За офіційними даними, в Одеській області нараховується понад 1100 річок загальною довжиною близько 8 тисяч кілометрів, з них три великі водні артерії – Дунай, Дністер і Південний Буг, шість – середніх, решта малі. Крім того, у регіоні розташовано 45 озер і лиманів, а також 943 ставки з площею водного дзеркала відповідно 30 і 11,5 тисячі гектарів. Прогнозовані експлуатаційні запаси підземних прісних і слабкосолоних вод становить близько 270 мільйонів кубічних метрів, а експлуатаційні – всього 150 мільйонів кубічних метрів на рік. У той же час централізованим водопостачанням охоплено тільки близько 60 відсотків населення області. Майже 160 населених пунктів частково або повністю далі користуються привізною водою.

Цими днями відбулося засідання круглого столу на тему «Чиста вода для здоров'я світу», присвячене Всесвітньому дню води. В обговоренні проблеми, крім посадових осіб відповідних управлінь, взяли участь керівники рибогосподарських підприємств і громадських екологічних організацій. Перший заступник голови Одеської обласної ради Микола Тіндюк відзначив, що використання водних ресурсів є на сьогоднішній день одним із найважливіших компонентів нашої життєдіяльності. Тому що, на жаль, цей ресурс небезмежний. А для Одеської області – це досить болюча проблема, незважаючи на те, що його є нібито у достатній кількості. Насамперед, це стосується якості питної води. Тому ця проблема повинна розв’язуватися не тільки на регіональному, але й на державному рівні.

– Ви знаєте, що ще у 2004 році була ухвалена державна комплексна програма розвитку Українського Придунав’я, – нагадав Микола Андрійович. – У ній було закладено розв’язання цілої низки проблем, зокрема транспортних і енергетичних. Серед них – забезпечення населення південних районів якісною питною водою. На жаль, через суб'єктивні і об'єктивні причини більшість напрямів цієї програми не було втілено у життя. Але сьогодні, з приходом нового Президента України, людини, яка, затверджувала програму, з’явилася впевненість у тому, що багато аспектів її будуть реалізовані, насамперед і ті, що пов'язані із забезпеченням водними ресурсами наших населених пунктів.

– Значна кількість водних об'єктів у регіоні не задовольняє повною мірою потреби населення і народногосподарських галузей у цьому природному мінералі. Така думка начальника Одеського обласного виробничого управління з водного господарства Михайла Мойсеєнка. Наша область є одним з найскладніших у водогосподарському та екологічному плані регіонів країни. Вона посідає передостаннє місце в Україні за обсягами водних ресурсів місцевого стоку на одного жителя.

Крім того, спостерігається надзвичайно високий рівень антропогенного навантаження на водозабори основних річок. За обсягами скидів забруднених стічних вод ми посідаємо шосте місце серед областей країни. Тому збереження водних ресурсів – серйозне завдання не тільки для нашого регіону, держави, але й світового співтовариства в цілому. Досить сказати, що за інформацією вчених, до 2020 року ця проблема стане глобальною.

Керівник організації «Мама-86-Одеса» Світлана Слюсаренко розповіла присутнім про катастрофічне становище річки Кучурган. Зокрема, про ганебні випадки, коли на деяких ділянках русло річки розпайовано, передано у приватні руки і використовується для сільськогосподарських потреб. В результаті порушено природний стік річки, що може спричинити підтоплення прилеглих населених пунктів. Крім того, порушуються санітарні норми, житлові будинки і господарські будівлі споруджуються ближче, ніж за сто метрів від урізу річки. Це негативно впливає не тільки на річку, але і на самі будівлі, які можуть бути змиті під час повені. Сумно, підкреслила вона, що на ці порушення чинного законодавства байдуже дивляться як місцеві органи влади, так і землевпорядні і природоохоронні організації.

– Ці та інші проблеми, – підсумував Микола Тіндюк, – розв’язуватимуться в межах регіональної програми щодо збереження і розвитку малих річок. Питання поточного характеру також розглядатимуться, але у робочому порядку. Відповідно до повноважень обласної ради. Щодо сміття, яке накопичується у заплавах річок, на їхніх берегах, у балках, ця проблема лежить насамперед у сфері виховання, етики і моралі. І те, що сьогодні вихованням екологічної грамотності молоді і населення займаються громадські організації, це є великою підмогою у наведенні належного ладу у цій справі. Тому від імені обласної ради висловлюю всім велику і щиру вдячність.