Ізмаїльська дослідна станція з рослинництва розташована в селі Мирнопіллі Арцизького району. Створювалася вона 64 роки тому як єдина науково-виробнича установа.

З того часу багато чого змінилося. Станція стала підпорядковуватися Дніпропетровському інституту землеробства, і тривалий час місцеві поля служили полігоном для вирощування насіння кукурудзи.

А останнім часом інтерес до цариці полів зник, і про станцію стали забувати. Але її керівники здаватися не збиралися. Працівники станції вирощували зерно, виробляли товарну тваринницьку продукцію, займалися науковою роботою. Минулий посушливий рік остаточно підірвав економіку цього госпрозрахункового підприємства. З’явилися борги, назріла загроза зриву сівби озимих.

Допомога прийшла з боку Одеського селекційно-генетичного інституту. Саме йому рішенням Академії аграрних наук України було, нехай і з великим запізненням, передано дослідну станцію. І одразу в господарстві все ожило. Насамперед, серйозну підтримку станції надало інше дослідне господарство – ім. Кутузова, теж розташоване в Арцизькому районі. Його директор Афанасій Челак із властивою йому відповідальністю поставився до доручення інституту.

– Ми з ним буквально тиждень не залишали поля, – із вдячністю згадує його колега з Мирнопілля Семен Колісниченко. – Допомогли нам і насінням, і технікою. Сівбу озимих було завершено в оптимальний термін. Озимий клин цілком зберігся.

Одержання великого збору зерна – далеко не єдина мета організації, у якій трудяться 43 людини. Станція набула статусу насінницького господарства, перед яким стоїть завдання забезпечити елітним насінням селекційно-генетичного інституту всі господарства південних районів області.

Крім того, тут працює науковий відділ, що складається поки що з трьох чоловік – лаборанта і двох кандидатів сільськогосподарських наук Іллі Кічука і Дмитра Пішти. Обидва вчені – вихідці з Арцизького району.

А коло інтересів цього нечисленного колективу досить широке. Працівники наукового відділу вивчають проблеми сівозмін, набору культур для південного степу, питання їх розміщення. Приділяють увагу іншим тонкощам агротехніки.

– Ви тепер наші, – підкреслив при зустрічі з колективом директор селекційно-генетичного інституту В’ячеслав Соколов. – Отже, і проблеми, що виникають, теж наші. Будемо розв’язувати!

Одна з таких проблем – технічне переозброєння дослідної станції, яка провадить сільгоспроботи на одній тисячі гектарів.

– З переходом до складу інституту ми набули другого дихання, побачили нові перспективи, – сказав на завершення нашої розмови Семен Колісниченко. – Та й урожай очікуємо відмінний. Точніше, робимо все можливе, щоб він став саме таким.

Степан СЕРБІНОВ, «Одеські вісті»

Виноградарство: покладатися не лише на дотації

Кілька днів тому перший заступник голови Ізмаїльської районної державної адміністрації Григорій Чепой повернувся з Німеччини, де був у складі делегації виноградарів Одеської області на Конгресі виноробів Європи. Ми попросили розповісти його про поїздку і поділитися баченням розв’язання проблем, найбільш характерних для цієї галузі.

– Недарма кажуть – бути в гостях у бессарабця і не покуштувати його вина – отже, і не бути у гостях зовсім. У нашому краї споконвіку культивувалося виноградарство. У попередні часи, до перебудови України, у кожному колективному господарстві були свої плантації. Однак не секрет, що згодом і ця, здавалося б, прибуткова галузь стала відмирати. Багато в чому остаточну крапку поставила аграрна реформа, що не дивно – сам час зажадав відмови від екстенсивних методів ведення господарства.

Саме шляхом відмови від старих схем роботи і впровадження нового пішли створені останнім часом агроформування, орієнтовані на інтенсифікацію цієї галузі. Незважаючи на існуючі й нині проблеми, люди повірили у сталість цього виду бізнесу, у перспективність цієї роботи, що підкріплюється значною підтримкою держави.

– Наскільки відомо, саме виноградарство, на відміну від інших сільськогосподарських галузей, останнім часом підтримується найбільш вагомо?

