«Інвестиції прийдуть із Голландії». Так називалася інформація, опублікована в «ОВ» 18 березня ц.р. У ній розповідалося про інвестиційний проект, який би міг дати безсумнівну користь місту. Однак і сумніви виникли. Розвіяти їх ми попросили першого заступника міського голови Ізмаїла Валерія БАВИЦЬКОГО.

– Які основні проблеми у взаєминах з інвесторами виникають сьогодні?

– Судячи з наявних пропозицій, Ізмаїл становить великий інтерес для іноземних інвесторів. Що відлякує? Наше недосконале законодавство, а також ціла низка перешкод та рогаток, які виникли останнім часом, внаслідок чого будь-яке питання на місці не вирішиш, треба узгоджувати, якщо не в Києві, то в Одесі.

Гальмує процес виділення земельних ділянок. Відповідно до чинного законодавства, ділянки виділяються на підставі аукціону. Тобто, треба залучити декількох інвесторів, готових вкласти гроші у розробку та затвердження інвестиційного проекту із урахуванням, що пройде лише один. А інші лише витратяться на вищестоящих чиновників. Вважаю, що це – політика на знищення інвесторів із непорядною метою: більше викачати з них коштів без будь-якої перспективи подальшої співпраці.

До речі, при спілкуванні із представниками сусідніх Молдови та Румунії довідався, що там, навпаки, діє режим сприяння інвесторам, питання вирішуються набагато оперативніше органами місцевого самоврядування, що, відзначимо, надає їм вагомості в очах інвесторів. Вірю, не за горами час, коли і у нас під час системних реформ, що розпочалися в країні, інвестиційний клімат також нормалізується. А пропозицій від потенційних інвесторів у нас достатньо. Є такі, що стосуються удосконалення дорожньої мережі, сміттєпереробки, будівництва нових очисних споруджень. Але, звичайно ж, найбільш цікаве наше місто як агропромисловий центр із потенційними можливостями для переробки сільгоспсировини. Цими днями під час відвідування міста польською делегацією у нас відбулася розмова з Генеральним консулом цієї країни. Були висловлені пропозиції про можливості співпраці у сфері переробки сільгосппродукції.

– Що Ви можете додатково розповісти про голландський інвестиційний проект? У чому його перспективність?

– Тут – ціла низка аспектів. Передбачається створити підприємство у віддаленому районі міста, де є чималий потенціал трудових ресурсів. Нове підприємство – це ж будуть і нові робочі місця поруч із будинком, а не на іншому кінці міста.

Далі. Згідно із уже досягнутими домовленостями, інвестори виконають роботи щодо благоустрою околишньої території. Один з істотних моментів – саме в цих місцях Дунай активно підмиває берег. Буде проведена робота щодо його зміцнення.

Ідучи назустріч побажанням місцевих жителів, проектанти погодилися також упорядкувати розташований неподалік парк Пам'яті – це буде значним подарунком усім нам до 65-ї річниці Великої Перемоги, а також побудують православну церкву.

Давайте скажемо і про те, що відкриття будь-якого нового підприємства спричиняє і розширення обслуговуючої його інфраструктури.

– У місцевій пресі вже з'явилися тривожні листи, що нове підприємство здатне завдати екологічної шкоди. А також пишуть, що, мовляв, буде остаточно розбитий асфальт на найдовшій вулиці міста – Нахімова, яка сюди веде...

– Кажу одразу – чутки ці необгрунтовані. Для доставки вантажів на нове підприємство (а воно, як вже повідомлялося, на першому етапі буде займатися перевалкою вантажів) буде задіяна наявна тут залізнична гілка після того, як її подовжать – дозвіл на це фактично отримано. Передбачається експорт екологічно чистих вантажів сільськогосподарського призначення (зауважте – експортуватися, що також виграшно і для нашої країни).

– Але перевалка вантажів – це лише перший етап розвитку підприємства?

– Цілком правильно. Під час другого етапу передбачається організувати тут переробку сільськогосподарської продукції.

– А чому інвестори не вирішують питання із придбанням території консервного заводу? Вони навіть будуть використовувати залізничну гілку, яка сюди йде, подовживши її.

– По-перше, його нинішні власники на такий крок не хочуть іти, маючи свої плани. По-друге, недарма кажуть, простіше побудувати нове, ніж відновлювати старе. Інвестори пропонують нові, сучасні технології, які не вимагають такої кількості площі та будинків, які є в ІКЗ. Але, повторюся, це поки що лише перспектива, хоча й дуже приваблива для міста. Для просування другої частини проекту необхідно буде створити спільне підприємство – кластер, яке займатиметься і обробкою землі, вирощуванням сільгосппродукції та її постачанням у суворо обговорені терміни у не менш суворо обговорених обсягах. Так, подібне спільне підприємство у нас за радянських часів існувало: до ІКЗ були прикріплені чотири радгоспи, які розташовувалися в Ізмаїльському та Кілійському районах. Згадаємо – консервний «помер» після того, як ці сільгосппідприємства пішли з-під його крила, було зруйновано колишню систему поставок, завод у підсумку залихоманило, і він збанкрутував. Минулого не повернеш, а ось уроки треба, звичайно, з нього витягати, щоб на новому, більш досконалому, рівні не повторювати старих помилок.

І – наостанок про найсуттєвіше. Якщо пам’ятаєте, під час виборчої кампанії Віктор Янукович акцентував увагу на необхідності створення вільних економічних зон. Як планується, одну з них буде створено у Придунав’ї. За наявними відомостями, у квітні має бути завершена розробка проекту. Створення ВЕЗ, сподіваюся, дозволить зробити стійким процес залучення до Ізмаїла та Придунав’я крупних, зокрема, іноземних, інвесторів, що надалі дасть більше можливостей для створення нових підприємств та подальшого розвитку міста і краю.