ЧОМУ У ЧУМАЧЕНКА КАРТУЗ ВЕЛИКИЙ?

Наталя Олександрівна Воронова, заступник голови райради, зранку набрала «тата»:

– Алло, Володимире Васильовичу, доброго ранку! Як доїхали? Де Ви зараз?

– Уже в Кабміні. На сходах сиджу. Тут ще нікого немає.

– А що Ви там робите, на сходах?

– Чекаю. Фотографії розклав.

Голова Ренійської райради Володимир Васильович Чумаченко, будучи за професією зоотехніком, прокидається дуже рано, о п'ятій годині ранку, – до ранкового доїння. Звичка. І коли для інших чиновників робочий день тільки починається, його біоритми уже зашкалюють.

Цю примітну людину з яскраво вираженою бессарабською зовнішністю, з незмінно величезним картузом на голові і папками документів і фотографій в руках, у кабінетах Кабміну запам'ятав багато хто. Міністри та їхні команди, щоправда, змінювалися, а він усе ходив і ходив по коридорах – зі своїми паперами. З кожною зміною влади починаючи все заново.

У чиновників є один спосіб позбутися цього настирливого жителя півдня – задовольнити його прохання. Хоча б одне.

– Якщо послухати Чумаченка, то весь бюджет розвитку області треба віддати на Рені, – сміється депутат облради Олександр Сошенко.

– Заходить Володимир Васильович, знімає картуза, кладе на стіл і дістає документи, – описує процес депутат В'ячеслав Маркін. – Об'єкт перший – будинок. Всі цифри на руках: скільки освоєно, скільки потрібно грошей ще, проектно-кошторисна документація, підписи, узгодження. Фотографії об'єкта. Добре, переконав! Але він не йде – картуз лежить. Дістає наступну папку: об'єкт другий – поліклініка. «Ні-Ні-Ні, досить будинків!» – «Як досить?! Тут – підпис міністра!»

Про методи роботи Чумаченка ходять анекдоти. Але от результат: у Рені за п'ять років – п’ять років політичної чехарди! – за рахунок казенних коштів споруджено чотири п’ятиповерхівки, ключі від квартир безкоштовно одержали 125 сімей. Назвіть хоча б одне подібне будівництво в Україні за останні роки...

Здача в експлуатацію останнього будинку, яка відбулася 18 березня, припала на день народження Чумаченка. Як пожартував депутат Ренійської райради Юрій Кравченко, не кожен чиновник у свій день народження дарує землякам 45 нових квартир.

ДОБРА СПРАВА. І ЖОДНОГО ПІАРУ!

На це свято ренійці чекали голову Одеської обласної ради Миколу Леонідовича Скорика. Тому що, як сказала одна з потерпілих від повені, «фундаментом цього будівництва стала політична воля Скорика». Люди бачили, що голова облради приїздив у Рені і особисто проводив робочі планерки на недобудованому об'єкті (на знімку).

Якщо у 2006 – 2007 роках на спорудження житла для потерпілих від повені вдавалося залучати гроші з держбюджету, то з 2008 року, коли Кабмін очолила Ю.Тимошенко, будівництво в місті на Дунаї зупинилося. Тоді було ухвалено безпрецедентне рішення – далі фінансувати з обласного бюджету. Чи легко було у цей період, коли регіони посадили на хліб і воду, виділити 2,2 мільйона гривень?

У 2009 році депутатський корпус Одеської облради під головуванням М. Скорика знову проявив єдність: щоб у Рені будівельники не полишили об'єкт, було виділено ще 1,5 мільйона гривень.

До завершення будівництва, яке «з'їло» у цілому 16 млн грн, не вистачало ще дев’яти з половиною мільйонів. Але підрядник – ЗАТ «Південьбуд» на чолі з Михайлом Подопригорою – вклав в об'єкт свої оборотні кошти. Будівельники знали, що Чумаченко сидить на сходах Кабміну і без грошей додому не повернеться... Як сказав заступник начальника УКСа Ілларіон Ярошевич, за виконані у кредит роботи «Південьбуду» з Держбюджету переказали гроші увечері 30 грудня...

Але все це стало вже історією. Ренійці чекали на свято голову облради, який постійно тримав руку на пульсі цього безпрецедентного будівництва.

Але вийшло так: будинки для потерпілих від повені здавалися у три етапи, і на жодному святі вручення ордерів голова облради не був присутній. На жодному. А, кажуть, усі політики люблять «піаритися»...

З НОВОСІЛЛЯМ, ОЛЕКСІЙКУ!

Одеситка Тетяна Недєлєва приїхала з чоловіком Володимиром у Рені 2003 року. Молода сім’я купила тут дуже скромний будиночок, працювала і ростила двох діток. У день повені їх не було вдома – вони не бачили, як водою заповнилися кімнати. Але наслідки були жахливими.

Переїздити було нікуди, молоді господарі якось підперли свою похилену хатинку і далі у ній жили. А незабаром у них народилася третя дитина – Олексійко.

– Особливо було страшно, коли пішли чутки про землетрус, – зізнається Тетяна. – Я ночувала з дітьми у знайомих.

Сім’я Недєлєвих, будинок яких було визнано аварійним, опинилася серед останніх у списках на одержання житла. Адже були люди, у яких будинки одразу після повені «склалися», поховавши під собою все нажите роками майно. Такі сім’ї одержали квартири серед перших.

