Скільки доводиться працювати тому, хто обіймає посаду керівника? А якщо ще врахувати, що ця людина має неспокійну вдачу?.. Робочий день сільського голови часом не обмежений. Саме до такої категорії сільських голів відноситься Валентина Іванівна Поплавська.

Дубинівську громаду очолила вона дев’ять років тому. Після роботи економістом в СВК «Колос» спочатку на новому місці було незвично. Там все-таки були конкретні обов’язки, чітко визначений робочий час. Економічна освіта знадобилася і на новій посаді. Особливо тоді, коли почали розпайовувати майно та землі сільгоспкооперативу. Та й тепер найчастіше до сільського голови звертаються люди із земельними питаннями. Особливо актуальним залишається виготовлення актів на право приватної власності на земельні ділянки для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та ведення селянського господарства. На сьогоднішній день понад 80 відсотків мешканців села вже мають такі документи. Робота з цього питання триває.

– Проблемним є й те, що в селі немає єдиного агроформування. Відносини сільради з окремими керівниками сільгосппідприємств бажають бути кращими. Не завжди вдається знаходити спільну мову, – бідкається Валентина Іванівна.

А шукати взаєморозуміння їй є з ким. На території двох сіл, які входять до сільради, живе 1560 осіб. Причому більшість з них – пенсіонери. Через відсутність робочих місць майже з кожної п’ятої хати люди працездатного віку виїхали на заробітки.

Щоб якось підтримати співгромадян поважного віку, сільський голова разом із місцевими медиками взимку об’їжджали їхні домівки та багатодітні родини. Фельдшер оглядала діток, дідусів та бабусь, привозила необхідні ліки, давала поради, а Валентина Іванівна вислуховувала їхні скарги, побажання.

– Часто таким людям дуже важливо просто поспілкуватися, повідати про своє життя-буття, – говорить Валентина Іванівна, – вони ж, як малі діти. До стареньких особливий підхід потрібен.

І вона його знаходить. Щоб вирішити назрілі питання, вивчити потреби людей, раз на тиждень працівники сільради разом із головою виїжджають до Слюсаревого. Саме перед таким прийомом на середині шляху нам вдалося перехопити Валентину Іванівну і сфотографувати.

– Вам ще пощастило, – говорить голова районної ради Микола Васильович Баюл. – Застати Дубинівського сільського голову у кабінеті дуже важко. Вона завжди в дорозі, завжди в клопотах та турботах.

До речі, Микола Васильович дуже високо оцінив роботу Валентини Поплавської. І його оцінка цілком заслужена. Дубинівська сільська рада не раз ставала переможцем районного та обласних конкурсів на кращий санітарний стан та благоустрій територій. Нагороджувалася цінними подарунками. А головне те, що в ці села приємно приїжджати. Навіть тепер, коли не вистачає коштів, коли кількість працездатних жителів зменшилась, тут завжди прибрано, дерева побілені, доглянуті, кущі підрізані, бур’яни скошені. Нерідко можна бачити, як працівники сільради разом із головою прибирають біля Будинку культури або в сільському скверику.

Клопочеться сільський голова закладами культури, ФАПами, дитсадками. У минулому році на Дубинівському ФАПі замінили вікна на сучасні – пластикові. А в Слюсарівському поставили і двері, і вікна. Радіє сільський голова, що наприкінці 2009 року одержали маленький автомобіль «швидкої допомоги». Проблема тільки в тому, що ніяк не можна пройти техогляд, і що на цей автомобіль ще відсутнє фінансування.

– Взагалі те, що ще не прийнято бюджет, дуже гальмує роботу, – скаржиться Валентина Іванівна. – Є чимало питань, які потребують негайного вирішення, через брак кошт, їх не можна зрушити з місця. Зокрема, й з цим автомобілем.

Непокоїть сільського голову й те, що велике приміщення Будинку культури не опалюється. Взимку тут практично не можна працювати. А в ньому ще ж розташовані і бібліотека, і музей, і спортзала.

Питання водозабезпечення тут вирішено на місцевому рівні. У Дубиновому є 350 колодязів та одна водонапірна вежа, яка забезпечує питною водою школу, дитсадок та 30 дворів. У Слюсаревому теж є 129 криниць.

Чесно кажучи, те, що сільський голова точно пам’ятає кількість колодязів, трохи навіть здивувало. Адже, якщо вона знає не тільки кількість мешканців, а й те, що серед них, скажімо, у Дубиновому, 300 пенсіонерів, та 9 багатодітних сімей, та ще й в кого є колодязь, а в кого немає, отже, вона не просто обіймає посаду голови, а живе турботами та проблемами усіх і кожного зокрема.

Саме тому, як сказала сама Валентина Поплавська, у неї робочий день часом не обмежений.

– Хіба я можу не вислухати людину, якщо вона зупинила мене по дорозі на роботу, чи не візьму слухавку тільки тому, що мені телефонують вже за північ? Якщо людина телефонує, то їй потрібно. От і виходить, що де б я не була, що б не робила, не перестаю бути, як кажуть, при виконанні своїх обов’язків, – сказала ця шанована жінка, не байдужа до життя земляків.