ПАЛАЦ НАД ТИЛІГУЛОМ

Протягом 105 років височіє над сивочолим тихоплинним Тилігулом шедевр архітектурної думки – палац Куріса. Незвична для наших місць ламана черепична покрівля, мозаїчно-візерунчасті вікна та вітражі разом з дивовижною архітектурою надають маєтку загадкового та казкового вигляду. Рішенням Одеської обласної ради від 27 грудня 1991 року будівля передана під охорону держави як визначна пам’ятка зодчества та архітектури місцевого значення.

Можна лише подивуватися будівничим, які творили цей шедевр за ескізами талановитого архітектора. До нинішнього часу у маєтку збереглися значна частина вишуканого внутрішнього убранства, ліпнина, мозаїчна плитка та вітражі, дерев’яні східці. А дивом збережений дерев’яний різний стіл стане окрасою майбутнього музею, який тут планують влаштувати.

Сьогодні в палаці розмістився ПТНЗ «Ісаївський професійний аграрний ліцей». Його директор Михайло Стас і колектив навчального закладу разом з своїми вихованцями свято оберігають цілісність архтектурного ансамблю цього палацу і підтримують його в належному стані.

Приємно відзначити, що архітектурне диво тилігульської долини ввійде у майбутній літературно-мистецький туристичний маршрут, який розробляє Одеський обласний центр української культури.

Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Миколаївський район

ДИВО НА ДНІСТРІ

Найвидатнішою пам'яткою оборонного зодчества періоду середньовіччя називають унікальний історико-архітектурний комплекс «Акерманська фортеця», розташований поруч із залишками античного поселення Тіра в місті Білгороді-Дністровському. З недавнього часу Всесвітнім фондом пам'яток він включений до ста видатних об'єктів світового значення.

Точна дата заснування античного Білгорода-Дністровського губиться у віках: місто існує понад 2500 років. Точкою відліку його народження вважається кінець VI ст. до н.е., коли вихідці із малоазійського Мілета заснували місто Тіру на західному березі річки Дністер. Про дуже багату та досить складну історію одного із найдавніших міст світу свідчать понад 20 його найменувань, що змінювалися. Але при цьому майже у кожному з них була присутня ознака «білий», що відповідає кольору головного будівельного матеріалу – місцевого вапняку, з якого споруджена і Акерманська фортеця.

Історико-архітектурний комплекс Акерманської фортеці із Генуезьким замком (цитаделлю), період будівництва якого затягся майже на 200 років, вважається одним із головних скарбів історії та культури Одещини. Свій архітектурний внесок у створення фортифікаційної споруди за різних періодів його будівництва внесли представники різних народів, які населяли цю територію. За різними версіями одні вчені фортецю вважають турецькою, другі – молдавською, а цитадель – генуезькою.

Однак незалежно від присутності різних архітектурних стилів, фортеця, побудована на скелястому березі Дністровського лиману, за усіх часів вирізнялася грізною величчю та неприступною міццю. При загальній займаній площі понад 9 га, довжина її оборонних стін становить близько 2,5 км, висота стін та веж від 5 до 15 м, товщина від 1,5 до 5 м. Раніше у стіни фортеці були вбудовані 34 вежі, різні за розмірами та призначенням. Деякі з них, що збереглися до сьогоднішніх днів, мають свої назви. Наприклад є вежа Пушкіна та Овідія, Комендантська, Скарбниця і Темниця.

Середньовічна фортеця, що має собою форму неправильного багатокутника, з північної частини омивається Дністровським лиманом. З інших – оточена глибоким ровом, що заповнювався за давніх часів водою з лиману. Глибина рову місцями досягала до 20 метрів за ширини 14 метрів. Вхід до фортеці здійснювався через Головні (Кілійські) ворота, оснащені звідним мостом.

Всередині фортеця розділена на 4 двори. Перший і найбільший за площею близько 5 га – Цивільний двір, де колись розташовувалися житлові будівлі, призначався для захисту місцевого населення під час облоги. При вході до фортеці у цьому дворі на руїнах християнського храму XII-XIII ст.ст., а згодом на місці турецької мечеті, сьогодні відновлений мінарет. У Цивільному дворі розташована найвища вежа фортеці – Сторожова. У наступному, Гарнізонному, дворі площею близько 2 га, розташовувалися казарми, склади боєприпасів, стайні. У майже повністю зруйнованому сьогодні Цивільному дворі велися торговельні справи і товарне складування.

Найдавнішою у архітектурному ансамблі та найбільш неприступною є Цитадель, побудована наприкінці XII століття. Її площа трохи більша 300 квадратних метрів. По її чотирьох кутах розташовувалися потужні вежі, висота яких приблизно досягала 20 метрів, а товщина стін – 5 метрів. У дворі Цитаделі розташовувалися комендантський палац, комендант та його охорона. Тут зберігалася міська скарбниця.

Унікальна пам'ятка історії та культури, що пережила історичні епохи, справедливо називають дивом на Дністрі. Фортеця зберегла до наших днів свою первісну структуру, і архітектурно-будівельна майстерність її творців дотепер захоплює неповторністю численних туристів з різних країн.

Тетяна ГУРІЧЕВА, власкор «Одеських вістей», м. Білгород-Дністровський

ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ОДЕЩИНИ ПІД ОХОРОНОЮ, АЛЕ НА ГРАНІ РУЙНУВАННЯ…

За інформацією, яку надала начальник управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації Наталя Штербуль, на обліку та під охороною держави на сьогоднішній день перебувають 4502 об'єкти культурної спадщини.

З них – 1355 пам'яток старовини, 1682 становлять археологічну цінність, 1306 пам'яток містобудування та архітектури. 155 – об'єкти монументального мистецтва, 3 – науки і техніки, а також 1 пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Експерти підрахували, щоб упорядкувати численні шедеври, необхідно понад 100 мільйонів гривень на рік, але поки що в держави таких грошей немає. За минулі два роки Кабінет Міністрів виділив кошти на реконструкцію тільки однієї одеської пам'ятки національного значення – музею західного та східного мистецтва. Не пощастило музею морського флоту, філармонії та найдавнішій пам'ятці архітектури – Білгород-Дністровській фортеці. Така ж ситуація і з Петрівським замком, розташованим у Комінтернівському районі.

У межах своїх повноважень управління здійснює контроль над використанням, ремонтом та реставрацією об'єктів культурної спадщини, вимагаючи від підприємств, організацій та громадян дотримуватися Закону України «Про охорону культурної спадщини».

За перші три місяці 2010 року працівники управління видали 32 приписи та 10 розпоряджень щодо виправлення порушень допущених стосовно об'єктів державної спадщини з боку підприємців та приватних осіб.

Існують проблеми у сфері охорони пам'яток археології у на території області. Насамперед це стосується несанкціонованих розкопок та пограбувань пам'яток археології, які мають спланований, організований характер. Зафіксовані хижацькі розкопки прадавніх поселень у Овідіопольському, Комінтернівському та Білгород-Дністровському районах (Ніконій, Кошари, Молога), а також курганів та курганних могильників в Ізмаїльському та Ренійському районах. Причому «чорні археологи» використовують високотехнологічне обладнання.

Вікторія ЄРЬОМЕНКО