Народний депутат України Сергій Гриневецький, коли був губернатором, на одній з нарад не без властивого йому сарказму сказав: «Виявляється, у нашому регіоні найкорумпованішими елементами є сільські голови. Їх більшість з усіх виявлених порушників.» Минули роки, а ситуація не змінилася.

У чому справа? Чи народ не тих обирає, чи люди йдуть на цю посаду лише із кримінальними намірами? Безперечно, є й такі. Але не всі ж!

Завісу у цій справі спробували підняти на засіданні координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові Біляївської райради.

Трапилося так, що на тій зустрічі були оголошені результати перевірки місцевого КРУ, і обговорювалося нове законодавство про корупцію, яке набуде чинності у 2011 році. Наводилися приклади порушень закону при використанні бюджетних коштів.

Присутні спочатку лише кидали короткі репліки, а потім почали гаряче полемізувати.

– Ми для контролюючих органів – хлопчики для биття, – говорить Яськівський сільський голова Анатолій Гритенко. – Чіпляються до кожного нашого рішення, до кожної цифри. Будуть тиснути доти, доки не махнеш рукою і не погодишся на вирок.

– На нас просто роблять статистику, – доповнює Великодальницький сільський голова Валентин Рибак. – Були перевіряльники і в нас. Дивилися документи за кілька років. Серйозних порушень не знайшли. Тоді почали просити ще якісь папери. «Може, вам ще за 1917 рік протоколи принести», – не витримав я. І перевіряльник зізнався, що треба обов'язково знайти хоч якесь порушення, а то звітність постраждає, і протокол не приймуть.

Про серйозну ситуацію повідав і Мирненський сільський голова Олексій Котович. Сільрада, нарешті, з великими труднощами вирішила питання про вуличне освітлення. Але головні проблеми, як виявилося, іншого плану: кому передати на баланс лінії електропередач, трансформаторні станції? Фахівці для цього у штатному розкладі сільради не передбачені. Передача комунальної власності у приватне володіння теж карається законом. Обленерго не бере об'єкти на свій баланс. І ніхто не може вивести селян із цього порочного кола. А час минає, і без вимушених порушень, виходить, не обійдеться...

– Ми вже три місяці працюємо без бюджету! – це голос із останніх рядів. – А життя не зупиняється, витрати йдуть. То ж сьогодні кожного з нас можна брати просто голими руками.

Після тієї зустрічі захотілося довідатися про ситуацію в інших районах. Картина доповнилася майже аналогічними висловлюваннями.

Особливо обурювався Великодолинський селищний голова Овідіопольського району Олександр Базелян. Йому довелося в суді обстоювати своє право невинного.

– Я вже двадцять років працюю у селищній раді, але такого приниження ще не доводилося зазнавати. Що не зробиш – обов'язково причепляться! Якщо назвеш підставою своїх дій, конкретну статтю закону, то у відповідь – інша стаття з іншого закону, яка говорить буквально протилежне. Їм, бачте, потрібні планові показники. Добре. Але нехай їх виконують на справжніх корупціонерах, які засіли у вищих органах виконавчої влади. Але там їм дадуть по руках. А з нами можна й не церемонитися.

Дуже часто самі ж перевіряльники втішають затиснутих у лещата сільських голів: не сумуйте, потім суд скасує наш позов. І дуже часто саме так і трапляється. Скажімо, минулого року судами області було закрито 80 адміністративних справ про корупцію, причому 70 з них через відсутність дії та складу злочину.

– Цим найчастіше і закінчуються грізні рішення, – пояснює заступник голови Ізмаїльської районної ради Марія Іванова, – але хто потім оплатить моральні витрати? Хто поверне добре ім'я фактично обмовленому сільському голові?

– Наші сільські голови іноді порушують законодавство, не дослухаються до наших рекомендацій і порад, з якими знайомимо їх на численних семінарах, – говорить її колега із Арцизької райради Людмила Радулова. – Але слід сказати і про інше. Рішення, ухвалені судами, далеко не завжди адекватні вчиненим порушенням.

Вона розповіла, як один сільський голова з приводу Дня місцевого самоврядування видав розпорядження про грошову винагороду працівникам апарату сільради за рахунок зекономлених коштів. Але чи то забув, чи то не встиг затвердити його на сесії. На це й чекали перевіряльники! А суд за одержання премії у 120 гривень виніс рішення про сплату штрафу у 880 гривень. До речі, можна було виправити допущену помилку на місці. Але постраждала б та ж горезвісна статистика…

Дуже часто у тих же рішеннях судів можна зустріти суму у 225 гривень. Це той мінімум, який потерпілі заперечувати практично не будуть. У них теж немає бажання зв'язуватися, щоб не «наїхали» із новими перевірками.

Заступника голови Болградської районної ради Марію Гайдаржи двічі звинувачували у корупції, і щоразу суд знімав ці звинувачення.

Звичайно, Марії Олександрівні, як юристові, це легше зробити. Але не кожному сільському голові дані такі можливості. Юристи у сільських радах в штаті не передбачені. Як і фахівці з інших питань. Сільському голові доводиться діяти, спираючись на свою інтуїцію та особисту практику. А бігати по інстанціях – районних і обласних – ні часу, ні тим більше коштів просто немає.

Законодавство передбачає, що сумісництво, навіть у сфері викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної, інструкторської та суддівської практики зі спорту, буде можливим лише у позаробочий час.

А в нас багато сільських голів прийшли з місцевих шкіл. Деякі й сьогодні затребувані як вчителі, особливо викладачі математики, фізики, біології. Як їм бути? Організовувати заняття по вихідних?

Зараз питання про зміну деяких статей нових законів про корупцію широко обговорюються на сторінках газети «Голос України».

А поки що сільські голови чекають на зміни та розширення прав місцевих рад.

– Якщо ті самі закони все ж таки набудуть чинності без змін, – говорить Марія Гайдаржи, – тоді роботу залишать багато фахівців, якщо не усі сільські голови. Їм судових розглядів просто не витримати.

Сподіваємося, що до цього справа не дійде…