Відновити дельту і поліпшити «зелений імідж»

У Європі, та й в усьому світі, вже давно існує успішний досвід компенсаційних заходів, спрямованих на усунення наслідків антропогенних впливів. Своєю думкою щодо можливості реалізації компенсаційних заходів для української частини дельти Дунаю поділився виконавчий секретар Міжнародної комісії щодо захисту річки Дунай пан Філіп Веллер.

– Пане Веллере, як Ви оцінюєте конфлікт між Україною та Румунією, пов’язаний із глибоководним судновим ходом Дунай – Чорне море?

– Головна проблема полягає у тому, що Україна почала певні дії, порушивши тим самим свої зобов’язання, пов’язані із деякими міжнародними конвенціями та домовленостями. Хоча останнім часом ми спостерігаємо явне прагнення української сторони виправити ці порушення. Проект спорудження ГСХ, сам по собі, можливо, не більш руйнівний для навколишнього середовища, ніж багато інших проектів. Його підготовка та здійснення велися без належного визнання та урахування вимог міжнародних правових норм, пов’язаних із захистом навколишнього середовища.

Я гадаю, що є певні елементи, які викликають заклопотаність із погляду захисту навколишнього середовища, особливо масивна дамба, споруджена на бару гирла Бистрого.

Рішення, які стосуються створення подібної інфраструктури та захисту навколишнього середовища, повинні ухвалюватися із урахуванням та використанням уже існуючих міжнародних механізмів, таких як Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті і Рамзарська конвенція.

– Чи згодні Ви із точкою зору Одеського центру регіональних досліджень про необхідність розробки заходів щодо компенсації можливого збитку, які, у той же час, могли б поліпшити «зелений імідж» України?

– Я гадаю, що пропозиція Одеського центру заслуговує на схвалення. Глибоководний судновий хід мав негативний екологічний ефект, як, власне, і відзначається у висновках Комісії Еспоо.

Компенсаційні заходи – добре рішення, навіть якщо вони впроваджуються не безпосередньо на місці будівництва або спорудження, а на якійсь іншій ділянці цього регіону, яка потребує захисту.

Відновлення та розширення заплав річки та заболочених територій могло б бути добротворним у частині компенсації того збитку, який був завданий дельті Дунаю і в інших регіонах.

– Наскільки великий ефект цих заходів?

– Зі свого власного досвіду можу зробити висновок, що відновлення та реконструкція більшості осушених раніше територій, захищених дамбами сільськогосподарських угідь, і рибних розплідників, дасть величезний екологічний ефект як безпосередньо для цих природних ділянок, так і для усієї дельти Дунаю у цілому.

Те ж саме має стосунок і до озер нижнього Дунаю. Можу відзначити, що українській адміністрації, після дуже серйозних досліджень, вдалося домогтися прогресу у оцінці гідрологічного режиму озер.

Сьогодні є можливості запропонувати та здійснити заходи, які могли б сприяти динамічному розвитку регіонів в обох напрямах: у сфері поліпшення загальних екологічних обставин і у сфері використання тих можливостей, які дає населенню багата природа. Я говорю про рибальство, заготівлю очерету і, звичайно ж, туризм.

– Як Ви гадаєте, пане Веллере, що потрібно зробити, щоб усе це було реалізовано?

– Є ціла низка ідей, які потребують підтримки українського уряду як на національному, так і на обласному рівні. У зв’язку із цим ми схвалюємо ідею проекту, спрямованого на вирішення усіх цих питань, включаючи механізм кооперації із регіоном дельти Дунаю. У його рамках Україна може забезпечити додаткову безпосередню підтримку цього задуму. Гадаю, Європейське співтовариство могло б також допомогти особливо у питанні надання інвестицій, і, таким чином, послабити конфлікт та суперечку, що спалахнула довкола ГСХ Бистрий.

Наташа КРІСТЛ, прес-консультант Міжнародної комісії щодо захисту Дунаю

Течуть нечистоти у лиман

В «Одеських вістях» 18 березня ц.р. була опублікована стаття «Гуркіт грому все чутніший». Першим на неї відгукнувся Надлиманський сільський голова Овідіопольського району В.О. Гвоздовський: «Приходьте і подивіться, що діється на очисних спорудах. Уже просто снаги немає до когось догукатися-достукатися». Приїхали, подивилися, вжахнулися.

І не лише від злочинного прямого зливання нечистот у Дністровський лиман, яке спостерігається невідомо з якого часу. Але, головним чином, від байдужості державних виконавчих та контролюючих органів.

