Ще у далекому 1985 році між містом Біляївкою і селом Надлиманським Овідіопольського району проклали 18,5 км напірної каналізаційної труби. Проклали тільки одну нитку, до другої, аварійної, руки так і не дійшли.

А потім з'ясувалося, що мали місце й інші серйозні порушення вимог проекту. Передбачалося прокладання труб з азбестоцементу і чавуну. Але закопували тільки ті, що виготовлені з чорного металу, термін експлуатації яких значно коротший.

Пориви і викиди стоків виникали то в одному, то в другому місці. Як кажуть, тепер латка на латку почала лягати.

Більше того, постійні аварійні пориви потребували ретельного обстеження всієї системи. Та от біда: за багато років кудись зникли первинні документи зі схемою. І лише черговий «фонтан» наводить на слід підземної труби.

Недавній великий викид нечистот біля самої Біляївської КНС змусив ще раз замислитися, як виходити із складного становища.

Одразу відзначимо, що це проблема не міста чи району. При серйознішій аварії (а вона за нинішнього стану трубопроводу цілком імовірна) каналізаційні нечистоти можуть потрапити до річки Турунчук, а потім – і до Дністра. І це всього на 1,5 кілометра вище від водозабору ВОС «Дністер», яка подає питну воду в Одесу, Іллічівськ, Южне, Овідіополь, Біляївку і села цього великого регіону.

Місцева влада намагається вживати всіх заходів, щоб не допустити катастрофи. Але чи багато зробиш на убогі кошти з міського та районного бюджетів? Вистачає хіба що латки накладати на місця чергового прориву. Прогнилі металеві труби не витримують усе потужнішого потоку каналізаційних нечистот. Та й наявний колектор був розрахований тільки на скидання центральної районної лікарні, яка відкрилася тоді. Але з тих пір до системи були підключені багатоповерхові будинки та інші об'єкти. Пізніше трубою почало користуватися і місто Теплодар. Його мер Леонід Печерський теж стукає в усі двері, надсилає листи до вищих інстанцій, але результату поки що ніякого не домігся. Комунальники Теплодара також розраховують лише на свої сили.

Влада Біляївки, зі свого боку, організувала кілька зустрічей з фахівцями різних обласних служб, щоб виробити оптимальний варіант виходу зі скрутного становища.

У підсумку народилася ідея значно скоротити «шлях» водостоків з 18,5 кілометра до восьми і прокласти труби до очисних споруд, які перебувають на території ВОС «Дністер».

Таке здається неможливим, якщо керуватися з елементарними санітарно-епідеміологічними вимогами. Але такі споруди існують і приймають стоки із селища Ілліча Біляївського району. З мовчазної згоди охоронців державної санітарної служби та ТОВ «Інфоксводоканал», який свого часу обіцяв жителям Одеси та всіх інших споживачів якісну питну воду. Але це тема іншої розмови.

До проблеми Біляївки з розумінням поставилися депутати обласної ради, які виділили 300 тис. гривень. Так з'явилася можливість розпочати здійснення задуманого плану, за підтримки «Одесакомунпроекту», «Укрпівденьводгоспу» та інших зацікавлених організацій. Фахівці розробляють техніко-економічні обґрунтування, згідно з якими напірний колектор буде спрямований на згадані очисні споруди у районі ВОС «Дністер».

Таким чином, розв’язується одразу кілька проблем. По-перше, не потрібно прокладати два трубопроводи завдовжки по 18,5 км до села Надлиманського, що за сучасних умов практично неможливо. Таких грошей ніхто не виділить. При приватизації земель ніхто у тому ж Овідіопольському районі не потурбувався про те, щоб позначити так звані сервітутні зони. А тепер спробуй через приватні ділянки прокласти труби!

По-друге, створюється можливість змінити дислокацію очисних споруд, які, всупереч всім санітарним нормам, розташовані на території ВОС «Дністер», причому у зоні номер один.

По-третє, нова система одержить свого господаря безпосередньо у районі, де можна згодом самостійно розв’язувати всі виниклі проблеми.

А поки що «господарем» існуючої системи водостоків і їхнього очищення є «Теплодарводоканал», який установив вартість послуг з розрахунку 4,74 грн за один кубометр стоків. Для населення передбачені нижчі тарифи, але і вони викликають масовий протест населення. Багато хто погрожує відмовитися від такого нав'язливого сервісу і знову перейти до вигрібних ям у кожному будинку.

На згаданих зустрічах фахівців були відсутні представники Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області. Не з'явилися вони і після багатьох запрошень Біляївської міської ради. Але зате зі своїх кабінетів визначили, що все-таки треба тягти труби у два ряди до села Надлиманського. А тому не дають згоду на ТЕО, про яке йшлося вище.

Нещодавно виконком міськради відправив нового листа на адресу Головного санітарного лікаря в Одеській області Л.І. Засипки з проханням відвідати район, і на місці ознайомившись із ситуацією, що склалася, підтримати запропонований колективний проект. Але ні письмової відповіді, ні іншої обнадійливої реакції поки що немає.

Заодно не зайвим було б заглянути і на очисні споруди у селі Надлиманському, які так затято захищаються. І наочно переконатися, що необхідного очищення стічних вод там практично немає. Частина з них прямим ходом потрапляє до Дністровського лиману. Добре ще, що це нижче ВОС «Дністер». Але при масовому скиданні все-таки катастрофи не уникнути.