– Порівняємо: у минулому році в цілому господарства Ізмаїльського району одержали 5,4 мільйона гривень дотації. З них 4,5 мільйона надано на підтримку господарств, що займаються виноградарством. Сьогодні в Ізмаїльському районі налічується 26 таких агроформувань, площа плантацій становить 1300 гектарів, з них одна третина – плодоносні.

– Зізнатися, масштаби набагато менші, ніж ще років двадцять тому...

– Так, це не колишні обсяги площ. Але – і не колишні підходи до галузі. У таких господарствах, як ТОВ «Ізмаїл-Агролідер», ТОВ «Агрофірма «Ізмаїл», ПП «Агроінком» і «Голов» та інших, урожайність значно вища, ніж на«колгоспних» плантаціях, які були раніше.

Цими днями представники Ізмаїльського району у складі делегації Одеської області побували в Німеччині на Конгресі виноробів Європи «Intervitis Interfructa Innovation Award-2010». Поїздка була організована Головним управлінням зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції облдержадміністрації.

Проходив Конгрес у місті Штутгарті. Нашу делегацію цікавило буквально все, зокрема й організована там же Міжнародна виставка. Чотири її розділи розповіли про технологію вирощування і збирання врожаю винограду і фруктів, переробку і контроль над процесом; технологію наповнення і упакування, маркетинг, організацію продажів.

Для нас насамперед був цікавий весь технологічний цикл від садіння рослин до реалізації отриманої продукції. Наша делегація мала можливість ознайомитися з новітніми прийомами механізованого садіння, обрізування, підв’язування, обприскування, усього процесу безвідходного виробництва. Без перебільшень, не вистачило декількох блокнотів для записів, не враховуючи зйомки всього Конгресу і екскурсії виставкою на відео.

Користь від поїздки і у тому, що на ній наші виробники змогли провести ділові переговори щодо придбання нової техніки.

І не тільки це важливо. Досвід навчає – розвиток галузі не матиме достатніх перспектив за відсутності комплексного підходу, зокрема за невирішеності питань переробки і збуту продукції.

– А саме тут, судячи з усього, сьогодні головна наша проблема?

– Ні для кого не секрет, що, виростивши чудовий урожай, підприємства, що займаються виноградарством, найчастіше не могли його здати на переробку, оскільки на винзаводах віддавали перевагу не цій повноцінній сировині, а... замінникам у вигляді порошку.

Сьогодні значно виграє ПП «Голов», яке працює на землях села Першотравневого і має свій винцех. Деякі господарства працюють у тандемі з Татарбунарським винзаводом, що належить фірмі «Дар». Але чи достатньо цього? На жаль, фактично стає недоступним для місцевих виноградарів Ізмаїльський виноробний завод, де до того ж мали місце проблеми з розрахунком за прийняту на переробку продукцію.

Сьогодні ми готові порушувати на державному рівні питання про ліквідацію монополії великих переробних підприємств на випуск продукції та про дозволи на організацію мобільних переробних виноробних цехів, що належать, припустимо, декільком фермерським господарствам, які об’єдналися в асоціацію. Такі об’єднання сприятимуть створенню того самого завершеного циклу – від виробництва до реалізації після переробки, з досвідом якого наша делегація познайомилася в Штутгарті.

– А поки що, виходить, та допомога, яка надається підприємцям, що узялися за відродження цієї галузі, однобока?

– Я не поспішав би робити подібні висновки. Так, труднощів ще багато. Але сам факт налагодження взаємин Одеської області з передовими країнами Європи, як і, повторимося, найбільш значне дотування цієї галузі, свідчить про велике майбутнє виноградарства в наших краях. До речі, під час візиту делегації нашої області до Штутгарта було підписано протокол намірів, що можна вважати знаковою подією для нашого краю. Сьогодні, після приходу до влади нової команди, у якій, зізнатися, професіоналів значно більше, є надія на комплексний розвиток галузі, у чому, безсумнівно, величезну роль і надалі гратиме зв’язок з найбільш «просунутими» у цьому країнами Заходу.