Нещодавно в прес-центрі Одеської обласної організації Національної спілки журналістів відбулася прес-конференція колективу Севастопольської біологічної станції під назвою «Поверніть нам наших дельфінів, морських котиків, обладнання».

Якщо вірити директору підприємства «Біологічна станція» Володимиру Калниболотському, існування своєрідної одеської візитівки — дельфінарію «Немо» — стало можливим лише завдяки севастопольцям, оскільки саме вони свого часу привезли до нас не лише кошти на спорудження дельфінарію, а й технології роботи з морськими тваринами та їх утримання, очищення води, яка не має аналогів, групу дельфінів та морських котиків, підготовлених до виступів тренером севастопольського дельфінарію Алою Азовцевою. Крім того, програма, з якою вже не один рік виступають тварини, за словами Володимира Калниболотського, розроблена і навіть офіційно зареєстрована севастопольцями у відповідних державних органах. Усе це відбувалося в рамках довгострокових договорів між одеською та севастопольською сторонами, які передбачали взаємовигідне співробітництво.

Почалося все ще в 2004 році, коли місто Одеса виділило «Біологічній станції» 0,7 гектара під будівництво дельфінарію. Але вже через півтора місяця територію вирішили забрати і передати ТОВ «Нерум», аргументуючи такі дії тим, що підприємці за цей час не почали будівництво. Незабаром керівництво станції знов запросили до Одеси зі своїми тваринами для створення дельфінарію, але вже спільно з ТОВ «Нерум». При цьому доля севастопольців склала 33,3 відсотка, більша частина належала одеситам. Побудували швидко. Не забарилися привезти і тварин. Буквально два тижні адаптації, і в 2005 році починаються виступи дельфінів. Проте дружба та співпраця партнерів тривала недовго — лише три місяці. «Наші позиції постійно послаблювалися, проблем ставало більше: на території дельфінарію все менше залишалося наших співробітників, були нечесні стосунки у фінансовій сфері», — розповів Володимир Калниболотський. Але головна проблема, за його словами, не в цьому: «Почали бездумно експлуатувати тварин: по 4 — 5 вистав без відпочинку. На всі наші листи, вимоги, реакції не було жодної».

Керівництво севастопольської компанії прийняло рішення забрати тварин, а свою долю «Немо» продати. Але операція так і не відбулася. Як заявив Володимир Калниболотський, питання про дельфінів і морських котиків у ній обумовлене не було, а положення щодо продажу майна було надто незрозумілим і туманним. «Ми відмовилися, домовитися не вдалося», — констатував він. Далі, за словами директора «Біологічної станції», завдяки змові одеська компанія «Нерум» спочатку зуміла продовжити договір про експлуатацію тварин, а потім у найкоротші терміни, буквально за кілька днів, переоформити на себе севастопольську частку підприємства. «Ми дізналися про це приблизно через місяць. Наші адвокати дуже здивувалися», — відзначив він і висловив сумнів щодо чесності одеських суддів, які приймали рішення у цій справі.

На підтвердження своїх слів севастопольці продемонстрували рішення Верховного Суду на їхню користь, однак на Одещині це рішення до уваги не береться. Колектив «Біологічної станції» вже пробував звертатися до голови Одеської облдержадміністрації Едуарда Матвійчука, до депутатів міської ради з проханням взяти це питання під контроль, проте це нічого не дає. У цій справі зараз ідуть слухання в Одеському господарському суді. Володимир Калниболотський запевнив, що суд севастопольці неодмінно виграють і повернуть собі не тільки «вкрадене» обладнання і гроші, а й своїх вихованців: дельфінів і морських котиків. Дельфіни — не корови, а тварини, занесені до Червоної книги, тож схема з мультика про Простоквашино, де, за словами Матроскіна, корова була державною, а молоко, теля і все інше, що вона «виробляє», — належить орендаторам. Відтак, впевнений директор «Біологічної станції», незважаючи на те, що в оренду вони давали чотирьох дельфінів, претендують повернути всі шість.

Попри впевненість севастопольців, журналісти і громадськість до заяв Володимира Калниболотського поставилися з недовірою, яку підсилив виступ головного тренера Одеського дельфінарію Дмитра Уривського. Він спростував усі заяви про знущання над тваринами: «Вистава з дельфінами йде не більше п'ятнадцяти хвилин, все інше — усні коментарі і робота з котиками. Більше того, оскільки виступає чотири дельфіни, на першій виставі складні номери виконує одна пара, на другій — інша. І взагалі, змусити дельфіна виступати, якщо він втомлений, — просто неможливо. Вони повинні рухатися, це не поросята, щоб їх просто годувати». Про хороший стан морських жителів свідчить і те, що одна з самок за останні кілька років вже двічі народила здорових дельфінят, які успішно виступають разом з батьками. На запитання журналістів, чи народжують самки в Севастополі, Володимир Калниболотський відповів, що там самка один раз народила мертве маля. Всерйоз звинувачувати когось у поганому догляді за тваринами, спираючись на такі факти, мабуть, не можна, але на певні думки вони наштовхують.

З іншого боку, на запитання журналістів до тренера Одеського дельфінарію Дмитра Уривського «Чиї ж дельфіни?» чітко відповісти він не зміг. Спочатку сказав, що вони «українські», а потім почав розповідати про взаємну любов тварин до всього тренерського складу дельфінарію «Немо». Звісно, відповідь вийшла дуже милою, однак не зовсім переконливою. На те саме запитання Володимир Калниболотський зазначив, що у нього є всі документи на цих тварин. Щоправда, продемонструвати їх у повному обсязі не зміг, мотивуючи тим, що документи в адвокатів та в суді. У будь-якому разі, це більше, ніж звичайні розмови про любов до тварин. Дуже шкода, що на прес-конференції не було представника керівництва дельфінарію,.який би міг розповісти про конфлікт з юридичного боку, можливо, продемонструвати якісь документи, висловити власну думку з цього приводу і відповісти на звинувачення севастопольців, оскільки Дмитро Уривський такими повноваженнями не володіє. Він висловив припущення, що севастопольці просто знайшли на тварин покупців і все, чого вони хочуть, — це гроші.

А й справді, у цій справі йдеться про немалі грошенята. З огляду на заборони на вилов цих тварин і їх підготовку кожен дельфін може коштувати до трьох мільйонів гривень. А ще — третина дельфінарію... Втім, якщо все це таки власність севастопольців, їх важко звинувачувати у корисливості, вони просто хочуть повернути своє.

«От ви кажете, що ми хочемо забрати з Одеси дельфінів, але ж це ми їх сюди привезли!» — до кінця прес-конференції опирався одеським журналістам директор підприємства «Біологічна станція». Він справді хотів би забрати «своїх» тварин до Севастополя, хоча й не виключає іншого розвитку ситуації. Володимир Калниболотський зізнався, що дельфінарій тут — його давня мрія, здійснення якої ще можливе, попри негативний досвід роботи в Одесі.

Якщо ж говорити про гостей міста, одеситів, які не уявляють відпочинку без цих вистав, про хворих дітей, котрі завдяки всеукраїнським програмам їздять сюди на безкоштовне лікування, так звану дельфінотерапію, для них не важливо, кому ці дельфіни належать, чиє це обладнання і територія. Важливо лише мати можливість зануритися в це диво — спілкування з чудовими морськими тваринами.