«Столько боли вокруг...» Ці слова з пісні Володимира Висоцького, на жаль, яскраво ілюструють наше життя. Строката палітра редакційної пошти – від безутішного горя до щирого «Дякую!» Тішить, що листів зі словами вдячності стає більше. Про те, що робить для людей голова обласної ради Микола Леонідович Скорик, до редакції «Одеських вістей» повідомляють прості громадяни, пишуть депутати місцевих рад. У добірці, яку ми публікуємо сьогодні, знайшлося місце і теплим словам, і проханням.

ДОПОМОГЛИ БАГАТОДІТНОМУВДІВЦЕВІ

У серпні минулого року нашу сім’ю спіткало велике горе – при пологах померла дружина. У мене залишилися на руках дві доньки семи і п’яти років, трирічний синок і новонароджена дівчинка.

Ми живемо у селі Нові Трояни, я служу у прикордонних військах. І, звичайно, упоратися з чотирма дітьми не просто. Довелося звертатися по допомогу до органів влади. Голова Болградської районної ради Іван Антонович Насипаний порадив звернутися до обласної ради. Зокрема, нашій родині вкрай потрібні були меблі для дитячої кімнати. Я написав заяву, подав чек – і незабаром облрада оплатила. Не можу не подякувати депутатському корпусові та голові облради М.Скорику за надану матеріальну допомогу, за розуміння і підтримку.

Степан ПОПЕЛЯШКОВ, с. Нові Трояни, Болградський район

РЯТУЄ ЛЮДЯМ ЖИТТЯ

Шановні працівники редакції газети «Одеські вісті»!

Давно передплачую і читаю вашу газету. Уже не раз переконувалася, що вона досить популярна в нашій області. Тож саме через «Одеські вісті» хочу висловити щиру вдячність голові обласної ради Миколі Скорику.

Микола Леонідович неодноразово бував у нашій Ширяївській центральній районній лікарні. Він не тільки чув, але й бачив на власні очі наші нагальні потреби. Спілкуючись із ним, відчувалося, що він добре обізнаний із проблемами сільської медицини. Напевне, саме тому підтримав проект щодо придбання апаратури телемедицини.

На сьогоднішній день у Ширяївській ЦРЛ встановлено цю апаратуру, яка коштує понад 200 тисяч гривень. Завдяки Миколі Леонідовичу ці кошти були виділені із обласного бюджету.

Тепер ми маємо можливість консультуватися із обласними спеціалістами з приводу будь-якого хворого, не посилаючи його в обласні медичні установи. Це дуже зручно як фахівцям, так і самим пацієнтам. З допомогою телемедицини у багато разів зростає ефективність лікування наших пацієнтів. Часто вона просто рятує людям життя.

Дуже вдячні голові облради за таку турботу і про сільських медиків, і про жителів глибинки.

Ольга ВОЛКОВА, головний лікар Ширяївської ЦРЛ

ЯК ЗБЕРЕГТИ МИСЛИВСЬКІ УГІДДЯ...

Шановний Миколо Леонідовичу!

Ви багато робите для підвищення рівня життя громадян області та активізації соціально-економічного розвитку Одещини. Не обділений Вашою увагою і Ананьївський район, прикладом цьому є капітальний ремонт пологового відділення центральної районної лікарні, надання допомоги у вирішенні питань з водозабезпечення нашого міста, виконання програми «Шкільний автобус» та інших програм, які допомагають вижити нашому району у ці часи економічної скрути.

Звертаємось до Вас від імені громади Ананьївського району з проханням вивчити питання та ретельно розібратися з фактом грубого порушення законодавства при передачі у постійне користування мисливських угідь Ананьївського району громадській організації «Південний оперативний округ». Цю передачу угідь було здійснено відповідними чиновниками без погодження з представниками громадських організацій, органів місцевого самоврядування та власників землі, тим самим були порушені їхні законні права власників землі.

Ми сподіваємось на те, що наше звертання стосовно сумнівної передачі земель під мисливські угіддя буде Вами уважно вивчено, та зроблені відповідні висновки щодо недопущення у майбутньому таких випадків.

З повагою,

депутати районної ради: П. МАКОВЕЦЬКИЙ, М. СЕВЕРИН, В. ГРИГОРАЩЕНКО;

голови сільрад: М. КУЧЕРЯВИЙ, Н. ГРИЦЕНЮК, Н. ВДОВІНА;

голова громадської організації мисливців та рибалок Ананьївського району О. МИГУШ

КУДИ ВИТРАЧАЮТЬСЯ ГРОШІ?

