– Уже й весна настала, більшість корів розтелилася, а от ціни на молочну продукцію не падають.

– Та де там, навпаки, зростають з кожним днем.

Таку розмову почула цими днями на базарі. А потім подумала, що немає нічого дивного в тому, що молоко, сир, сметана стають дорожчими. Адже кількість худоби з кожним роком зменшується. Тож звідки братися продукції?

Якщо пару десятків літ тому в колективних господарствах Ширяївського району утримувалося до 18 тисяч голів корів, то нині в агроформуваннях цього ж району нараховується трохи більше 1500.

Закономірно, що при зменшенні кількості продукції зростає ціна.

Виходячи з цього, держава мала б стимулювати тих, хто ще займається тваринницькою галуззю, а ми, звичайні споживачі, шанувати тих, хто й сьогодні сповна віддається важкій роботі на фермах. Нині в Ширяївському районі всього декілька господарств, де ще серйозно ведеться тваринницька галузь. Це ПСП «Маяк», керує яким Микола Захар’єв, СТОВ «Новоандріївське», яке очолює Віталій Лисенко, ТОВ «Батьківщина», де директором Володимир Володівщук та СТОВ «Мар’янівське». Керівник цього господарства Володимир Миколайович Гамарц дуже кваліфіковано підходить до тваринництва. На сьогоднішній день в чотирьох добре підготовлених приміщеннях утримується 280 корів та 100 нетелів. Тут для них створені хороші умови. Тваринам тепло і ситно. І про все це подбали працівники ферми спільно із директором товариства. А першу роль в організації всіх робіт відіграє завідувач ферми Сергій Миколайович Саблюк. Він не тільки добре знає свій колектив, вміє правильно розставити людей на виробничих дільницях, а ще й ретельно стежить за точним виконанням всіх виробничих процесів. Чи то йде силосування, чи ремонт приміщень, чи роздача кормів, чи доїння, Сергій Миколайович всюди уважно, по-господарському, подивиться.

Завдяки йому на фермі підібрався хороший колектив. Тут кожен старанно робить свою справу і вболіває за загальний результат. Старші доярки навчають молодших. Наприклад, молода Оксана Фіщук та її подруги завжди дослухаються до порад досвідчених колег Людмили Катернюк, Олени Щавінської, Євдокії Цуркан, Люсі Мокрій, Тетяни Лавринюк, які віддані своїй справі по двадцять і більше років. Кінець зими для працівників ферми найважчий, адже в цей період йде розтелення. Тобто клопотів і відповідальності дуже багато, а про велике молоко ще говорити не доводиться. Та й в цей час надої в окремих групах сягають десяти кілограмів молока від корови на добу. Щоранку з «Мар’янівського» відправляється до Одеси по 1200 – 1300 кілограмів молока. Це результат спільної праці всього колективу тваринників, зооветспеціалістів і керівництва як ферми, так і усього господарства. На сьогодні вже близько половини корів розтелилось. Коли ж розтелення закінчиться, валовий надій збільшиться вдвоє. А це означає, що щоденно в касу господарства надходитиме свіжа копійка.

Не відстають від доярок і телятники Сергій Логвиненко та Григорій Шаров. За цими тваринниками закріплено 210 голів молодняка великої рогатої худоби. Вони все роблять для того, щоб поголів’я було сите і доглянуте.

Надійними помічниками як доярок, так і телятників є фуражири Сергій Бєлінський, Сергій Щепаняк, Валентин Новицький, Олег Савченко. Всі вони заслуговують на добрі слова, вони без будь-яких затримок підвозять з току на ферму корми, виконують інші внутрігосподарські роботи.

Усі працівники ферми, зокрема завідувач, спеціалісти та керівник господарства – однодумці. І саме це допомагає їм навіть в дуже складний період домагатися добрих результатів. Саме старанність всіх допомогла не тільки зберегти галузь, а ще й розвивати її. А робити це непросто. Адже не раз доводилося зазнавати збитків, шукати не тільки засоби виробництва, а й куди збувати продукцію. І вони всі ці випробування пройшли з честю. Не все так просто і сьогодні, та можна бути упевненими, що й нинішні труднощі будуть подолані, бо тут працюють однодумці й ентузіасти своєї справи.