їх із річкою є найкращими заходами для захисту від повеней. У такому випадку зберігається природний перерозподіл водних мас, не допускається підняття рівня води в невеликих гірських потоках, і тим самим знижується загроза затоплення населених пунктів. Необхідно також продуманіше, екологічно раціональне використання лісових і земельних угідь. Наприклад, необхідно припинити вирубування високогірних лісових масивів, що є однією з причин затоплення населених пунктів, які лежать нижче. Потрібна також належна система збирання відходів від переробки лісу—так, щоб вони не забруднювали річки і гірські потоки.

Всі ці заходи передбачені як у Плані управління басейном річки Дунай, так і в додатковому Плані протипаводкової діяльності 17 суббасейнів Дунаю.

— Відомо, що однією з найсерйозніших проблем забруднення навколишнього середовища і відповідно якості води в Дунаї є скидання жителями прибережних міст різних побутових відходів безпосередньо в ріку...

— Думаю, як для України, так і для Румунії ця проблема дуже актуальна. Сьогодні в прибережних населених пунктах цих країн просто не існує системи централізованого збору і переробки відходів. Під час реалізації проекту на Тисі в населеному пункті Великий Бичків ми переконалися, що відсутність такої системи лежить в основі більшості проблем забруднення Тиси. У країн Європейського співтовариства є успішний досвід з переробки сміття і відходів, і важливо, щоб ця система якнайшвидше була впроваджена й розвивалася в Україні. На конференції ми коротко обговорювали цю проблему з паном Гурським, заступником міністра з захисту навколишнього середовища. Вже є згода фірм, які будуть підтримувати впровадження такої системи. Успішно проведений торік демонстраційний проект у селищі Великий Бичків показав, що такий підхід дає можливість місцевій адміністрації набагато ефективніше справитися з цією проблемою.

«Два береги — одна чиста Тиса» — таким було кредо цього транскордонного українсько-румунського проекту, який об'єднав два береги Тиси, два населені пункти і два народи в єдиному прагненні захистити річку і врятувати її для майбутніх поколінь. Основною метою проекту була боротьба з небезпечними органічними забрудненнями, а також забрудненнями значними побутовими відходами. Завдяки об'єднаним зусиллям місцевої адміністрації, школярів, а також усіх зацікавлених учасників проекту була розчищена берегова зона в селищі Великий Бичків. Учасники проекту за допомогою новітніх технологій розробили і впровадили систему збору і переробки пластикових пляшок. У рамках здійснення проекту був відреставрований і відновлений гірський потік Скородний. Вчені Інституту гідробіології, які застосували для цієї мети свої нові технології, а також учасники проекту сподіваються, що в майбутньому в гірський потік Скородний повернеться форель, яка покинула його через забруднення. Як бачимо, у цьому проекті віддзеркалені практично всі проблеми будь-якого з регіонів дельти Дунаю.

— Наскільки мені відомо, була ідея продовжити цю роботу в інших населених пунктах Закарпаття.

— Подібний проект готується до старту в селищі Дротинці Виноградівського району Закарпатської області. Буквально цими днями вирішувалося питання його фінансування. Схоже, що менеджмент проекту візьме на себе Фонд дикої природи (WWF) разом з місцевою адміністрацією. Є ідея восени наступного року зібрати в цьому регіоні політиків високого рангу з України, Румунії, Словаччини, Угорщини і Сербії, які на місці змогли б переконатися в ефективності системи, звернути до неї увагу і надати їй подальшу підтримку.

— Яким усе ж був найважливіший висновок, зроблений учасниками конференції?

— Один з головних висновків конференції, і багато міністрів навколишнього середовища підкреслювали це у своїх виступах, була констатація тези про те, що збереження неповторної природи Придунав'я і доброї якості води — основа для поліпшення економічної ситуації по всьому басейні річки Дунай.

До того ж це абсолютно не суперечить економічному розвитку того чи іншого регіону, якщо все робиться обдумано і відповідно до встановлених норм. Щоправда, у сучасній історії Дунаю відомі приклади, коли прийняття невірних рішень чи дій без урахування вимог навколишнього середовища призводили до екологічних конфліктів або втрат. Але це зовсім не неминучий елемент економіки. Якщо всі ми будемо діяти правильно, а таку діяльність передбачає План управління басейном річки Дунай, то обидві сторони — і економіка, і навколишнє середовище — будуть тільки у виграші.