Шановний Миколо Леонідовичу!

Пишу Вам, бо переконався, що Ви небайдужий керівник.

В «Одеських вістях» часто порушується питання ощадливої витрати коштів. І це правильно. Лише ось на моєму прикладі це ніяк не стикується. А справа у тому, що наш багатоповерховий будинок не ремонтувався з 1982 року. Ми, мешканці, самі, як можемо, підтримуємо у ньому порядок. Фарбуємо, білимо. Але зовнішній вигляд будинку просто злиденний. Обсипається штукатурка, вивалюються зі своїх гнізд цегли. Протікає дах. Нам навіть вапна на те, щоб підбілити дерева, не дають. Ось я й гадаю: бути того не може, щоб на усе це не виділялися якісь кошти. Але тоді ми повинні знати, куди вони йдуть, якщо усе виконується за рахунок мешканців. А то послуги дорожчають і дорожчають. Вже й електролічильники за наш рахунок перевіряються. І опалення знову ж на нас. З пенсією у 700 гривень усе це дуже непросто.

Ось у Росії, наприклад, за необґрунтоване підвищення тарифів серйозно карають. Треба б це впровадити і у нас.

Чи правий я, Миколо Леонідовичу?

М. ФЕДОРЧУК, м. Арциз

ЧИ ВАРТО У СІЛЬРАДАХ РОЗШИРЮВАТИ ШТАТИ?

Пам’ятаю, як на сторінках шанованої нами газети «Одеські вісті» мова йшла про те, що в обласному центрі споруджується нова обласна дитяча лікарня. Хотілося б від Вас почути, як просувається будівництво? Який внесок саме обласної ради у цю гуманну справу? Це перше запитання, а друге – поясніть, будь ласка, як на Вашу думку, чи варто саме зараз, коли кризу ще не подолано, розширювати у сільських радах штати, вводячи додаткові служби інспекторів у справах сім’ї і молоді та ін. Чи не є це простим дубляжем районних служб, які не надто перевантажені, шановний Миколо Леонідовичу?

Дякую.

Валентина САМОЙЛЕНКО, Роздільнянський район

ПРО ШПИТАЛЬ УЧАСНИКІВ ВІЙНИ ЗАБУЛИ

За станом здоров’я я вже кілька років поспіль буваю в обласному шпиталі учасників війни. Але з кожним роком помічаю зміни, на жаль, не на краще. Ні, не в плані медичного обслуговування. Саме медперсонал дуже уважний до нас. Ми одержуємо безкоштовне лікування, за що величезне спасибі. Йдеться про інше. Вже багато років потребує ремонту увесь корпус шпиталю, потрібна заміна постільної білизни та ін. Із обласного бюджету на утримання, хоч маленькі, але надходять кошти, з міського ж жодної копійки, хоча відновлюють своє здоров’я, переважно, ветерани війни – жителі Одеси.

Із наближенням значимої для усієї країни дати хотілося б звернути Вашу увагу, шановний Миколо Леонідовичу. Тим паче, що облрада останнім часом багато робить для ветеранів війни, на гострі потреби цієї медичної установи.

З повагою,

Іван НЕРОЗНАК, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, м. Роздільна

МРІЯ ПРО БЛАКИТНЕ ПАЛИВО...

Шановний Миколо Леонідовичу!

Обласна рада на чолі із Вами дуже багато робить для нашого району. Це відкриття нових дитячих садків, спорудження нових шкіл, ремонт ФАПів і сільських бібліотек тощо. Завдяки нашій районній раді і Вашій підтримці в нашому районі з метою заощаджень коштів і зручності сільчан споруджуються під одним дахом дитсадки-школи, сільради з необхідними службами і т.д..

Наше село дуже гарне і перспективне. Зараз тривають роботи щодо освітлення нічних вулиць. Багато молоді залишається в селі після школи або повертається додому по закінченні навчання у різних навчальних закладах. Але є питання, яке сільчанам самотужки не вирішити. Це – підведення до нашого села газопроводу. Допоможіть нам, щоб і до будинків наших сільчан прийшло блакитне полум’я.

