Спочатку – трохи офіціозу. У межах проекту «Обіцяли – зробіть і відзвітуйте!» Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України» в Ізмаїлі проведено круглий стіл. Називався він «Виконання передвиборних програм: фінішна пряма».

Влаштувальники круглого столу репрезентували його учасникам аналітичний звіт за підсумками чотирьох років діяльності політичних сил, чиї представники увійшли до складу Ізмаїльської міської ради. Ну, і що ж ми, виборці, як кажуть, маємо «з тієї гуски?» Уявіть собі – а майже нічого.

Згідно зі звітом, в Ізмаїлі майже ніхто й не збирається виконувати свої передвиборні обіцянки. Разюче, але факт: значна їх частина і не може бути виконана, – настільки розпливчасто та неконкретно складалися програми. Наприклад, один із кандидатів у своїй програмі написав: «ЗМІ повинні належати суспільству та журналістам». Аксіома, нічого не скажеш, а далі що? Представники КВУ нарахували чверть явно нездійсненних обіцянок від їхньої загальної кількості. Причому найбільше їх в охороні здоров'я, економіці, освіті. Ось вам і ціна піару.

Однак реальні завдання, здебільшого, також у застої. Як кажуть, проспівали пісню, і потім пішов собі караван – а куди? А Бог його знає... Ось і думай після цього – а для чого, власне, люди рвуться в депутатство? Для нас із вами чи для себе, рідних?

Ми не ставимо за мету називати представників партій, які найбільше «прокололися» у словомудруваннях. Скажемо лише, що людей не обдуриш. І оцінку виборці ставлять відповідну, що показали й вибори Президента країни. Погодьтеся, голосували люди не лише за лідера Партії регіонів, але й за силу, якою він керує, вона й на місцевому рівні, незважаючи на усі розбіжності, досягла найбільшої результативності у роботі. Услід ідуть соціалісти та «Народна опозиція».

Хоча, знову ж таки, усе відносно. Через провінційні пристрасті та постійні розколи та потрясіння багато чого упущено і провідною партійною силою – це сьогодні визнають усі. Очевидно, вплинула і тривала відсутність законно обраного лідера громади – міського голови. Скажемо, не ображаючи виконувачку обов'язків, – а чи варто дистанціюватися від представників тієї партії, членом якої вона є і за чиєю пропозицією, власне, стала секретарем? Що тут не поділили? Це запитання дуже часто доводиться чути від городян. Ось думка багатьох моїх земляків – від нинішнього, останнього розколу, у програші вся громада. Здається, вибори міського голови Ізмаїла, призначені Верховною Радою на 1 серпня ц.р., розставлять усе по своїх місцях. І обрано буде саме того кандидата у мери, чия програма, сподіваємося, буде найпрагматичнішою та менш «водянистою». Хто буде наполегливішим та відповідальнішим. Хто зможе все ж таки об'єднати усіх, на основі плідної праці заради громади, незважаючи на різноцвіття партійних прапорів.

Багато депутатів міськради могли б повчитися у сусідів – представників Ізмаїльського району. У їхньому депутатському корпусі також репрезентований увесь спектр партій за провідного становища Партії регіонів. Але тут за останні чотири роки зуміли досягти багато, насамперед, завдяки консолідації наявних політсил заради єдиної мети – роботи на благо селянина. Заради виконання цілого комплексу соціально-економічних програм. І як би не було несолодко аграріям через відсутність належної уваги до їхніх турбот з боку колишнього керівництва країни, громада зуміла досягти чогось домогтися. Саме у це скликання за підтримки обласної ради був капітально відремонтований Будинок культури одного із селищ; у багатьох селах відкриті сільські лікарські амбулаторії, побудовані нові водопроводи, прийшов природний газ до с. Матроски.

Так, і проблем залишилося не менше. Але вони, як правило, на постійному контролі районної та сільських (селищної) громад.

Велике значення мають, до речі, і особисті прийом, які провадять керівники району. Практикуються звіти депутатів громад. І тому сьогодні в селах обранці мають авторитет та повагу.

Попереду, як відомо, вибори до місцевих органів влади. Безперечно, аналітичний звіт КВУ, який доводить, як багато у нашому депутатському середовищі ще популізму та елементарної неповаги до виборців, дозволить новим висуванцям і кандидатам зробити висновки, як не треба працювати і як, зрештою, не треба писати програми.

І на закінчення. На засідання, незважаючи на запрошення, не прийшов жоден депутат міськради. Ось вам і ще один привід для того, щоб сказати про рівень поваги до виборців. Слава Богу, журналістів на зустрічі вистачало. Залишається сподіватися, що обранці наші хоча б газети читають.