На календарі – березень. Зима нині видалася затяжною. І якби не було стабільності у роботі комунальних підприємств Ізмаїла, зокрема КП «Тепломережа Ізмаїлтеплокомуненерго», ще невідомо, як жилося б городянам.

Ми не допустили збоїв у теплопостачанні, незважаючи на те, що в окремі дні температура опускалася до мінус 20. Почнемо з того, що підприємство, всі його служби вчасно і всебічно підготувалися до зими. Додамо: усе, що було під силу підприємству, зробили і для впровадження енергозберігаючих технологій. Були встановлені частотні регулятори на багатьох міських котельнях, замінили застаріле насосне обладнання на більш досконале. Причому змогли обрати для себе найоптимальніші варіанти завдяки зв'язкам з однією з німецьких фірм. Її співробітники приїхали до нас і допомогли провести обстеження, запропонували найбільш економічні та ефективні варіанти.

Впровадження енергоощадних технологій і заміна обладнання обійшлися підприємству у 100 з лишком тисяч гривень, які вже встигли окупитися. З початку сезону, за останніми даними, зекономлено у межах 170 тисяч кіловат-годин електроенергії.

Ми підготували пакет документів щодо ґрунтовної реконструкції обладнання і систем. Він ще у минулому році був узгоджений в облдержадміністрації і відправлений до Києва. Ціна питання – 5 мільйонів 600 тис. грн. Така сума непід'ємна ні для підприємства, ні для Ізмаїла, ні для області. Вся надія на Київ. Але там документи, судячи з усього, застрягли. Хоча, як відомо з повідомлень преси, міжнародні співтовариства виділяли у вигляді грантів чималі суми для того, щоб надати у цьому питанні Україні допомогу. І цілком резонні запитання, які сьогодні задають народні депутати під час сесійних засідань, – де гроші, на що вони витрачені?

Звичайно ж, не найкращим чином сьогодні позначається і відсутність бюджету на рік нинішній, у якому можна було б закласти суми, зокрема необхідні для реконструкції тепломережі в Ізмаїлі.

Упевнений, всі ці мільйони окупилися б дуже швидко. Більше того, це дало б можливість істотно знизити тарифи на опалення. Ми були змушені їх підняти наприкінці 2008 року у зв'язку із зростанням цін на всі складові. До речі, мені, наприклад, не зовсім зрозумілий принцип формування тарифів як на газ, так і на електроенергію, для таких підприємств, як наше. Ціна на енергоносії для нас у середньому у 2,5 раза вища, ніж для рядових споживачів. Звичайно, ті, хто перейшов на автономне опалення, одержує цю послугу за нижчою ціною. У зв'язку з цим хотів би сказати ось що. На мій погляд, на рівні самої держави ведеться не зовсім правильна політика, за якої ми, як оптовики, поставлені у важчі умови, ніж окремі споживачі.

У зв'язку із цим згадую сказане нашими гостями з Німеччини, що у їхній країні все не так, як у нас – для потужних споживачів, як і оптовиків, існують істотні знижки, що дозволяє їм забезпечувати дешевшу роботу систем і не допускати кустарщини. Хотілося б вірити, що на рівні держави переглянуть підходи до формування цін.

Ну, а поки що ми, як кажуть, маємо те, що маємо.

А маємо, на жаль, на даний час, заборгованість з платежів населення у розмірі 5,5 млн грн, і самі винні ВАТ «Одесагаз» 2,4 мільйона. І тільки завдяки підтримці в.о. міського голови Ірини Рудніченко і розумінню ситуації начальником управління експлуатації газового господарства Миколою Біляєм місто досі не відключено від системи газопостачання. На жаль, у порівнянні з минулим роком відсоток неплатежів значно зріс, у чому, на мій погляд, чималу роль зіграло не тільки зростання ціни на опалення (воно, до речі, було проведено з дотриманням всіх необхідних норм, перевірено у вищих інстанціях, зокрема і в Антимонопольному комітеті країни, які не знайшли тут нічого крамольного), але і певна деструктивна робота, яка провадились багатьма депутатами міськради, які створили так звану тимчасову контрольну комісію щодо перевірки тарифів на тепло ще влітку минулого року. Комісія пообіцяла доповісти про підсумки перевірки через місяць, у вересні. Проте і досі не доповіла про це. Мабуть, тому, що доповідати немає чого. На сесії міськради, яка проходила у лютому, планувалося заслухати голову комісії, однак він сам на сесію не з'явився, питання знову було відкладено.

Я це кажу для того, щоб пояснити, як прагнення деяких депутатів «попіаритися» перед виборцями заважає і навіть шкодить справі. Адже деякі люди вірять, наприклад, тому, що платити за однією із складових двоставкового тарифу не треба. У підсумку потім за рішенням судів змушені гасити великі суми боргів, бо суди, які підтверджують правомірність установлених нами тарифів, залишаються на боці закону, на нашому боці.

І нам залишається тільки сподіватися на те, що будь-який городянин правильно оцінить ситуацію і не буде піддаватися на розмови окремих осіб.