Михайло ЗАГАРІЯ, від імені усіх односільчан села Нестоїти Котовського району

ПОГАНЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ ШВИДКО, ДОБРЕ ПАМ’ЯТАЄТЬСЯ ДОВГО

Ще порівняно недавно наш селищний Будинок культури був більш схожий на старий обшарпаний сарай – ремонт у ньому не робився кілька десятиліть. До того ж кілька років тому обвалилася задня стіна будинку, де розташований БК. У якусь мить подумалося – ну все, не буде більше Будинку культури, і де займатися колективам художньої самодіяльності, яких стає усе менше?

Але недарма кажуть, що надія вмирає останньою. Про наше лихо завдяки районному керівництву довідалися в обласній раді. Довідалися і підтримали наше прохання про те, що необхідно зберегти будинок, тому що лише це дозволить поглибити велику роботу щодо збереження та розвитку культурних традицій нашого краю у селищі, яке свого часу було районним центром. Розуміння саме цього продемонстрували голова обласної ради Микола Леонідович Скорик, а також більшість обласної громади – фракція Партії регіонів. Область виділила із бюджету розвитку понад 900 тисяч гривень. Не залишився осторонь і район, який виділив нам 220 тисяч гривень. Понад 165 тисяч – частка селищної ради, понад 20 тисяч передали місцеві спонсори. Це дає право говорити, що Будинок культури селища будували усім світом. Але, звичайно ж, якщо б не було такої потужної підтримки обласної ради та її керівника, навряд чи ми й сьогодні мали б оновлений, гарний, затишний, оснащений сучасною апаратурою будинок.

Багато чого сьогодні вдається творчим колективам селища. Тому що для занять кожного з них створені, можна сказати, найкомфортніші умови. У нас діють 14 колективів художньої самодіяльності, з них п’ять – народні. І втішно те, що почалося відродження колективів, які колись існували, але через колишню відсутність умов розпалися. На сцені БК пройшов концерт, присвячений Міжнародному жіночому дню 8 Березня. Глядачі із захватом зустрічали і «старожила» – жіночий вокальний ансамбль «Българка», і «Веселію», «Плясковіцу», що відродилися. Дитячі, дорослі колективи змінювалися один за другим. А мені та багатьом моїм землякам пригадувалося прислів’я: погане забувається швидко, добре пам’ятається довго. Не побоюся сказати, що будинок перетворився у справжній палац!

І за це добре – від імені усіх наших культармійців (а їх – понад двісті), від депутатського корпусу селища, від усіх земляків, яким зроблено такий прекрасний подарунок – величезне спасибі обласній громаді, і Вам, шановний Миколо Леонідовичу! Ваша турбота про нашу культуру, безсумнівно, дає вагомі плоди, допомагаючи нам зберігати та розвивати не лише традиції рідної для нашого селища болгарської культури, але й багатонаціональні традиції усього Придунав’я.

Ірина ДАЛАКОВА, депутат селищної ради сел. Суворового Ізмаїльського району, директор селищного Будинку культури

…І ДИТИНА ПОЧАЛА ОДУЖУВАТИ

Я очолюю ФАП у селі Оксамитному Болградського району, старшому синові – 27 років, другому – 15. У моїй сім’ї ростуть ще троє прийомних дітей – десяти і дев’яти років.

У минулому році у нас сталася біда – в оздоровчому таборі син одержав травму ока, на яке згодом осліп. Фахівці інституту ім. Філатова рекомендували негайну операцію. Перебування у стаціонарі, медикаменти, витрати на дорогу та інше коштувало нам цілих 20 тисяч гривень. Але, щоб врятувати дитині око, потрібна була друга операція. А, отже, нові витрати.

Позичати вже не було у кого, всі можливі резерви були вичерпані. І тоді нам порадили звернутися по допомогу до обласної ради.

Нам виділили з обласної скарбниці 10 тисяч гривень. Завдяки цим коштам вдалося частково оплатити другу операцію і, що дуже важливо, закупити всі необхідні медикаменти для наступного лікування.

Останні чотири огляди говорять про те, що зір у сина почав повертатися. Ми дуже вдячні всім тим людям, які подали руку допомоги – депутатам обласної ради та Миколі Леонідовичу Скорику особисто. Велике материнське спасибі і низький уклін за чуйне серце!

Світлана РОЖКОВА, с. Оксамитне, Болградський район