Дедалі частіше громадські організації одним із пріоритетних напрямів своєї діяльності обирають екологічний напрям.

Основна проблема полягає в пошуку розумного компромісу між висновками професіоналів, позицією чиновників і думкою громадськості.

Напевно, першим кроком на цьому шляху повинен стати конструктивний діалог. У нашому регіоні він уже ведеться на рівні громадської екологічної ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. Наша розмова з головою ради Ю.Є. ГЕРАЩЕНКОМ і членом ради, ректором Одеського державного екологічного університету, головою профільної комісії обласної ради, доктором фізико-математичних наук С.М. СТЕПАНЕНКОМ саме про ті больові точки, де необхідно об'єднувати зусилля всіх зацікавлених сторін.

– Юрію Євгеновичу, чесно кажучи, для мене стало приємною несподіванкою, що громадська рада почала дуже плідно співпрацювати і з депутатським корпусом, і з профільним управлінням.

Ю. Геращенко: – Справжні професіонали вбачають у громадськості не джерело зайвих турбот, а своїх надійних помічників. Як голова комісії облради, Сергій Миколайович приходить на засідання нашої ради. Щодо деяких проблем він ініціює розгляд на засіданні депутатської комісії. Так було з Нижньодністровським національним парком. Ми, як громадські працівники, запропонували створити там постійно діючий екологічний пост.

– Сергію Миколайовичу, на засіданні громадської екологічної ради Ви говорили про необхідність впровадження до шкільної програми нового предмета, який би дозволив виховати в підростаючому поколінні не абстрактну, а конкретну любов до природи.

С. Степаненко: – Так, формально учням кажуть, що природу треба берегти. Але, виростаючи, вони спокійно вирубують дерева, якщо на цьому місці задумали побудувати будинок. Будують заправки, вважаючи цей бізнес вигідним і не замислюючись про шкоду його для довкілля. До речі, рішенням сесії Донецької обласної ради шкільний курс екології краю вже став там обов'язковим.

На мій погляд, ситуація докорінно зміниться, якщо обов'язковим стане вивішування шпаківень, прибирання прилеглої території, садіння дерев і розбивка клумб. Людина, вихована в умовах благоговіння перед дивом природи, виросте іншою. Мені, як ректорові спеціалізованого вузу, дуже прикро, що на міжнародні олімпіади з екології від України їдуть представники Києва, Дніпропетровська, Харкова і немає жодного з Одеси! Я ідею створення екологічного ліцею не залишу і буду просувати її на рівні профільної комісії Одеської міської ради.

Я позитивно ставлюся до зростання кількості екологічних громадських організацій. Не менш важливо передбачити в обласному бюджеті кошти на підготовку телепередач екологічної тематики: люди повинні відчути, як дуже вони залежать від параметрів середовища свого перебування.

– Юрій Євгенович згадав вашу спільну підготовку питання щодо Нижньодністровського національного парку для розгляду на засіданні профільної комісії облради. Наскільки така практика приживеться надалі?

С. Степаненко: – Я буду її всіляко підтримувати. В області є кілька проблем, де об'єднання зусиль просто необхідне.

Наприклад, проблема забезпечення населення якісною питною водою, про що вже писав на сторінках «Одеських вістей».

Пропоную впровадити систему місцевого водоочищення на основі вітчизняних наукових розробок. Такі поквартальні пункти, де люди могли брати якісну очищену воду, в Одесі раніше були. Адже для пиття кожній людині потрібно всього три – п'ять літрів на добу.

За розробками, про які я говорю, питну воду (саме питну, а не для господарських потреб) можна одержати навіть із морської. Треба оцінити економічну ефективність цих розробок, обміркувати їх і винести на обговорення сесії.

Спільно потрібно ухвалювати рішення і щодо Куяльницького лиману.

Голова Овідіопольської райдержадміністрації Наталя Чегодар уже не раз порушувала питання про утилізацію твердих побутових відходів. Щодо Куяльника і щодо Овідіополя розв’язання проблеми треба шукати шляхом врахування точок зору місцевих жителів, чиновників, депутатів.

– У нашій області кілька років тому була ухвалена програма щодо утилізації твердих побутових відходів.

С. Степаненко: – Вона, на жаль, була провалена. Тому треба заслухати питання на сесії й думати, як діяти далі. Якщо область неспроможна, звертатися по допомогу до держави.

– Сергію Миколайовичу, нещодавно відбулася презентація системи контролю атмосферного повітря на «Лукойл-Одеський НПЗ». Ваша оцінка?

– На підприємствах високого класу небезпеки такі системи повинні закладатися ще на етапі проектування. Але це тільки початковий рівень. А цілісної системи моніторингу стану атмосферного повітря в Одесі, на відміну від Москви, Санкт-Петербурга, як і раніше, немає. Будь-який житель міста повинен мати можливість довідатися про реальний стан справ, прогноз забруднень не з чуток, а з офіційного і достовірного джерела.

Ю. Геращенко: – Коли проектують підприємство, екологічне навантаження від його діяльності розглядають саме по собі, а не виходячи із уже наявного в цьому районі рівня. А, можливо, навантаження від нього саме і стане критичним? Але цього, на жаль, ніхто не прораховує.

– Напевно, і проблема Сасика повинна бути взята під контроль громадськості?

С. Степаненко: – Торік сесія облради, після скандалів і сварок, виділила 295 тисяч на розробку ТЕО. Але гроші так і залишилися невикористаними. Усі кричали, що озеро треба рятувати, а реальним порятунком, виявилося, займатися не готові. Тепер просять 1 мільйон чотириста тисяч гривень.

До речі, на 10 мільйонів гривень, які щорічно виділяються фонду, цього року заявок надійшло вже на 174 мільйони. Але за традицією третина цих коштів знову залишиться невикористаною.

Ю. Геращенко: – Мені було дуже прикро, коли свого часу залишилися невикористаними 500 тисяч гривень, виділених на берегозміцнення Фонтанки. Гадаю, що громадськість повинна робити більший тиск на місцеву владу, щоб вона відповідальніше ставилася до розв’язання екологічних проблем.

С. Степаненко: – Треба говорити і про підвищення рівня підготовки людей, які працюють в екологічних громадських організаціях. Наш університет готовий організувати для них спеціальні курси. За кордоном, до речі, хто збирається працювати в екологічних структурах, здобувають вищу освіту. Це допомагає значно знизити частку непрофесійних підходів до проблем.

Тому я всебічно підтримую тих студентів, хто має намір проходити практику в громадських організаціях, підтримую створення в університеті підрозділів громадських студентських екологічних організацій. Адже основна місія нашого вузу – це привнесення в суспільство основ екологічної культури.