Буваючи в агроформуваннях, не раз доводилося чути міркування, чи потрібні управління агропромислового розвитку, чи ні. Одні говорили, що з них ніякої користі, і така структура давно себе зжила. Особливо часто такі думки висловлювалися тоді, коли в управліннях, РАПО, АПО (назви змінювалися досить часто) працювало понад двадцять фахівців. У колгоспах, а пізніше в сільгоспкооперативах, сільгосппідприємствах вважали, що вони нічого не роблять, а тільки одержують дармові гроші.

Минули роки. В аграрному секторі країни багато чого змінилось. Канули в Лету колгоспи. Тепер функціонують здебільшого приватні підприємства та сільськогосподарські товариства. Сталися значні зміни і в управлінських структурах. Наприклад, в управліннях агропромислового розвитку відповідних держадміністрацій майже втричі скоротилися штати. До речі, у Савранському управлінні працює вісім спеціалістів. Функції їх теж дуже змінились. Виходячи з того, що це координаційно-дорадчий орган, то він нікому із господарників не вказує, коли, як, які культури і скільки сіяти.

Чим займаються спеціалісти управління? Про це прошу розповісти його начальника Сергія Ченчика:

– Основним завданням є надання консультативної допомоги агроформуванням району. Наприклад, агроном чи інженер управління знайомиться із новинками аграрної науки і техніки. Потім, виходячи із місцевих умов, дає рекомендації. Ми намагаємось створювати сприятливі умови для організації виробництва і збуту сільськогосподарської продукції та продовольства, розвитку ринкової інфраструктури, а також проведення моніторингу агропродовольчого ринку.

У межах своїх повноважень беремо участь у заходах щодо збереження, відтворення та раціонального використання земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів, охорони праці і техніки безпеки. В цій площині спеціалісти управління розробляють і забезпечують виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності.

Усі наші дії спрямовані на реалізацію державної аграрної та соціальної політики на селі, аналіз тенденцій і прогнозування процесу розвитку галузей агропромислового виробництва.

– Наскільки, я розумію для здійснення цих завдань спеціалістам регулярно потрібно бувати в сільгосппідприємствах, виїжджати на семінари, науково – практичні конференції. Чи маєте для цього можливості? Не раз доводилось чути, що поїздка в село відкладається через відсутність бензину. А є такі управління, де навіть немає телефонного зв’язку. Як у таких умовах працювати?

– Щодо телефонного зв’язку, то у нас він є. Більше того, ми забезпечені необхідною комп’ютерною технікою. Для виїзду в господарства маємо два легкові автомобілі. Для ефективної роботи нам потрібно десь 150 літрів пального на місяць.

– Але його вам стільки не видають. Якби не допомога агроформувань, то був би ваш транспорт на голодному пайку.

– Справді, господарники нам дуже допомагають. Та й управлінці намагаються так планувати свою роботу, щоб якомога економніше витрачати бензин. Наприклад, їздимо в агроформування перед початком посівної, у період підготовки до жнив. Крім того, маршрути поїздок складаємо такі, щоб охопити якомога більше сільгосппідприємств. Причому, виїжджаючи на село, беремо фахівців з інших управлінь, відділів. Наприклад, юристів, із земельного відділу, бо у сільчан виникає багато запитань щодо розпаювання земель та майна. Є скарги. Тож під час таких поїздок не тільки даємо консультації, а й вирішуємо назрілі проблеми.

– Але ж, крім відвідин господарств, вам необхідно брати участь у роботі семінарів, конференцій, бувати на виставках.

– Перед такими поїздками ми визначаємось, кому вони найбільше потрібні, кому обов’язково їхати. І тоді хтось із господарників заправляє транспорт. Варто відзначити, що всі керівники наших агроформувань, незалежно від форм власності, із розумінням ставляться до цих потреб. Саме завдяки їхній підтримці представники нашого району побували на виставках у Києві «Агро-2009», у Дніпропетровську – «Агросоюз», в Одесі, Котовську, Ананьєві.

Участь в таких заходах дає дуже багато користі. Наші товаровиробники знайомляться із новими сортами, породами тварин, технічними новинками. Укладають договори на придбання всього необхідного.

Інша річ, що останнім часом були відсутні державні програми, спрямовані на фінансування сільськогосподарських підприємств. Ще дуже відчутною проблемою є цінова політика. Тільки почнуть люди займатися, скажімо, розведенням свиней, як ціни на їхню продукцію падають. І виробники зазнають збитків. Немає стабільних цін і на зернові, і на технічні культури. В той же час вартість пально-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, запчастин, техніки зростає постійно.

Про аналогічні проблеми розповідають і господарники. Що ж стосується роботи управління, то найтиповішу думку висловив директор ТОВ імені Кірова Григорій Петрович Царук:

– Безумовно, управління потрібні. І цей рік ще раз довів, що нам конче необхідні наукові консультації. Сьогодні жити і працювати за старими схемами неможливо. Тільки ті господарства, які використовують нові технології, які сіють перспективними сортами, одержують вагомі врожаї. Але спеціалістам управлінь мають бути створені належні умови. Вони повинні бути забезпечені транспортом, пальним, сучасним зв’язком. Вони мають володіти найсвіжішою інформацією і доводити її до нас, товаровиробників. Сьогодні ж, на жаль, ще часто вони виконують роль статистів, збираючи дані: хто скільки і чого посіяв. І про це має подбати держава. Щоб вони не жебракували у виробників пального, щоб були самостійними і незалежними. Питання матеріального забезпечення повинні вирішуватись в робочому порядку, а спеціалісти мають стежити за науково-технічними новинками і допомагати нам їх впроваджувати.