«Ми зустрілися у Відні для того, щоб забезпечити екологічно збалансоване управління ресурсами басейну річки Дунай». Такою була головна ідея конференції міністрів країн-учасниць Конвенції щодо захисту річки Дунай, яка відбулася у лютому цього року. Про головні підсумки цього міжнародного форуму ми попросили розповісти виконавчого секретаря Міжнародної комісії щодо захисту Дунаю пана Філіпа ВЕЛЛЕРА.

– У конференції взяли участь міністри водного господарства країн басейну річки Дунай – Австрії, Боснії, Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Німеччини, Угорщини, Чорногорії, Республіки Молдови, Румунії, Сербії, Словаччини, Словенії, України. Прибула делегація Європейської Комісії.

Головною подією конференції стало схвалення та прийняття Плану управління басейном річки Дунай, у якому визначені конкретні заходи щодо поліпшення стану навколишнього середовища річки та її приток, котрі повинні бути реалізовані до 2015 року.

Іншим дуже важливим пунктом стало ухвалення «Дунайської декларації» – політичного документа, що забезпечує схвалення та підтримку Плану на рівні держав.

– Чим відрізняється План управління басейном річки Дунай прийнятий конференцією, від інших кроків, до яких вдавалася Комісія раніше?

– Усі заходи Плану узгоджені та скоординовані країнами-учасницями Дунайської комісії і будуть здійснюватися у тісній кооперації з іншими партнерами. Учасники Дунайської Конвенції беруть на себе відповідальність за ситуацію в усьому басейні річки.

– Як Ви оцінюєте участь України у підготовці Плану?

– Пропозиції та заяви, зроблені українською стороною, свідчать не лише про глибоку зацікавленість України у поліпшенні екологічної ситуації, але й про готовність до ефективної міжнародної кооперації.

Україна, не будучи членом ЄС, не повинна в обов'язковому порядку здійснювати заходи Плану управління басейном річки Дунай. Але ж ця східноєвропейська держава декларує євроустремління. З початку процесу приєднання до Євросоюзу усі положення європейського законодавства стають для України обов'язковими.

– Вам добре відомо, що українські міста дельти Дунаю – Ізмаїл, Вилкове, Кілія, Рені та багато інших населених пунктів – страждають через сильне забруднення води, яку жителі Придунав’я змушені використовувати для пиття. Які конкретні заходи щодо поліпшення якості води передбачаються Планом для цього регіону?

– До кінця року почнуть працювати на повну потужність нові очисні споруди у Будапешті. Це дозволить значно знизити вміст органічних речовин та харчових відходів у воді, і тим самим помітно поліпшити екологічну ситуацію на величезній ділянці Дунаю.

Ціла система очисних споруд та міських каналізацій буде створюватися у декількох сотнях населених пунктів Румунії. Найважливіший пункт цієї системи – очисні споруди для Бухареста, які повинні запрацювати до 2017 року.

Інший пункт великої міжнародної програми, гадаю, дуже важливий для України, – це активно обговорюване впровадження на усіх споживчих ринках країн-учасниць мийних засобів, що не містять фосфатів. Ми сподіваємося, що у найближчому майбутньому Україна також приєднається до цих планів.

– Чи передбачено компенсацію негативного впливу на навколишнє середовище у результаті антропогенної діяльності?

– Розроблені заходи щодо подолання тих перешкод на шляху річки, що виникли у результаті будівництва різних технічних споруд, дамб, штучних водойм, шлюзів. Для відновлення шляхів міграцій риб деякі з них можуть і повинні бути відкриті, перенесені або реконструйовані, наприклад, у районі Залізних Воріт.

Сільське господарство – одна з галузей, де в усьому Дунайському басейні дуже багато чого потрібно зробити. Фермери та господарі лісових і сільськогосподарських угідь повинні організувати своє виробництво так, щоб це не призводило до забруднення річки.

Природні заплавні луки Нижнього Дунаю та його дельт повинні бути сполучені із системою річки та реставровані. Необхідно припинити вирубування високогірних лісових масивів, що є однією з причин затоплення населених пунктів, розташованих у низов'ях. Потрібна також належна система збору відходів від переробки лісу – так, щоб вони не забруднювали річки та гірські потоки.

– Відомо, що однією з найсерйознійших проблем забруднення навколишнього середовища і відповідно якості води у Дунаї є скидання жителями прибережних міст різних побутових відходів просто до річки...

– Сьогодні у прибережних населених пунктах України та Румунії просто не існує системи централізованого збору і переробки відходів. Під час реалізації проекту на Тисі в населеному пункті Великий Бичков ми переконалися, що відсутність такої системи лежить в основі більшості проблем забруднення цієї річки. У країн Європейського співтовариства є успішний досвід з переробки сміття та відходів, і важливо, щоб ця система якнайшвидше була впроваджена та розвивалася в Україні.

Вже отримано згоду фірм, які будуть підтримувати впровадження такої системи. Успішно проведений минулого року демонстраційний проект у селищі Великий Бичков показав, що такий підхід дає можливість місцевій адміністрації набагато ефективніше впоратися із цією проблемою.

– Яким все ж таки був найважливіший висновок, зроблений учасниками конференції?

– Один із головних висновків конференції, і багато міністрів навколишнього середовища підкреслювали це у своїх виступах, була констатація тези про те, що збереження неповторної природи Придунав’я та доброї якості води є основою для поліпшення економічної ситуації по усьому басейну річки Дунай.