– Ми чекали п'ять років, часом втрачаючи надію. І от, нарешті, будівництво завершено, – щиро радіє Тетяна. – Щоправда, якщо у рік повені наша сім’я складалася з чотирьох чоловік, і нам належала двокімнатна квартира, то незабаром нас буде шестеро. Так-так, я готуюся стати бабусею! Тому дуже хочеться, щоб будинки в Україні будувалися не тільки після стихійного лиха, а щороку і планово – щоб зростаючі сім’ї мали можливість розширювати житлоплощу.

Доки Тетяна приймала у новій квартирі гостей, давала інтерв'ю, Олексійко спокійно сидів у неї на руках, але одразу пожвавішав, почувши дзенькіт келихів.

БУДІВНИЦТВО ЗАВЕРШЕНО. ХАЙ ЖИВЕ НОВЕ БУДІВНИЦТВО?

Після церемонії відкриття і заселення будинку В.В. Чумаченко дав невелике інтерв'ю.

– Що означає бути командою... Зі мною працюють такі люди, на яких можна покластися. Це – великий професіонал у будівельній справі В'ячеслав Мамалига. Я дуже вдячний за підтримку голові облради Миколі Скорику, депутатам В'ячеславові Маркіну, Олександрові Сошенку та багатьом іншим. Важко переоцінити внесок замовника робіт – УКС облдержадміністрації. Я вдячний депутатам Ренійської районної ради, які проявили завидну для інших одностайність. Завдяки цьому нам вдалося у кризовий рік зробити ґрунтовний ремонт дитячого відділення лікарні, де сипалися стіни. А сьогодні – не соромно гостям показувати. Зараз стоїть завдання продовжити будівництво районної поліклініки, розпочате ще у 1989 році. Десять років це будівництво було «заморожене». У 2007 році обласна рада виділила 120 тис. грн, завдяки чому ми провели коригування проектно-кошторисної документації і у 2008 році залучили з Державного бюджету 1,2 млн грн. На ці гроші поставили новий дах. Тепер ставимо за мету домогтися фінансування і здати об'єкт в експлуатацію.

Доки В.В. Чумаченко розповідав про нові плани, у квартирах новоселів розливали шампанське. Сусіди розглядали затишні квартири з індивідуальним опаленням на природному газі, виходили на балкони і знайомилися один з одним (на знімку).

У новому будинку передбачено і так зване соціальне житло. Так, однокімнатну квартиру одержала вдова учасника війни, інваліда першої групи Олена Стрижкова. Ордери і ключі вручили багатодітній матері Вірі Чебану, сім’ї вчителів Миколі та Олені Кириця. Також однокімнатну квартиру одержав самотній літній чоловік, який втратив будинок, Сергій Лешан. Причому, за рішенням комісії, у його квартирі прописаний юний племінник, який залишився сиротою, Сашко Сагін. Чотири квартири залишені у резерві – вони будуть розподілені для молодих фахівців: району вкрай необхідні лікарі. Таким чином, здача у Рені чотирьох п’ятиповерхівок вирішує цілу низку соціальних питань.

…Будівництво завершено, хай живе нове будівництво – районна поліклініка. Володимир Васильович уже давно обзавівся фотографіями цього об'єкта і збирається до Києва – оббивати до болю знайомі пороги.

ДО НОВОСІЛЛЯ ЙШЛИ РАЗОМ

У селі Надеждівці відкрито бібліотеку, що оселилася у новому будинку.

Об'єкт був споруджений у короткий термін і за порівняно невеликі гроші – 712 тисяч гривень. Це ті гроші, які були виділені державою завдяки зусиллям голови Одеської облради Миколи Скорика. Високу якість будівельних робіт забезпечила будівельна компанія «Олімппівденьбуд» (керівник – П. Браткевич).

Від імені М. Скорика депутат облради В'ячеслав Маркін привітав селян з радісною подією і подякував усім, хто брав участь у спорудженні об'єкта.

Почесне право перерізати червону стрічку було надано депутатові облради В'ячеславові Маркіну, голові райдержадміністрації Віталію Давидову, голові Арцизької райради Олександрові Малєву. Символічний ключ під оплески присутніх П. Браткевич передав сільському голові Дмитрові Терзі. У новому будинку гостей привітав ансамбль «Калина», який виконав українські пісні.

Після церемонії В'ячеслав Маркін розповів нашому кореспондентові про плани керівництва області щодо соціально-економічного розвитку Арцизького району. Усі 3,7 мільйона гривень, виділені у минулому році з бюджету розвитку, освоєно. Розраховуємо у 2010-му профінансувати ремонт дитячого садка в Арцизі, шкіл у Виноградівці, Задунаївці, Веселому Куті. Обов'язково будуть враховані і проблеми з питною водою. Сподіваємося і віримо, що новий уряд реанімує програми соціально-економічного розвитку регіонів. Зміни грядуть добрі!

На місцях шукають і інші джерела фінансування. Нещодавно понад 300 тисяч гривень компанія «Шампань України» виділила на капітальний ремонт клубу. Наступне завдання – газифікація села. Підприємство готове взяти у цьому участь.

Таїсія БАРАНОВА, власкор «Одеських вістей», с. Надеждівка, Арцизький район