На сьогоднішній день Україна входить до десятки найбільш активних світових забруднювачів атмосфери парниковими газами. За умови збереження нинішнього рівня впливу на навколишнє середовище уже в найближче десятиліття нашу планету очікують найбільш масштабні за останнє тисячоріччя природні катаклізми. Підйом рівня світового океану за рахунок танення полюсних льодовикових шапок, зміна напрямків найбільших течій, збільшення пустель на територіях цілих країн, руйнівні повені, урагани і землетруси — ось далеко не повний перелік передбачуваних наслідків. Екологи в усіх куточках планети практично в один голос наполягають на необхідності максимально швидкого скорочення викидів в атмосферу шкідливих речовин.

У своїх прогнозах учені не обмежуються лише відомостями про вимирання цілої низки різних видів тварин і зникнення незліченної кількості представників земної флори. Інформація про те, наскільки безжалісно природа стане мстити одному з головних своїх створінь – людині, за її ж нерозважливу щодо неї поведінку, стосується чи не кожного жителя сучасного світу.

Багато регіонів планети уже сьогодні стоять на межі глобального переселення народів, пов’язаного з браком питної води або можливостей для виробництва продуктів харчування. У свою чергу, європейські країни все частіше стикаються з невластивими для цієї частини земної кулі, природними катаклізмами: масштабними повенями, посухами, аномально високими і низькими температурами. При цьому, незважаючи ні на що, держави воліють успішно справлятися з наслідками виникаючих проблем, ніж приділяти увагу їх причинам.

Не залишається осторонь від загальносвітових тенденцій і наш, здавалося б, досить комфортний для життя східноєвропейський регіон. Цікаво, що лише у період з 2001-го по 2005-й роки в Україні сталося рівно удвічі більше масштабних природних стихійних лих, ніж десятиліття тому. Тенденція позначилася досить чітко, однак далі усвідомлення можливого розвитку подій справа якось не зрушила. При цьому наша країна досить активно бере участь у великих міжнародних природоохоронних проектах і активно підписує різні довготермінові зобов’язання.

Так, одним з найбільш знакових як для України, так і для 37-ми інших промислово розвинених країн світу, стало підписання нашою країною у 1999-му році так званого Кіотського протоколу. Відповідно до цього документа, розвинені країни і країни з перехідною економікою у період з 2008-го по 2012 роки зобов’язуються забезпечити зниження викидів парникових газів антропогенного походження як мінімум на 5%. Точкою відліку була прийнята кількість шкідливих викидів, зафіксованих у 1990-му році.

Відповідно до даних «Національного екологічного центру України», реальні викиди парникових газів у нашій країні в 2004-му році склали всього лише 45% від рівня 1990-го року, що, на перший погляд, не може не обнадіювати. Організація Об’єднаних Націй бачить цю статистику з іншого боку: Україна сьогодні посідає десяте місце у списку країн – найбільш активних забруднювачів атмосфери парниковими газами.

Слід зазначити, що саме парникові гази прийнято вважати основним чинником, який впливає на зміну температури на планеті, і, як наслідок, змінює кліматичні умови. Цієї точки зору одностайно дотримується міжнародна група експертів щодо зміни клімату (IPCC – International Panel on Climate Change), яка у 2007-му році подала світовій громадськості свої дослідження у цій сфері.

Учені з’ясували, що за останні 100 років концентрація вуглекислого газу в атмосфері Землі збільшилася на 40%, що є найбільшим рівнем за останні 650 тисяч років(!). Дослідження показали, що головною причиною такого стрімкого стрибка концентрації СО2 є спалювання викопного палива (вугілля, нафта та газ). Слід також зазначити, що більш ніж у 2,5 раза, у порівнянні з доіндустріальним періодом, в атмосфері збільшилася концентрація метану. Це, на думку групи IPCC, пов’язано з видобутком корисних копалин, а також безконтрольним забрудненням поверхні землі та Світового океану.

Україна у контексті перерахованих вище проблем не виділяється особливими перекосами ні у плані активної боротьби за екологію, ні убік безконтрольного забруднення навколишнього середовища. Низький рівень екологічної культури одразу видно, однак ситуацію «рятує» промисловість, яка перебуває у стані стагнації. І хоча наша країна і входить до десятки найбільших забруднювачів на планеті, все-таки саме у зоні українських кордонів особливих кліматичних потрясінь учені не прогнозують.