«…Хто правий, хто винен, – не розбереш...»

Президент Віктор Янукович, який перебуває біля керма трохи менше трьох тижнів, та уряд Миколи Азарова, «який набрав чинності» минулого вівторка, взялися за діло більш ніж енергійно. Зрозуміти їх легко. Про великі недоробки «жовтогарячих» доречно буде говорити протягом першого місяця, другого місяця і почасти третього. Подальші проблеми будуть уже цілком на совісті «регіоналів».

За попередніми оцінками Кабміну, загальний і ґарантований державний борг України становить 93,5 відсотка ВВП. Для української перехідної економіки показник – безпрецедентний. У квітні 2010-го країні необхідно буде сплатити 6 млрд. гривень цих самих боргів, у той час як доходи бюджет планує одержати у межах 12 млрд.

Голова Рахункової палати, колишній мер Одеси Валентин Симоненко доповів Януковичу про, м’яко кажучи, не зовсім правильні дії недавнього Глави уряду Юлії Тимошенко та її першого заступника Олександра Турчинова. За прикидками Валентина Костянтиновича, уродженці славетного Дніпропетровська завдали у цьому році збитку власній Батьківщині у розмірі 20 мільярдів гривень.

– Те, що скоєно злочин, – це стовідсотково, – сказав керівник Рахункової палати. – Тепер, щоб рухатися вперед, потрібно, щоб і було покарання за результатами скоєного злочину.

Бюджет-2009, як констатувала Рахункова палата, не виконано по жодному з показників, «…а ті показники, що хоч якось підходять за нормами закону, практично сфальсифіковані; особливо це стосується зовнішніх запозичень, виплат зарплат, а також роботи Пенсійного фонду», – додав Симоненко.

Аналогічні оцінки сьогоднішнього стану вітчизняної економіки пролунали з вуст віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка. За Сергієм Леонідовичем, винні у ньому три причини: світова економічна криза, відсутність консолідації влади і суперечки між екс-Президентом Віктором Ющенком та екс-Прем’єром Юлією Тимошенко, а також незавершені економічні ліберальні реформи. Нинішня влада, як стверджує Тігіпко, значно консолідованіша, тому завершення реформ не за горами. Особливо їх потребують НАК «Нафтогаз України» та Пенсійний фонд, з останніх сил дотовані державою. Сергій Тігіпко покладає надії на успіх у переговорах з «Газпромом», «оскільки ціна газу $334 за тисячу кубометрів для української економіки є надзвичайно важкою ношею».

Депутат з фракції Блоку Юлії Тимошенко Олександр Гудима, який от-от увійде до складу опозиційного уряду як міністр палива та енергетики, геть відкидає можливість перегляду «газових цін»: вони, мовляв, «ринкові» і скасуванню/зменшенню не підлягають.

Якщо у надзвичайно важливому для України «енергетичному питанні» опозиція згодна почекати ...хоча б провалу переговорів керівника Мінпаливенерго Юрія Бойка з керівником «Газпрому» Олексієм Міллером, – у питанні ідеології, а саме щодо міністра, який тільки-тільки приступив до роботи міністра науки і освіти Дмитра Табачника всі її представники «тішать» винятковою одностайністю. Дмитро Володимирович, нерозважливо опублікувавши кілька років тому кілька своїх сентенцій щодо населення Західної України, став головним об’єктом безжалісної критики. Звільнити ні Прем’єр Азаров, ні коаліція «Стабільність і реформи» не поспішають. По-перше, щоб не спровокувати «ланцюгову реакцію» щодо власної кадрової «лави». По-друге – щоб не бути звинуваченими у проявах антисемітизму.

Щось позитивне в освіті із приходом нового міністра уже з’являється. Скажімо, тести ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання) відтепер можна буде здавати не тільки державною мовою, але й тією мовою, на якій майбутній абітурієнт навчався у школі. Від нововведення, насамперед, виграють російськомовні абітурієнти, які становлять більшість у південних і південно-східних регіонах України. Вони вже не будуть у нерівному становищі у порівнянні з однолітками, які навчаються у «чисто українських» школах. Неважко припустити, що в українських вузах тепер звучатиме переважно російська мова.

Як відзначив у розмові з «ОВ» директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, в інтересах же самої опозиції, – не опускатися до популізму, радіючи, скажімо, нинішній шестиденній затримці у виплаті пенсій, а, навпаки, підтримувати «непопулярні кроки Кабінету Міністрів, необхідні для поліпшення економічної ситуації у країні.

– Тотальна критика влади – учорашній день опозиції, – сказав Михайло Борисович.

До речі, виправдовуватися перед країною іноді доведеться і самій опозиції. Наприклад, за кілька незавершених проектів ура-патріотичного спрямування. Музеї Голодомору 1932-1933 років, які, як по команді, з’являлися під час президентства Віктора Ющенка, не тільки в столиці, але і в інших містах і містечках, зазнають проблем з фінансуванням. Їх доведеться або закривати, або перепрофілювати. Подекуди встигли ще до завершення виборів розтягти кошти, відпущені на Богоугодну справу. І тепер безпосередні творці музеїв, чи то пак будівельники, вимагають від нового уряду погасити заборгованості щодо зарплати. 10 мільйонів гривень, так і не дійшли до будівельників і працівників музею, – не єдина спадщина «жовтогарячого режиму». Така ж сума потрібна для завершення іншого «ющенківського» проекту – пам’ятника гетьманові Іванові Мазепі. Київська міська держадміністрація не в змозі ухвалити рішення щодо обох «шкурних питань» принаймні до 11 квітня – коли Прем’єр Микола Азаров подасть Верховній Раді проект Державного бюджету на поточний рік. Якщо у головному державному документі «забудуть» про два вищезгадані пунктики, уже поданих до уряду представниками КМДА, у супротивників нового Президента та нового Прем’єр-міністра з’явиться ще один тема для пересудів.