17 квітня відбулася урочиста церемонія відкриття і освячення після реконструкції кафедрального євангелічно-лютеранського собору Святого апостола Павла – кірхи.

Церква Святого Павла була побудована за проектом архітектора Шеврембрандта у 1897 році. І стала не лише духовним, але й культурним центром. Тут грав на органі батько видатного піаніста Святослава Рихтера Теофіл. Та й сам Святослав Теофілович перші уроки музики брав саме в одеській кірсі. Пізніше її перетворили на профтехучилище, яке закінчував майбутній академік-ракетник Валентин Глушко. Побувала кірха і у ролі спортзали, її неодноразово намагалися знести. Перешкодили цьому протести одеситів, які дійшли аж до міністра культури Катерини Фурцевої. Але у 1976 році кірха згоріла і до 1992 року так і стояла в руїнах. Тільки після передачі попелища і будинку для літніх людей, розташованого по сусідству, Німецькій євангелічно-лютеранській церкві України, з'явився шанс відновити унікальний храм міста.

На реконструкцію собору у тій пишноті, що відкрилася перед очима гостей 17 квітня, було витрачено 7 мільйонів євро (300 тисяч зібрали як пожертвування самі одесити).

На будинку встановили новий хрест, чотири великих дзвони – Христа, апостола Павла, апостола Петра і Діви Марії. Найбільший з них – дзвін Христа – важить тонну. Дзвони були відлиті в німецькому місті Пассау. У кірсі встановили сучасний орган на двадцять сім регістрів, що відкриває перспективи поновлення в Одесі органних концертів. Внутрішній розпис храмового приміщення довірили художникові Тобіасу Каммереру. Реконструкція виконана із застосуванням найсучасніших ресурсозберігаючих технологій, щоб громаді було по силах утримувати храмовий комплекс після завершення відновлення ще й культурно-освітнього центру. Місто узяло на себе витрати щодо благоустрою прилеглої площі.

У церемонії відкриття кірхи взяли участь перший заступник голови обласної ради Микола Тіндюк, секретар Одеської міської ради Олександр Прокопенко.

Серед присутніх на відкритті було чимало людей похилого віку, які не приховували сліз радості. Адже для них це відродження ще одного храму Одеси стало своєрідним поверненням у часи їхньої молодості, коли у дзвонах над містом упевнено звучав і голос дзвонів кірхи. Історична справедливість стосовно німців, які зробили величезний внесок у розвиток нашого краю, перемогла.