Пейзаж не для слабких нервів

На об’єкті нас зустріла зграя здичавілих собак. Потім з’явилося декілька робітників, які одразу поспішили зникнути в занедбаних будинках. Надлиманський сільський голова Віктор Гвоздовський, який нас супроводжував, до такої картини давно звик. Без особливих пояснень помітно, що ще недавно тут бурхливим потоком усі нечистоти виливалися просто в Карагольську затоку, а потім і в річку Дністер. А засохлі навколо дерева та відсутність усілякої живності лише підсилювали враження від наближення катастрофи.

І мимоволі себе запитуєш: невже це ще називається Нижньо-дністровським національним природним парком, який був створений у 2008 році з метою «збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природних комплексів низов’я річки Дністер» і займає площу у 21,3 тис. га?

Трохи пізніше робітники самі почали давати деякі пояснення. Тут за проектом передбачений штат у 56 чоловік, а працює всього 14. Та й ті не впевнені, що їх завтра не відправлять додому.

І для прикладу назвали нового свого керівника, який за три місяці зміг багато чого виправити і навіть ліквідувати ту аварію, сліди якої ми спостерігали. Так от лихо: він почав з’ясовувати, куди поділися труби, інше устаткування, ставити «незручні» запитання, і його терміново звільнили. Ми не називаємо його імені, тому що він подав позов до суду, а колектив письмово висловив йому свою підтримку.

З пояснень робітників ми довідалися, що тут вже багато років немає технолога, інших фахівців. І про ремонти більше розмов, ніж конкретних дій.

У підсумку і сьогодні стічні води не очищаються і не знезаражуються, а транзитом надходять в Карагольську затоку, а не в Дністер, як передбачено проектом. Але насоси не працюють, а кілометрова відвідна труба за багато років просто замулилася і прогнила.

Ми все ж таки знайшли місце, де сьогодні йде пряме скидання нечистот.

– Ось помилуйтеся, – показує сільський голова, – який ллється потік каналізаційної води. А велика кількість піни свідчить про те, що в скидах дуже багато нітратів.

Глуха стіна

Серед перших здійняли тривогу представники товариства рибалок та мисливців «Придністров’я» із сусіднього села Миколаївки. Вони самі зробили забір лиманської води і віднесли до районного відділення СЕС. Результат був досить тривожним: рівень нітратів у кілька раз перевищував припустимі норми.

Гадаєте, санітарна служба помчала захищати здоров’я людей, запобігати небезпечній ситуації?

Та зовсім ні!

Так поводяться і керівники обласної СЕС. Головний державний санітарний лікар Одеської області Л.Г. Засипка навіть не відреагувала на численні офіційні запити Біляївської міськради та директора згаданого національного парку В.О. Примака на скарги місцевих жителів.

Мовчить і Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області.

Затято не відповідає і Державна екологічна інспекція в Одеській області, якій неодноразово надсилалися листи жителів Надлиманського разом із багатьма офіційними запитами. Такої ж тактики дотримується Державна екологічна інспекція з охорони навколишнього середовища Північно-Західного регіону Чорного моря та багато інших інстанцій. Директор Надлиманського національного природного парку В.О. Примак лише за останній час надіслав 15 офіційних запитів щодо необхіднsості вживання невідкладних заходів для порятунку парку і людей і не отримав жодної відповіді.

Роботи немає, але гроші давай…

На всі зауваження КП «Теплодарводоканал», якому належать очисні споруди, дає одну відповідь: немає грошей. Але це далеко не уся правда. Гроші надходили і неодноразово. Ось як вони використовувалися – це друге питання. Зокрема, остання сума у 400 тис. гривень теж не залишила жодних слідів щодо поліпшення ситуації на очисних спорудах. Це відзначила комісія Овідіопольської райдержадміністрації, яку очолив перший заступник голови В.В. Шершенецький. Але аргументованої відповіді не надійшло.

Але в самої Теплодарської служби ЖКГ сьогодні інші турботи. Вони котрий рік ведуть тяжбу із Біляївською міськрадою, стверджуючи, що населення міста заборгувало їм 600 тис. гривень. Справа вже дійшла до київських інстанцій.

Але в суді потрібні конкретні докази. І біляївці призначають нову експертизу, тепер за участю екологів із Харкова. Їхні висновки після ретельних досліджень повторили попередні: належне очищення стоків теплодарські комунальники не провадять. Ось і течуть нечистоти в лиман.