Як відзначають економісти, Україна – це просто країна біля моря, але аж ніяк не морська держава. Цей гордий статус мають держави, з певним обсягом тоннажу національного флоту. А в Україні розвалюють і ту дещицю, що ще залишилася на плаву. Однією із нездорових ініціатив, породжених занепадом, став новий законопроект, висунутий місяць тому на обговорення депутатами ВРУ Сергієм Соболєвим, Наталею Королівської та Сергієм Терьохіним, які репрезентують Комітет з питань промислової та регуляторної політики і підприємництва. Чого ж хочуть три народних обранці?

– Найбільше нас обурила теза «комітетників» про виключення із числа ліцензованих тих підприємств, що надають нам посередницькі послуги у працевлаштуванні за кордоном, – сказав на профспілкових зборах механік іноземного судна «Amity U» Валерій Сулімов.

Члени екіпажу судна «Gipnos 3» на чолі із капітаном Амаратом Євдокієвим здивовані, що авторами цього «твору на юридичну тему» є люди, чия компетентність у морських питаннях досить сумнівна. Напевно, розробники проекту вирішили тишком-нишком вплинути на формування господарських принципів нової влади, вважають вони.

Ця ініціатива обговорювалася у п'яти морських профспілках, Українській морській спілці, Українській морській організації. Їхня колективна думка виразилася у відкритому листі, надісланому на адресу Президента України, Прем'єр-міністра та ще до цілої низки урядових інстанцій.

Припинити роботу посередницьких підприємств за ліцензіями, по суті, тотожно зумисному виведенню їх діяльності за межі закону, говориться у морському посланні лідерам держави. Це одразу порушить вимогу пункту 4 Закону України «Про підприємництво» про обов'язкове ліцензування посередництва. Поняття «посередництво у працевлаштуванні за кордон» давно введено до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». На підставі цього ось вже 20 років справно працює відповідний правовий механізм. Що ж чекає на моряків, якщо його зламати насильницьким втручанням?

Насамперед, буде порушено державний контроль над роботою посередницьких підприємств.

– Адже наявність ліцензії закріплює положення щодо необхідності планових, а якщо треба, то й позапланових перевірок посередників комісією, до якої входять органи виконавчої влади, міліції, СБУ, наші фахівці, – говорить начальник відділу політики зайнятості Головного управління праці та соцполітики облдержадміністрації Наталя Ільїна.

Завдяки цим перевіркам виставлено надійний заслін так званим фірмам-«обманкам». Невже моряки знову опиняться під загрозою стати жертвами афер від працевлаштування?

По-друге, говорять профспілкові аналітики, постраждає система соціального захисту моряка. Ліцензійні умови завжди були базою, на якій розробляється трудовий договір, що ґарантує цей захист. Його укладають іноземний роботодавець та український моряк-«підпрапорник». До договору додається невід'ємна колективна угода, де, крім двох названих сторін, ставить підпис ще й профспілка. Ці документи дозволяють вимагати від судновласника виконання усіх міжнародних конвенцій. Наприклад, зі страхування життя та здоров'я кожного моряка. Воно провадиться на суму не менше 70 тис. доларів.

За останніми статданими, за 20 років існування працевлаштування моряків «під прапор» роботу одержали понад один мільйон українських громадян. Випускники 22 морських навчальних закладів мають реальну перспективу одержати роботу за спеціальністю. Із 1990 року моряки ввезли до країни близько 3 мільярдів доларів. Ці валютні гроші увійшли до національного обігу.

– Реалізація пропозиції трьох «сухопутних» депутатів внесе повний сумбур у розпорядок більш ніж 800 українських посередницьких підприємств, до яких ми звертаємося, – говорять моряки. – Криза і так поставила їх на межу закриття. Якщо ще ускладнити цей процес, то що ж нам, за чиєюсь милістю сушити весла на березі?

Така зміна в законодавстві – виконання на новий лад старої пісні деструктивних реформаторів щодо виділення моряків до окремої категорії трудових мігрантів, впевнені профспілки.

– Безглуздо нас виділяти за професійною ознакою. Тоді, за цією логікою, потрібно буде писати окремі закони для решти фахівців, які їдуть працювати за кордон. Депутати мотивують своє правове ноу-хау тим, що це нібито скоротить кількість контролюючих органів. Але навпаки, доведеться створювати армію контролерів для курирування офіціантів, кухарів, продавців, танцівниць, музикантів, котрі працюють за кордоном, – сказав капітан Євдокієв. – Посередницькій системі потрібна увага, а не поспішні зміни та абсурдні доповнення.

Не було клопоту… Тепер державні службовці змушені витрачати дорогоцінний час на вивчення марного законопроекту. Але в урядових колах розберуться, що до чого.