На березневій сесії Великомихайлівської райради було ухвалено рішення – до Великодня привести до ладу санітарний стан підвідомчих сіл. Де тільки на цю добру справу гроші взяти?

Наприклад, на благоустрій господарства Полєзнєнської сільради, яка об’єднує 7 сіл, у минулому році було виділено 1000 гривень. Цього вистачило на кілька банок емалі. Як звіт про виконану роботу – пофарбовані підлога у ФАПі та кілька огорож. Тепер для завершення святкового інтер'єру залишилося побілити дерева і упорядкувати присадибні квітники. Вапно закупили на казенний кошт, а облагородити території біля своїх будинків попросили самих господарів. Люди щиро відгукнулися і навели на вулицях марафет.

На жаль, імпровізованим суботником не можна розв’язати важливіші для селян проблеми водопостачання. Минулі холоди наочно показали, що старий трубопровід не надійний: цієї зими на ньому утворилися прориви у 4 місцях. Мерзлий ґрунт не давав можливості дістатися ковшем екскаватора до підземної магістралі і усунути аварію. А доки не ліквідована теча, неможливо заварити місткості у двох водонапірних баштах, що стали непридатними від часу.

– Виручають нас тільки артезіанські свердловини, – говорить депутат із села Гіржового Полєзнєнської сільради Сергій Сорокін. – З них з природним напором тече чудова джерельна вода, визнана цілющою. Але її вистачає тільки на побутові потреби. Для того, щоб закип'ятити чайник і зварити суп, достатньо води в навколишніх колодязях. А поливання городів стає вже проблематичним.

Колодязі ентузіасти чистили за могорич. За ту ж нагороду лізли в осушену частину відвідного каналу, щоб звільнити русло від мотлоху, що накопичився. Потім багато хто з них застудився і хворів. Але справу зробили, і центральну вулицю перестало заливати.

Проте ремонт башт, купування і встановлення насоса, який подає воду, залишаються заходами, які можуть виконати тільки професійні підрядники: звичайно – за плату. Заковика у тому, що при передачі артезіанських свердловин і всього водорозподільного господарства на баланс громади, видаткової статті на їхнє обслуговування не запланували.

Довелося знову звертатися до односільчан по фінансову підтримку. Частину грошей зібрали у складчину, частину – додав зі своїх невеликих заощаджень С. Сорокін. Згодом знайшли насос дешевший, не новий, але досить надійний, найняли кран за 600 гривень і встановили агрегат, який зможе качати воду з глибини 70 метрів. І ні в кого немає сумнівів, що це добро – народне. Так і виходять із становища. 20 тисяч гривень, потрібних для проведення усього комплексу робіт з водопостачання, селяни, звичайно, не зберуть. Сподіваються, що їх виділять з бюджету. Але не раніше, ніж його затвердять.