Останнім часом в Ізмаїлі знову намітилася солідна тріщина у взаєминах між депутатським корпусом та керівництвом міста. Причому, сваряться між собою вчорашні однодумці, представники найбільшої фракції. І це далося взнаки на сесійному засіданні, яке пройшло цими днями. У таких випадках кажуть, що розумніше завжди попросити дати оцінку тому, що відбувається, «третій особі». У цьому випадку – представникові іншої фракції. Так ми й зробили, звернувшись із проханням відповісти на низку запитань до депутата Ізмаїльської міськради Андрія АБРАМЧЕНКА.

– Як Ви оцінюєте ситуацію у місті в цілому та у його економіці – насамперед?

– Особливість нашого міста у тому, що тут є підприємства дуже серйозного рівня, на яких працюють тисячі городян – я говорю про Ізмаїльський порт, про Українське Дунайське пароплавство, целюлозно-картонний комбінат, Центральний ринок. Це не просто підприємства, що формують бюджет. Це структури, які формують соціальні процеси в Ізмаїлі. Місто, я гадаю, має бути вдячне долі, яка дала йому ці підприємства і привела до керівництва структурами дуже непоганих менеджерів та керівників. Середній і малий бізнес в Ізмаїлі – це місце заповзятливих людей, які встигають реагувати на усі зміни ринкової кон'юнктури. Основна частина малого та середнього бізнесу у нас відноситься до сфери послуг.

Низка комунальних підприємств виконують життєзабезпечувальні функції у різних галузях. Однак ця сфера, на жаль, непрозора і працює багато у чому, виходячи із певних політичних завдань, а не займаючись суто своїми прямими обов'язками. Навіть депутати міської ради не завжди можуть одержати адекватну відповідь на свої звертання.

– А як Ви оцінюєте політичну ситуацію в Ізмаїлі?

– Як даність. Робота міського голови та міської ради – це не лише успіхи та перерізування стрічечок на нових об'єктах. Часто треба займатися повсякденними справами, вживати непопулярних заходів тощо. До цього рада і мер виявилися не готовими.

До речі, при партійно орієнтованій раді депутати, не закріплені за окремими округами, просто втратили зв'язок із виборцями. Коли ж прийшло усвідомлення того, що працювати треба постійно, вдумливо і частенько поступаючись особистими амбіціями, то в нашої ради почалися ще серйозніші пробуксовки. При цьому почали розсипатися конструкції, які ще недавно здавалися непорушними. Раду почали залишати депутати. Ланцюг скандалів і трагедій у якусь мить взагалі поставив під відчутний удар можливість продовження роботи ради. А якщо згадати, що з вересня 2008 року в Ізмаїлі лише в.о. міського голови, то ситуація й зовсім вимальовується гнітючою. На жаль, суперечності так і не вдається подолати. На кожній сесії, не виключаючи й останню, низка питань проходить через переголосування. А це схоже вже на системну кризу, яка охопила і виконавчу владу.

– Ви маєте на увазі виконавчий комітет?

– Я говорю про виконавчу владу в цілому. І, звичайно, про виконком. Цю структуру вже неодноразово переформатовували. У якусь мить почало здаватися, що суперечності переборені і робота закипить. Аж ні. Розбіжності нікуди не зникли. Вони далі трясуть міську раду, і виконком став мимоволі їх заручником. Ми усе частіше зустрічаємося із тим, що виконком не враховує думку депутатів після того, як депутатський корпус бере під сумнів якісь його рішення. Ось вам і ще одна причина пробуксовок на сесіях.

– Яка Ваша думка з приводу підвищення тарифів – на опалення, на транспорт тощо.

– Вважаю, що тут не повинно бути заручників політичних баталій. Так, тариф – це дуже болісно. Ніхто не любить платити більше, ніж це було раніше. Ці питання завжди мали і будуть мати соціальну спрямованість. А отже, і вирішувати їх потрібно на балансі інтересів постачальника і споживача послуги. Якщо баланс дотриманий, скандалу не буде.

– А як Ви ставитеся до постійних повторних голосувань із земельних питань під час сесій міської ради, що мало місце і на останньому сесійному засіданні?

– Із цього приводу я навіть порушував питання на сесії. Мені відповіли, що у нашому регламенті подібне прописане, то ж порушень немає. Таке голосування і є ознакою того, що рада переживає затяжну кризу. Депутатський корпус за останні роки виявився розколотий на безліч груп впливу – і на сесіях ми бачимо продовження боротьби, що лише на шкоду справам усієї нашої громади. То ж місто від цих чвар лише програє.

– То що ж потрібно, щоб стабілізувати, нарешті, ситуацію?

– Вважаю, головна помилка наших місцевих політиків полягає у переоцінках власної значимості і такій же недооцінці рідного міста, його проблем та перспектив, інтересів його жителів.

Наші виборці втомилися від чвар. Вони чекають, коли рада запрацює на повну силу.